Орієнтовні рекомендації щодо роботи студентів з літературою:

Опрацювання матеріалу потрібно починати з прочитання всього тексту, параграфа, дотримуючись таких правил:

• зосередитись на тому, що читаєш;

• виділити саму суть прочитаного, відкидаючи дрібниці;

• зрозуміти думку автора чітко і ясно, оскільки це допоможе виробити чітку і власну думку;

• мислити послідовно і обережно;

• уявити ясно те, що читаєш.

У процесі роботи над темою тлумачення незнайомих слів і спеціальних термінів треба знаходити в словнику іншомовних слів та в спеціальних довідниках з професії.

Незрозумілі місця, фрази треба перечитувати декілька разів, щоб засвоїти їхній зміст.

У тексті зустрічаються окремі слова, фрази, або цілі речення, що виділені курсивом, жирним шрифтом, або набрані в розрядку. Це говорить про акцент автора на основному.

Після опрацювання тексту необхідно:

• виділити головну думку автора;

• відділити основні питання тексту від другорядних;

• закріпити прочитане у свідомості;

• пов’язати нові знання з попередніми у даній галузі;

• перейти до заключного етапу засвоєння й опрацювання – записів.

Записи необхідно починати з назви теми та посібника, прізвища автора, року видання та назви видавництва. Якщо це журнал – то вказується рік і номер видання, заголовок статті. Після цього необхідно скласти план, тобто короткий перелік основних питань тексту в логічній послідовності теми.

Складання плану або тез логічно закінченого за смисловим змістом уривка тексту сприяє кращому розумінню його. План може бути простий або розгорнутий, тобто більш поглиблений, особливо при опрацюванні додаткової літератури з цієї теми.

Після складання плану необхідно перейти до тестування записів.

Записи необхідно вести розбірливо  і чітко. Вони можуть бути короткі або великі залежно від рівня знань студента, багатства його літературної та професійної лексики, навичок самостійної роботи з книгою. Після копіткої і систематичної  праці записи повинні носити тезисний характер і бути логічно послідовними.

Для зручності користування записами необхідно залишити поля для заміток і вільні рядки для доповнень. Записи не повинні бути одноманітними. У них необхідно виділяти важливі місця, головні слова, які акцентуються різним шрифтом або різним кольором шрифтів, підкреслюваннями, замітками на полях, стовпчиками тощо.

Записи можуть бути у вигляді конспекту, простих або розгорнутих тез, виписок, систематизованих таблиць, графіків, діаграм, схем.

Конспект – це коротка, стисла, послідовно викладена за текстом універсальна форма запису змісту прочитаного, яка може супроводжуватись різними вищезгаданими записами.

Складання конспекту зводиться до коротких записів кожного заголовку плану,  виділяючи основні думки, положення, підтвердження прикладами. Усі питання плану повинні бути ув’язані між собою.

Виписки використовуються при необхідності викладання найбільш важливих місць, фактів, цифрових даних, точного формулювання правил та законів.

Цитата – точна, дослівна виписка із якогось тексту з вказівкою джерела (автора, назви, книги, сторінки; чужі слова, які наводяться в усному чи писемному мовленні. Вона зберігає гостроту висловлювання автора, виписується послідовно, грамотно і зазначається джерело цитати.

Важливим елементом конспектування є вміння використовувати ілюстровані роботи (схеми, графіки, діаграми) і систематизовані таблиці. Основним недоліком у даному питанні є механічне виконання ілюстрацій, що не пов’язані з текстовим матеріалом.

Викладач повинен акцентувати увагу студентів на необхідності виконання та засвоєння однорідних явищ, дозволяє прослідкувати за розвитком одного і того ж явища, тобто охопити весь начальний матеріал теми.

Систематизовані таблиці дозволяють студентам узагальнити набуті знання, аналізувати отриману інформацію.

Складання ілюстрованих матеріалів виявляє творчу і свідому активність студента до оволодіння знаннями, формує у  майбутнього спеціаліста практичні вміння  і навички та налаштовує його до самостійної вдумливої праці.

Навички конспектування формують уміння студента писати  реферати.

Реферат – це короткий виклад суттєвого змісту якої-небудь книги, теми, окремого питання прочитаного джерела. Реферат — це об’єктивне, позбавлене емоцій повідомлення, отримане в результаті смислової обробки інформації першоджерела (оригіналу). Основна увага при складанні реферату звертається на нову інформацію, що дозволяє визначити необхідність звертання  до першоджерела. У рефераті формулювання і висновки запозичуються із тексту оригіналу. Існує  багато видів рефератів, але найбільш цікавим для нас є інформативний реферат, тобто конспектний виклад важливих положень першоджерел. Інформативний реферат найбільш повно розкриває зміст оригіналу, положення в ньому викладаються у вигляді вільного запису своїми словами, дотримуючись послідовності фактів згідно з джерелами, а також супроводжуючи текст виписками, цитатами, ілюстрованими матеріалами.

Необхідно  користуватись великою кількістю джерел для написання реферату з даного питання. Це дає можливість повноцінніше висвітлювати тему і навчитись зіставляти вислови, думки, цифрові дані різних авторів, різних років видання, що сприяє виробленню власної думки  і є рушійним фактором до формування навичок   дослідного мислення.

Структура реферату визначається ступенем важливості відібраних даних. Спочатку в концентрованій формі викладається суть питання, далі  коротко наводяться необхідні фактичні дані. Реферат – це єдиний, логічно вибудований згусток основного змісту, тому, як правило, не має розділів чи рубрик. Слід уникати вставних фраз типу «Автор статті розглядає…», «Метою даної роботи було…» і т.п. До реферату не включаються історичні довідки, вступи (якщо вони не відносяться до основного змісту статті), опис раніше опублікованих робіт та загальновідомі положення.