49. Закони с.Н. Паркінсона.

Закон Па́ркінсона — емпіричний закон, який стверджує, що будь-яка робота завжди заповнює весь відведений на неї час.

Згідно з Паркінсоном, у цього закону є дві рушійні сили:

• чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників;

• чиновники створюють один одному роботу.

Закони

1. Обсяг роботи зростає в тій мірі, у який це необхідно, щоб забрати час, виділений на її виконання.

2. Витрати прагнуть зрівнятися з доходами.

3. Розширення означає ускладнення, а ускладнення — розкладання.

4. Кількість працівників у групі має тенденцію до зростання, незалежно від обсягу роботи, яку треба виконати.

5. Якщо існує спосіб відкласти ухвалення важливого рішення, щирий бюрократ обов'язково його знайде.

6. Прогрес науки зворотно пропорційний числу журналів.

7. Важливість і складність завдань зростають прямо пропорційно виділеному на їхнє вирішення часу.

8. Будь-який працівник починає втрачати хватку за п'ять років до досягнення пенсійного віку, яким би цей вік не був.

Аксіоми

1. Чиновник прагне збільшувати число підлеглих, але не суперників.

2. Чиновники створюють роботу один для одного.

Закон тисячі

Установа, у якій працює понад тисячу співробітників, стає «вічною» імперією, що створює настільки багато внутрішньої роботи, що більше не має потреби в контактах із зовнішнім світом.

50. В чому полягає сутність соціологічної уяви?

Ч. Р. Міллс визначав соціологічну уяву як "здатність до розуміння" історії та біографії, а також відносин між ними в суспільстві". Розширюючи це визначення соціологічної уяви, Петер Штомпка виділив основні положення:

Соціологічна уява заснована на усвідомленні глибоких, прихованих структурних і культурних меж, що визначають шанси і межі суб'єктивних дій. Тим самим соціологічна уява ніби руйнує міф про абсолютну свободу людини і протистоїть волюнтаризму.

Важливою характеристикою соціологічної уяви є розуміння того, що будь-яке сучасне соціальне явище одночасно являє собою і спадок минулого, своєрідну культурну і соціальну традицію, яка різними способами чинить свій вплив на сучасні дії людей.

Соціологічна уява робить також акцент на динаміці і відмовляється від статичних підходів, оскільки різні постійні соціальні інститути, організації, політичні режими і економічні системи розглядаються як постійно мінливі, такі, що безперервно розвиваються, "становляться".

Соціологічна уява означає розуміння, здатність прийняти і зрозуміти величезну різноманітність форм соціального життя, тому вона спрямована супроти догматизму і етноцентризму, орієнтує на емпатію і толерантність.

Згідно зі Штомпкою, соціологічна уява — це здатність розпізнавати і відчувати взаємозв'язок всього, що відбувається в соціальному житті, зі всіма структурними, культурними і історичними умовами і передумовами, а також з діями, що чиняться в цих умовах окремими або колективними соціальними суб'єктами, утворюючими зрештою соціум (суспільство) у всій його складності і різнорідності.

Соціологічна уява дозволяє зв'язати біографію окремої людини, суспільства і історію. Потреба в соціологічній уяві, тобто в тому, щоб суспільство само себе усвідомило, є свого роду імперативом, ухваленим в кожному суспільстві, при будь-якому ладі і устрої.