3. Представницькі органи влади

Представницькими органами є:

• законодавчі,

• регіональні (місцеві) органи влади та

• органи самоврядування.

Вони формуються шляхом обрання населенням, діють від його імені і відповідальні перед ним.

Провідне місце в механізмі держави займають законодавчі органи — органи держави, що видають у формі законів правові норми, обов'язкові для виконавчої влади і утворюють нормативну основу діяльності судової влади.

При демократичному державному режимі вищим представницьким і законодавчим органом є парламент, відомий у ряді країн під різними назвами: у Росії — Федеральні Збори, у Польщі - Сейм, у США - Конгрес, в Іспанії - Кортеси, у Швеції — Риксдаг і так далі. Загальноприйнятою збірною назвою законодавчих органів є Парламент.

У залежності від державного устрою і політичних традицій структура парламенту може бути різною: однопалатною або двопалатною.

У федеративних державах парламенти складаються з двох палат — нижньої і верхньої. При цьому нижня палата складається з депутатів, обраних населенням, а верхня — із числа представників суб'єктів федерації.

Історично бікамерна структура парламенту є проявом демократизму. Верхня палата в ньому представляє інтереси аристократії, а нижня — широких прошарків населення. Однопалатні парламенти здебільшого існують у державах з однорідним національним складом населення або невеликих за територією (Данія, Фінляндія, Польща, Україна).

При парламентах утворяться і діють постійні і тимчасові комітети і комісії, які ведуть роботу за конкретними напрямками діяльності, що входить у компетенцію парламенту.

Поряд з безпосередньою законотворчістю парламент володіє верховними фінансовими повноваженнями:

• розглядає і затверджує проект державного бюджету),

• здійснює контроль над діяльністю уряду,

• ратифікує і денонсує міжнародні договори, тобто затверджує і розриває їх, а також

• виконує квазисудові повноваження — може здійснювати імпічмент і оголошувати амністію.

4. Виконавчо-розпорядницькі органи влади

Центральними органами розпорядчо-виконавчої влади є: глава держави, уряд, міністерства, відомства та інші центральні установи.

У республіках функцію глави держави виконує виборний президент, у монархічних державах - монарх. Статус глави держави в механізмі здійснення державної влади залежить від форми правління:

- в абсолютній монархії глава держави зосереджує у своїх руках усю владу. Типовий приклад – Кувейт;

- у дуалістичній монархії виконавча влада належить монарху: він може бути главою уряду, призначає і зміщає міністрів, йому підзвітне уряд;

- у парламентських монархіях главою держави вважається монарх. Однак фактично повноваження глави держави здійснюються урядом та його органами.

Президент як глава держави координує діяльність усіх вищих органів влади, служить носієм і гарантом державного суверенітету. Обсяг його повноважень залежить від способу його обрання: влада президента вважається похідною від народу або парламенту. Його повноваження поширюються на всі сфери внутрішньої і зовнішньої державної діяльності. У випадку надзвичайного або воєнного стану обсяг його повноважень стає практично необмеженим.

Уряд може мати різні назви: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів, Державна Рада або Уряд, що не змінює його сутності. Уряд - це вищий виконавчий і розпорядчий орган влади, що здійснює функцію управління державою.

У залежності від державного устрою уряд може бути єдиним (в унітарній державі) або федеральним, діючим поряд з урядами республік і автономій (у федеративній державі).

За політичною структурою уряд може бути однопартійним, коаліційним (багатопартійним) або безпартійним, тобто службовим. Характер політичної структури уряду залежить від форми правління і розстановки політичних сил:

• однопартійний - типовий для президентських республік;

• коаліційний - для парламентської форми правління;

• безпартійний (службовий) - створюється в країнах з нестабільною політичною ситуацією.