23. Сутність та рівні культури.

Культура як система явищ, процесів, відносин, є результатами соціальної взаємодії і якісно відрізняють людину від іншого живого світу, культура як соціаль­ний механізм взаємодії особистостей, соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем, механізм, що допомагає їм співіснува­ти, зберігати свою цілісність, притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки, спосіб життя.

Рівні : Елітарна культура — це передусім так зване високе мистец­тво, класична література. її творцями є талановиті, видатні жи­вописці, музиканти, артисти, письменники, споживачами — ви­сокоосвічена і творча інтелігенція, в основному мистецтвознавці літератори, композитори, критики, вчені, але в числі споживачів можуть бути особистості з так званих «пересічних» громадян, але тонких знавців і цінителів літератури, мистецтва, музики, театру і т. ін.

Народна культура творить сам народ, тому імена авторів на­родної творчості найчастіше невідомі.

Масова культура — гранично загальнодоступна своїми фор­мами, але зазвичай носіями її є молодіжні прошарки населення. Вона не претендує на вишуканий смак і серйозність духовних потреб, має здебільшого розважальний характер, орієнтована на сучасно-миттєве бажання, дуже піддається штампам та моді і творча інтелігенція, в основному мистецтвознавці, то­му вельми недовговічна,скороминуща

24. Які етапи у розвитку людства виокремлював д.Белл?

Деніел Белл американський соціолог і публіцист, засновник теорії постіндустріального (інформаційного) суспільства.

Передумови становлення та основні ознаки постіндустріального суспільства Д. Белл розглядав історію як зміну трьох епох, (або трьох типів суспільства):доіндустріальна, індустріальна та постіндустріальна.

Доіндустріальне суспільство було організоване навколо взаємодії людини з природою: ресурси забезпечувалися видобувними галузями промисловості, а суспільство підкоряється законам знижується віддачі і низької продуктивності.

Індустріальне суспільство знаменує - це вже взаємодію людини з перетвореною природою, в його рамках видобуток природних ресурсів змінюється виробництвом заздалегідь визначених продуктів, спостерігається зростаюча кваліфікація працівника, основним виробничим ресурсом стає енергія, людина виявляється здатною робити певні локальні технологічні і господарські прогнози.

Постіндустріальне суспільство  засноване на «грі між людьми», в якій на тлі машинної технології домінуючу позицію займає технологія інтелектуальна, заснована на інформації. У цих умовах основним ресурсом стає інформація, пріоритет переходить від напівкваліфікованих працівників до інженерів і вчених, подальше вдосконалення знань людини про світ відбувається в першу чергу на базі застосування абстрактних моделей і системного аналізу, центральне значення набуває кодифікація теоретичного знання, а найважливішим завданням учених стає перспективне прогнозування господарських і соціальних процесів.Швидкий розвиток науки і техніки в постіндустріальному суспільстві робить соціальну революцію зайвою, оскільки її місце займає науково-технічна революція.