- •Питання до іспиту з філософії
- •Філософія і мудрість. Предмет та функції філософії.
- •Історичні форми основного питання філософії.
- •Поняття світогляду. Структура світогляду.
- •Історичні типи світогляду (загальна характеристика).
- •Міфологія як тип світогляду.
- •Релігія як тип світогляду світогляду.
- •Філософія як тип.
- •Наука як тип світогляду.
- •Особливості методів філософії.
- •Діалектика як теорія розвитку. Основні історичні форми діалектики.
- •Діалектичний характер філософських категорій.
- •Проблема систематизації філософських категорій.
- •Філософія у Стародавній Індії (загальна характеристика).
- •Філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Антична філософія (загальна характеристика).
- •Філософія Платона (вчення про ідеї, теорія пізнання, вчення про державу).
- •Особливості середньовічної філософії.
- •Проблема універсалій в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.
- •Антропоцентризм та гуманізм філософії епохи Відродження.
- •Загальна характеристика філософії Нового часу.
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Марксистська філософія: виникнення та розвиток.
- •Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •Проблема людини у філософській антропології.
- •Філософська думка в Україні.
- •Філософські погляди г. Сковороди.
- •Поняття та ґенеза свідомості.
- •Свідомість та її структура.
- •Буденна і теоретична свідомість.
- •Свідомість і психіка. Несвідоме, свідоме, надсвідоме.
- •Проблема розвитку свідомості у ххі столітті.
- •Поняття пізнання. Основні проблеми пізнання та їх класифікація.
- •Суб’єкт і об’єкт пізнання, їх взаємозв’язок.
- •Поняття істини (об’єктивна, абсолютна, відносна, конкретна) та її критеріїв.
- •Провідні теорії пізнання (скептицизм, діалектика, агностицизм, конвенціалізм, синергетика).
- •Роль практики у процесі пізнання, її абсолютний і відносний характер.
- •Суспільство та його основні сфери.
- •Поняття і форми суспільної свідомості.
- •Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та мобільність.
- •Поняття класу, верстви, прошарку. Родина, колектив, нація, етнос, раса.
- •Поняття соціального закону.
- •Типи соціальних теорій. (Соціальна утопія, вчення про суспільно-економічну формацію, теорія постіндустріального (інформаційного) суспільства, проблема масового суспільства).
- •Теорія постіндустріального суспільства та її модифікації.
- •«Масове суспільство»: сутність, проблеми, наслідки.
- •Проблема гендеру. Феміністична філософія.
- •Проблеми глобалізації в ххі столітті.
- •Основні категорії філософії економіки (виробництво, капітал, продуктивні сили, виробничі відносини).
- •Виробничі відносини як основа соціальних систем.
- •Нтп та нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •Онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Основні рівні буття.
- •Філософські уявлення про структуру і рівні організації матерії.
- •Єдність матерії і руху. Рух і спокій. Рух і розвиток.
- •Основні категорії сучасної онтології: життя, екзистенція, свобода, темпоральність, відчуження, абсурд, жах, тривога, нудота.
- •Цінності як ядро духовного світу людини.
- •Поняття «дух», «душа», «духовність».
- •Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •Плюралізм цінностей: проблема соціального вибору.
- •Вирішення питання про сенс життя у філософії.
- •Традиції та новаторство у культурі.
- •Поняття міжкультурної комунікації.
- •Кроскультурні процеси в умовах глобалізації сучасності.
- •Цивілізація як форма існування і розвитку суспільства.
- •Історичні типи цивілізації, їх залежність від технічного забезпечення в сфері суспільного виробництва, свободи особистості в соціальній і духовній сфері.
- •Зміст і основні ознаки сучасної інформаційно-комп’ютерної цивілізації.
Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм.
Філософія Нового часу в цілому може бути охарактеризована як раціоналізм в широкому сенсі: впевненість у здатності розуму розгадати загадки природи пізнати навколишній світ і самої людини і в кінцевому рахунку перетворити природу, переробити суспільство і людину на розумних засадах. Вищою метою раціоналізму вважалося раціональне ж осягнення Бога. У межах раціоналізму боролися два підходи — емпіризм і раціоналізм (у вузькому сенсі). Не заперечуючи ролі розуму, прихильники емпіризму підкреслювали вихідне значення чуттєвого досвіду, висували на перший план спостерігаючий і експериментальний розум. У свою чергу прихильники раціоналізму, не заперечуючи значення чуттєвого пізнання і досвіду, вихідними і фундуючими вважали ідеї розуму (напр., в якості вроджених ідей або розумних прагнень, апріорі закладених і в самій природі, і в чуттєвому пізнанні). У 18 ст. і особливо в 19 ст. виник справжній культ розуму. Вирішальною (хоча і не єдиною) тенденцією філософії Нового часу була орієнтація на науку і наукове пізнання як найвищу форму культури. Філософія прагнула консолідуватися в науку, розробити для себе та інших наук «справді науковий» метод. Це дало підставу говорити про «класичну» (новочасну) раціональність як про крайній сцієнтизм. Тим часом у філософії цього періоду існувала й інша тенденція — критичне ставлення до розуму, яке знайшло яскраве вираження в широкомасштабній критиці розуму (його неминучих помилок і антиномій) Кантом і його послідовниками.
Загальна характеристика німецької класичної філософії.
Німецька класична філософія — термін, що об'єднує філософські праці німецьких мислителів кінця 18-го — початку 19-го століття. До визначних представників німецької класичної філософії заведено відносити Канта, Фіхте, Шеллінга, Гегеля, Феєрбаха. Термін вживався в радянській і вживається в пострадянській філософській літературі. В європейській філософській літературі поширений термін німецький ідеалізм, до якого відносять майже всіх цих філософів за винятком матеріаліста Феєрбаха.
Затвердженню терміну сприяла книга Фрідріха Енгельса «Людвіг Феєрбах і кінець німецької класичної філософії».
У своїй роботі «Три джерела і три складові частини марксизму»[1] Володимир Ленін називає німецьку класичну філософію одним із джерел, з яких виріс марксизм.
Передумовою виникнення німецького ідеалізму було заснування університетів нового типу, зокрема Берлінського університету. Університети були провідними центрами філософської думки в епоху середньовічної схоластики. Проте середньовічна філософія була підпорядкована теології. На початку нової історії та в епоху Просвітництва основний внесок у розвиток філософії робили мислителі поза університетськими стінами: від Спінози до Вольтера. Наприкінці XVIII століття в Німеччині виникли університети світського характеру, більше не підпорядковані богослов'ю, як основній дисципліні, й філософія зайняла в них центральне світоглядне місце.