
- •Питання до іспиту з філософії
- •Філософія і мудрість. Предмет та функції філософії.
- •Історичні форми основного питання філософії.
- •Поняття світогляду. Структура світогляду.
- •Історичні типи світогляду (загальна характеристика).
- •Міфологія як тип світогляду.
- •Релігія як тип світогляду світогляду.
- •Філософія як тип.
- •Наука як тип світогляду.
- •Особливості методів філософії.
- •Діалектика як теорія розвитку. Основні історичні форми діалектики.
- •Діалектичний характер філософських категорій.
- •Проблема систематизації філософських категорій.
- •Філософія у Стародавній Індії (загальна характеристика).
- •Філософські школи Стародавнього Китаю.
- •Антична філософія (загальна характеристика).
- •Філософія Платона (вчення про ідеї, теорія пізнання, вчення про державу).
- •Особливості середньовічної філософії.
- •Проблема універсалій в середньовічній філософії: номіналізм та реалізм.
- •Антропоцентризм та гуманізм філософії епохи Відродження.
- •Загальна характеристика філософії Нового часу.
- •Проблема методу пізнання в філософії Нового часу: емпіризм та раціоналізм.
- •Загальна характеристика німецької класичної філософії.
- •Марксистська філософія: виникнення та розвиток.
- •Екзистенціалізм: загальна характеристика.
- •Проблема людини у філософській антропології.
- •Філософська думка в Україні.
- •Філософські погляди г. Сковороди.
- •Поняття та ґенеза свідомості.
- •Свідомість та її структура.
- •Буденна і теоретична свідомість.
- •Свідомість і психіка. Несвідоме, свідоме, надсвідоме.
- •Проблема розвитку свідомості у ххі столітті.
- •Поняття пізнання. Основні проблеми пізнання та їх класифікація.
- •Суб’єкт і об’єкт пізнання, їх взаємозв’язок.
- •Поняття істини (об’єктивна, абсолютна, відносна, конкретна) та її критеріїв.
- •Провідні теорії пізнання (скептицизм, діалектика, агностицизм, конвенціалізм, синергетика).
- •Роль практики у процесі пізнання, її абсолютний і відносний характер.
- •Суспільство та його основні сфери.
- •Поняття і форми суспільної свідомості.
- •Соціальна структура суспільства. Соціальна стратифікація та мобільність.
- •Поняття класу, верстви, прошарку. Родина, колектив, нація, етнос, раса.
- •Поняття соціального закону.
- •Типи соціальних теорій. (Соціальна утопія, вчення про суспільно-економічну формацію, теорія постіндустріального (інформаційного) суспільства, проблема масового суспільства).
- •Теорія постіндустріального суспільства та її модифікації.
- •«Масове суспільство»: сутність, проблеми, наслідки.
- •Проблема гендеру. Феміністична філософія.
- •Проблеми глобалізації в ххі столітті.
- •Основні категорії філософії економіки (виробництво, капітал, продуктивні сили, виробничі відносини).
- •Виробничі відносини як основа соціальних систем.
- •Нтп та нтр: сутність, закономірності та соціальні наслідки.
- •Онтологія та її фундаментальні проблеми.
- •Основні рівні буття.
- •Філософські уявлення про структуру і рівні організації матерії.
- •Єдність матерії і руху. Рух і спокій. Рух і розвиток.
- •Основні категорії сучасної онтології: життя, екзистенція, свобода, темпоральність, відчуження, абсурд, жах, тривога, нудота.
- •Цінності як ядро духовного світу людини.
- •Поняття «дух», «душа», «духовність».
- •Співвідношення понять «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».
- •Плюралізм цінностей: проблема соціального вибору.
- •Вирішення питання про сенс життя у філософії.
- •Традиції та новаторство у культурі.
- •Поняття міжкультурної комунікації.
- •Кроскультурні процеси в умовах глобалізації сучасності.
- •Цивілізація як форма існування і розвитку суспільства.
- •Історичні типи цивілізації, їх залежність від технічного забезпечення в сфері суспільного виробництва, свободи особистості в соціальній і духовній сфері.
- •Зміст і основні ознаки сучасної інформаційно-комп’ютерної цивілізації.
