1.Інтеграція укр. Економіки.

Є в р о п е й с ь к а і н т е г р а ц і я — курс України на вступ до Європейського Союзу (ЄС).

Європейський Союз (ЄС, Європейська Співдружність) — союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), підписаним в лютому 1992 р., який набув чинності в листопаді 1993 року.

Перший крок у бік створення сучасного Євросоюзу було зроблено 1951 року: ФРН , Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Італія підписали договір про заснування Європейського об’єднання вугілля і сталі, метою якого стало об’єднання європейських ресурсів з виробництва сталі й вугілля. Цей договір набув чинності з липня 1952 року.

Із метою поглиблення економічної інтеграції ті самі держави 1957 р. заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС, Спільний ринок) і Європейське співтовариство з атомної енергії (Євратом). Найважливішим і найширшим за сферою компетенції з цих трьох європейських співтовариств було ЄЕС, так що 1993 р. воно було офіційно перейменоване на Європейські спільноти (ЄС — European Communities).

Процес розвитку і перетворення цих європейських співтовариств в сучасний Європейський союз відбувався шляхом, по-перше, передання дедалі більшої кількості функцій управління на наднаціональний рівень (поглиблення) і, по-друге, збільшення числа учасників інтеграції (розширення).

Інтеграція України до ЄС

Дата	Подія
1994 р .	Угода про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною (набула чинності з 1998 р.) започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. До того ж, було укладено низку галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими здійснюється співробітництво між Україною та ЄС
Грудень 1999 р.	Ґельсінський саміт Євросоюзу, на якому вперше в офіційних Документах було визнано «європейські прагнення України», Позитивно оцінено її «проєвропейський вибір». Ухвалено Спільну стратегію щодо України, розраховану на чотири роки, де зазначено, що успішна та стабільна Україна якнайповніше відповідає інтересам ЄС. Відзначалася необхідність політичного діалогу щодо запобігання конфліктам; конструктивного розв’язання проблем роззброєння; співпраці в галузі юстиції та внутрішніх справ, боротьби з незаконною іміграцією, відмиванням грошей, наркобізнесом. Але не було визначено перспективи повноправного членства України в ЄС
2005 рік	Ухвалення плану дій «Україна–ЄС». Прискорення процесів інтеграції, розробка «дорожньої карти» — плану просування України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, здобуття Україною статусу країни з ринковою економікою, вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), набуття асоційованого членства в ЄС. Але найголовніша проблема — досягнення Україною високих стандартів європейського життя в усіх галузях
2007 рік	Прийняття домовленостей про укладання далекосяжної Угоди про асоціацію (УА) між Україною та ЄС
2008 рік	Набувають чинності угоди про спрощене оформлення віз. Розпочато візовий діалог з метою досягнення у майбутньому безвізового режиму
2008 рік	Україна приєднується до СОТ, відкривши цим шлях до перемовин про глибоку та всебічну зону вільної торгівлі з ЄС
2007– 2010 рр.	Пакет допомоги Україні в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства становить 494 млн євро; додаткові 28,6 млн євро надаються в рамках підтримки уряду
2008– 2010 рр.	У рамках Інвестиційного інструменту сусідства ЄС виділив понад 20 млн євро на виконання п’ятьох проектів в Україні, переважно у сфері енергетики
7 травня 2009 р.	Установчий саміт ініціативи ЄС «Східне партнерство», членом якої є Україна. Східний вимір Європейської політики сусідства націлений на істотне підвищення рівня відносин із шістьма східними сусідами. Східне партнерство має два виміри: • двосторонній вимір, націлений на укладання Угод про асоціацію, створення глибоких та всебічних зон вільної торгівлі та досягнення поступу в питаннях візової політики та мобільності; • багатосторонній вимір (тобто міждержавні платформи і так звані Провідні ініціативи). Цей підхід відкриває можливості для поступової політичної асоціації та глибшої економічної інтеграції країн ЄПС із Європейським Союзом

. На сучасному етапі основними формами співробітництва України та ЄС є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. За обсягами технічної допомоги з боку ЄС Україна посідає друге місце після Росії серед пострадянських держав. Пріоритетними напрямами цієї допомоги, що здійснюється в межах програми «Тасіс», є ядерна безпека та захист довкілля, реструктуризація державних підприємств, розвиток приватного сектору.

Важливою особливістю співробітництва України з ЄС останніми роками є прискорення темпів зростання взаємної торгівлі (щорічний приріст товарообороту становив 16–18 %). Це пов’язано і з лібералізацією торговельного режиму в Україні на основі принципів СОТ та європейських стандартів. Протягом 2003 р. зовнішньоторговельний товарооборот з країнами ЄС становив 10,4 млрд дол. США, що на 36,9 % (на 2,8 млрд дол. США) більше, ніж 2002 року.

Проте частка України у торгівлі ЄС залишається незначною і не перевищує 0,5 % від загального обсягу його зовнішньоторговельних операцій. Це зумовлено передусім неефективною структурою українського експорту, недостатніми темпами реструктуризації національного виробництва.

Активізації інтеграційних процесів перешкоджають такі чинники:

1. Суттєві відмінності нормативно-правової бази України та ЄС.

Вони не дають змоги органічно вписатися в європейські структури. Вступ до РЄ вимагає навіть на початковій стадії приєднання до 150 міжнародних конвенцій з прав людини. Зокрема, в лютому 2000 р. було скасовано положення про смертну кару, ратифіковано протокол № 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1983 р. щодо цього питання.

2. Зношеність основних виробничих фондів української економіки. Цей фактор заважає провідним вітчизняним галузям (сільське господарство, чорна металургія, легка промисловість) посісти належне місце на  європейському ринку.

3. Низький рівень конкурентоспроможності більшості українських підприємств. Застосування щодо їх продукції правил і стандартів ЄС може призвести до значних негативних економічних та соціальних наслідків.

4. Недостатня розвиненість української економіки. На цьому етапі це ускладнює повноправну фінансову участь у діяльності ЄС.

5. Н амагання провідних західних держав зберегти стабільність ЄС. Швидка інтеграція України в європейські структури могла б знизити стабільність ЄС. Керівництво Євросоюзу, розглядаючи  кандидатури претендентів на членство в ЄС, піклується про те, щоб його розширення не порушило наявного балансу сил, не послабило досягнутого рівня інтеграції.

6. Суттєво ускладнюють процес інтеграції України до європейських структур корпоративна закритість системи державного управління, високий рівень корупції, слабкість демократичних інституцій і нерозвиненість громадянського суспільства, утиски свободи преси, політичні проблеми. Процес євроінтеграції України зумовлює необхідність підвищення конкурентоспроможності національної економіки, досягнення європейських соціально-економічних параметрів розвитку, здійснення системних трансформацій на основі таких стратегій:

• стратегія випереджального розвитку, що має на меті забезпечити щорічні темпи зростання ВВП в Україні на рівні не нижче 6–7 % (у 1,5–2 рази вищі, ніж загалом у країнах ЄС), істотне подолання розриву в обсягах ВВП на одну особу між Україною та державами-учасницями ЄС;

• інноваційна модель структурної перебудови і зростання, реалізація якої повинна забезпечити суттєве підвищення конкурентоспроможності української економіки, утвердження України як високотехнологічної держави;

• політика скорочення розриву в рівні та якості життєвих стандартів з країнами ЄС, утвердження середнього класу — основи політичної стабільності та демократії суспільства; значне обмеження загрозливої диференціації доходів населення та подолання бідності.