- •Питання до іспиту з філософії
- •Філософія і мудрість. Предмет та функції філософії.
- •Історичні форми основного питання філософії.
- •Поняття світогляду. Структура світогляду.
- •Історичні типи світогляду (загальна характеристика).
- •Міфологія як тип світогляду.
- •Релігія як тип світогляду світогляду.
- •Філософія як тип.
- •Наука як тип світогляду.
- •Особливості методів філософії.
- •Діалектика як теорія розвитку. Основні історичні форми діалектики.
- •Діалектичний характер філософських категорій.
- •Проблема систематизації філософських категорій.
- •Філософія у Стародавній Індії (загальна характеристика).
- •Філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Антична філософія (загальна характеристика).
- •Філософія Платона (вчення про ідеї, теорія пізнання, вчення про державу).
- •Особливості середньовічної філософії.
- •Проблема універсалій в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.
- •Антропоцентризм та гуманізм філософії епохи Відродження.
- •Загальна характеристика філософії Нового часу.
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Марксистська філософія: виникнення та розвиток.
- •Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •Проблема людини у філософській антропології.
- •Філософська думка в Україні.
- •Філософські погляди г. Сковороди.
- •Поняття та ґенеза свідомості.
- •Свідомість та її структура.
- •Буденна і теоретична свідомість.
- •Свідомість і психіка. Несвідоме, свідоме, надсвідоме.
- •Проблема розвитку свідомості у ххі столітті.
- •Поняття пізнання. Основні проблеми пізнання та їх класифікація.
- •Суб’єкт і об’єкт пізнання, їх взаємозв’язок.
- •Поняття істини (об’єктивна, абсолютна, відносна, конкретна) та її критеріїв.
- •Провідні теорії пізнання (скептицизм, діалектика, агностицизм, конвенціалізм, синергетика).
- •Роль практики у процесі пізнання, її абсолютний і відносний характер.
- •Суспільство та його основні сфери.
- •Поняття і форми суспільної свідомості.
- •Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та мобільність.
- •Поняття класу, верстви, прошарку. Родина, колектив, нація, етнос, раса.
- •Поняття соціального закону.
- •Типи соціальних теорій. (Соціальна утопія, вчення про суспільно-економічну формацію, теорія постіндустріального (інформаційного) суспільства, проблема масового суспільства).
- •Теорія постіндустріального суспільства та її модифікації.
- •«Масове суспільство»: сутність, проблеми, наслідки.
- •Проблема гендеру. Феміністична філософія.
- •Проблеми глобалізації в ххі столітті.
- •Основні категорії філософії економіки (виробництво, капітал, продуктивні сили, виробничі відносини).
- •Виробничі відносини як основа соціальних систем.
- •Нтп та нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •Онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Основні рівні буття.
- •Філософські уявлення про структуру і рівні організації матерії.
- •Єдність матерії і руху. Рух і спокій. Рух і розвиток.
- •Основні категорії сучасної онтології: життя, екзистенція, свобода, темпоральність, відчуження, абсурд, жах, тривога, нудота.
- •Цінності як ядро духовного світу людини.
- •Поняття «дух», «душа», «духовність».
- •Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •Плюралізм цінностей: проблема соціального вибору.
- •Вирішення питання про сенс життя у філософії.
- •Традиції та новаторство у культурі.
- •Поняття міжкультурної комунікації.
- •Кроскультурні процеси в умовах глобалізації сучасності.
- •Цивілізація як форма існування і розвитку суспільства.
- •Історичні типи цивілізації, їх залежність від технічного забезпечення в сфері суспільного виробництва, свободи особистості в соціальній і духовній сфері.
- •Зміст і основні ознаки сучасної інформаційно-комп’ютерної цивілізації.
Поняття міжкультурної комунікації.
Питання про ціннісний характер культури тісно пов'язане із проблемою ціннісних аспектів міжкультурної комунікації.
Під комунікацією розуміється спілкування як процес соціальної взаємодії, взятий у знаковому аспекті.
На рівні людського спілкування засобами комунікації стають різні соціально вироблені і фіксовані в певній культурі знакові системи (вербальні і невербальні).
Відомий німецький філософ К. Ясперс (1883-1969) визначав комунікацію як взаємозалежність, протилежну договору, що повинна ґрунтуватися на усвідомленій духовній спільності ("контакт - замість контракту").
Міжкультурна комунікація, таким чином, - це процес взаємного зв'язку і взаємодії представників різних культур. Це специфічна суб'єкт-суб'єктна взаємодія, у якій відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями і навичками носіїв різних типів культур.
У процесі такого спілкування передається і засвоюється соціальний досвід, формуються історично визначені типи особистостей.
Представник символічного інтеракціонізму А. Шюц для констатації несумісності точок зору "Я" та "іншого" вводить поняття біографічної ситуації індивіда, підкреслюючи при цьому, що всі біографічні ситуації являють собою продукт історії не тільки індивідуального ознайомлення зі світом, а й засвоєної - "загальної історії" світу. Раціональна, вольова, емоційна взаємодія суб'єктів є основою формування спільності почуттів, думок, поглядів, досягнення взаєморозуміння і погодженості дій у групі. Індивід, за теорією А. Шюца, бачить світ частково узагальнено, у типових його характеристиках, а частково - у його індивідуальних властивостях. Альфред Шюц
Можна виділити пряме міжкультурне спілкування (безпосередній контакт) і непряме, коли між партнерами існує просторово- часова дистанція. К. Ясперс називав комунікацію "безмежним взаємним перебуванням у бесіді". Особистий контакт має велику силу емоційного впливу, у ньому діє соціально-психологічний "механізм" зараження та наслідування. Особливу роль відіграє мова і так звана паралінгвістична система інформації (мова міміки і жестів), у якій закріплені певні соціальні значення.
Особливості міжкультурного спілкування визначаються й особливостями спілкування усередині культури. Комунікативним аспектам культури присвячені роботи Б. Маліновського, Й. Хейзинга, М. Еліаде, в яких культура розглядається як специфічно людський спосіб спілкування.
Ч "Культура - це одна з форм гри. До ігрового елемента культурного спілкування треба ставитися більш серйозно, ніж це роблять сучасні люди. Багато сучасних людей порівняно з дикунами, що розуміли серйозність культурного спілкування, є просто варварами, які руйнуютьи саму сутність культури. Треба жити граючи, оскільки гра - найсерйозніше в житті".
Кроскультурні процеси в умовах глобалізації сучасності.
Цивілізація як форма існування і розвитку суспільства.
Цивіліза́ція — людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Наприклад, Єгипетській цивілізації властиві спорудження пірамід, муміфікація померлих, своєрідне ієрогліфічне письмо тощо. Інколи в одну цивілізацію об'єднують людей однакової віри (Християнська цивілізація, Буддистська та ін.).
Цивілізація — такий щабель розвитку людства, коли власні соціальні зв'язки починають домінувати над природними, і коли суспільство починає розвиватися і функціонувати на своєму власному ґрунті.
Поняття цивілізація (від лат. civilis — громадський, суспільний, державний, громадянський) введене у науковий словник французьким просвітником Оноре Габріелем Мірабо 1756 року. Під цим визначенням французькі просвітники мали на увазі суспільство, засноване на засадах розуму та справедливості.