1. Демографічні зміни.

. Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики призвели до значних змін у соціальній структурі українського суспільства.

По-перше, спостерігається значне майнове розшарування. Якщо 1990 р. середній дохід найзаможніших громадян України (10 %) в 4 рази перевищував відповідний показник найбідніших (10 %), то в 1999 р. цей показник зріс у три рази. За оцінками експертів, 10 % населення України концентрують 40 % доходів, причому 3/4 цих доходів мають кримінальне походження. Прошарок заможних людей є незначним і становить 2–4 % населення.

По-друге, непомірно зростали масштаби бідності, охопивши всі верстви населення незалежно від професій, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше бідні були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров’ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні родини тощо, то протягом останніх років у розряд бідних потрапили і ті верстви, які за своїми соціально-демографічними ознаками були найбільш захищеними від такого ризику: молодь з високою професійно-освітньою підготовкою, люди 30–50 років, що мали високу кваліфікацію і роботу, пенсіонери, які отримували максимальну пенсію, діти.

По-третє, повсякденним стало таке явище, як безробіття. Хоча офіційно зареєстрований показник безробіття незначний (усього декілька відсотків працездатного населення), але реально він значно вищий. Досить поширеним стало приховане безробіття: люди офіційно значаться на якомусь підприємстві, але реальної заробітної плати не отримують через простої на виробництві.

По-четверте, відбувається «розмивання» середнього класу. За часів СРСР середній клас складався переважно з науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався переважно рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. На сучасному етапі основою середнього класу є підприємці, високооплачувані спеціалісти, частина науково-технічних працівників і службовців. Покращання економічного становища сприяє зростанню середнього класу. Проте він на сьогодні ще не перетворився на основу стабільного розвитку.

По-п’яте, поширюється незареєстрована зайнятість серед усіх верств населення. Одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це єдине джерело реальних доходів (не кримінального походження), яке дає можливість хоч якось прожити, а інші саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи.

По-шосте, формується досить помітний прошарок людей (бомжів), які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв’язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану.

Особливістю національного складу населення України є його багатонаціональність. Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського перепису населення, становила 48 млн 457 тис. осіб. На території країни проживали представники понад 130 національностей і народностей.

	Кількість (тис. осіб)	У % до підсумку
		1989 рік	2001 рік
Українці	37 541,7	77,8	72,7
Росіяни	8 334,1	17,3	22,1
Білоруси	275,8	0,6	0,9
Молдовани	258,6	0,5	0,6
Кримські татари	248,2	0,5	0,0
Болгари	204,6	0,4	0,5
Угорці	156,6	0,3	0,4
Румуни	151,0	0,3	0,3
Поляки	144,1	0,3	0,4
Євреї	103,6	0,2	0,9
Вірмени	99,9	0,2	0,1
Греки	91,5	0,2	0,2
Татари	73,3	0,2	0,2
Цигани	47,6	0,1	0,1
Азербайджанці	45,2	0,1	0,0
Грузини	34,2	0,1	0,0
Німці	33,3	0,1	0,1
Гагаузи	31,9	0,1	0,1
Інші національності	177,1	0,4	0,4