Місцевий, поясний, всесвітній час

Місцевий час — час, виміряний на певному географічному мери­діані.

1884 р. прийнято систему поясного часу. Земну кулю умовно поділе­но меридіанами на 24 годинних пояси (від 0-го до 23-го), так, що шири­на поясу по довготі дорівнює 15°. Для зручності межі поясів проходять по географічних кордонах областей та країн. Через середину кожного годинного поясу проходить центральний меридіан цього поясу.

Поясний час — місцевий час центрального меридіана поясу Г_/;. Гринвіцький меридіан — центральний меридіан нульового годинного поясу (проходить через Гринвіч поблизу Лондона). Центральний мери­діан першого годинного поясу лежить на 15° східніше від Гринвіча.

Всесвітній час — місцевий час гринвіцького меридіана. Вся Європа живе за часом першого годинного поясу. Цей час на­зивають середнім європейським.

Календар

Календар — певна система лічби проміжків часу з поділом їх на окремі періоди — роки, місяці, тижні, дні.

Найдавнішим був місячний календар. Він зародився в племенах, які вели кочовий спосіб життя. Місяць починався з «молодика» і три­вав 29 або ЗО днів (29,53 доби — синодичний період). Коли люди пе­рейшли до осілого життя та почали займатися землеробством, став необхідним сонячний календар, основу якого становить тропічний рік (365 днів 5 год 48 хв 46 с) — період обертання Землі навколо Сонця відносно точки весняного рівнодення Т. Від місячного календаря за­лишився місяць та семиденний тиждень. Складність побудови календарів полягає в тому, що такий звичний період, як доба, не вкладається

кратно в тривалість тропічного року. З цим пов'язане виникнення ви­сокосних років, нового та старого стилю.

Календарі існують: місячний, місячно-сонячний, сонячний.

У місячних календарях рік складається з 12 місяців, а тривалість кожного місяця порівнюється зі зміною фаз Місяця. Тривалість астро­номічного місячного року 12x29,53 доби = 354,367 доби (6 місяців по ЗО діб. 6 місяців по 29 діб). Щоб врахувати залишок, кожні ЗО років 11 разів рівномірно додають по одному дню. Простий рік 354 доби, високосний — 355 діб. Місячний календар використовується в краї­нах, де сповідмуть іслам.

У місячно-сонячних календарях місяці вимірюються за змінами фаз Місяця (місяці налічують 29 і ЗО діб). Оскільки 12 місяців — цс 354 доби, а тропічний рік на 11 діб довший, то 7 разів за кожні 19 ро­ків вставляють додатковий 13-й місяць. (19 тропічних років практич­но дорівнюють 235 синодичним місяцям — це так званий ментонів цикл). Місячно-сонячний календар офіційно використовується лише в Ізраїлі.

У сонячних календарях за основу обліку часу беруть зміну пір року, тоді як на зміну фаз Місяця не зважають. Першоосновою сонячного календаря був юліанський календар.

Юліанський календар (або старого стилю) створений олексан­дрійським астрономом Созігеном і запроваджений 46 року до н.е. в Римі Юлієм Цезарем. В ньому три роки підряд містять по 365 діб і називаються простими, наступний за ними рік — 366 діб і називається високосним. Високосними є ті роки, номери яких без остачі діляться на 4.

Середня тривалість року за юліанським календарем 365 діб 6 год, шо орієнтовно на 11 хвилин довше від справжньої. Тому старий стиль відставав від справжнього плину часу орієнтовно на 3 доби за кожні 400 років.

Григоріанський календар (або нового стилю) запроваджений 1582 року римським напою Григорієм XIII. За цим календарем роки, що закінчуються двома нулями (за винятком 1600, 2000, 2400. в яких число сотень ділиться на 4 без остачі), не вважаються високосними. Цим виправляють похибку на 3 доби за 400 років.

Середня тривалість року в новому стилі дуже близька до періоду обертання Землі навколо Сонця. В XX ст. різниця між новим і старим стилем досягла 13 діб.