Питання до іспиту з філософії
Філософія і мудрість. Предмет та функції філософії.
Філосо́фія — особлива форма пізнання світу, що вивчає найзагальніші суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності і пізнання, буття людини, відносин людини і світу[1]. Також під філософією розуміють форму людського мислення, теоретичну форму світогляду.
Своїм основним завданням філософія має встановлення перших, основних істин, які слугують першопочатком або принципами для інших істин. Як наука філософія встановлює свої істини шляхом дослідження і доведення. Тобто філософія прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини у ньому, досліджуючи пізнавальне, ціннісне, соціально-політичне, моральне й естетичне ставлення людини до світу
Аналітична функція виявляє помежові основи (змістові обґрунтування), які складають умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду.
Рефлексивна функція: перетворення прихованих допущень на предмет спеціалізованого дослідження; пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи, форми організації і реалізації суспільно-історичної діяльності.
Онтологічна функція: введення фундаментальних гіпотез існування, визначення схем побудови дійсності, тобто «переведення» формалізму теорії в дійсність.
Гносеологічна функція: розроблення, оцінювання припущень пізнавального процесу. Чи є знання систематизацією суб'єктивного досвіду, чи фіксує закономірні зв'язки світу? Аналізом цих проблем змушують займатися вчених труднощі їхньої науки.
Інтегративна функція: системне узагальнення і понятійна реконструкція різноманітності соціальної практики, багатства культури. Фокусуючи конкретні цінності з наступним розгортанням із них проектів світу (центрування «космосу» вичленує космізм, «Бога» — теїзм, «людини» — гуманізм, «волі» — волюнтаризм тощо), філософія узгоджує в межах цих проектів усі типи відношення людини до дійсності: теоретичні і практичні, пізнавальні і ціннісні, соціальні й екзистенціальні. Подібне узгодження — не еклектика, а єдина умова створення універсальних сценаріїв життя, варіантів світорозуміння і світоперетворення, що мають всезагальні значення і цінності.
Світоглядна функція пов'язується з абстрактно-теоретичним, понятійним поясненням світу, на відміну від решти типів та рівнів світогляду.
Методологічна функція полягає в тому, що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною.
Прогностична функція: в ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості, людини "і суспільства. Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим більше філософія спирається на науку.
Критична функція поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на саму філософію. Античний принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних цінностей. Позитивне значення та антидогматичну роль виконує конструктивна критика Вона ґрунтується на діалектичному запереченні, а не на абстрактному нігілізмі.
Аксіологічна функція (від грец. axios — цінний) дає можливість визначити соціальні, моральні, ідеологічні, естетичні та інші цінності, особливо в перехідні періоди суспільного розвитку, коли виникає проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що відкинути, а що зберегти зі старих цінностей.
Соціальна функція є досить багатоплановою і охоплює різні аспекти суспільного життя: покликання філософії — пояснити соціальне буття і сприяти його матеріальній та духовній зміні. Саме філософії належить прерогатива в розробці всеохоплюючих концепцій інтеграції і консолідації людського суспільства. Її завдання — допомогти усвідомити і сформувати суспільну мету і спрямувати зусилля на організацію колективних дій для їх досягнення. При цьому ступінь життєвості філософської концепції визначається тим, наскільки кожний індивід може її зрозуміти і прийняти.
Гуманістична функція полягає в адаптаційній та життєствердній ролі філософії для кожного індивіда, у сприянні формуванню гуманістичних цінностей та ідеалів, ствердженню позитивного сенсу і мети життя. Її покликання — здійснювати функцію інтелектуальної терапії, яка є особливо важливою в періоди нестабільності в суспільстві, коли людське існування перебуває в «помежовій ситуації», на межі буття та небуття, і кожний повинен зробити свій нелегкий вибір.
Усі функції філософії діалектично взаємопов'язані, кожна з них передбачає інші, так чи інакше включаючи їх у себе. Тим самим філософія постає як цілісна система, виступаючи загальною методологією пізнання і освоєння світу. Поряд з цим вона є особливою теорією, яка має свої категорії, закони і принципи дослідження.