Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Електронний підручник з історії України (базова...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.52 Mб
Скачать

2. Наука.

3. Розвиток літератури.

4. Діяльність дисидентів в боротьбі за національне визволення. Література:

 Основна:

  1. Історія України ( підручник); Пометун О.І,11клас, К.: Освіта, 2011

  2. Історія України (підручник); Кульчицький С.В., 10 клас, К.: Генеза – 2010

  3. Новітня історія України; Кульчицький С.В., 10 клас, К.: Генеза – 2004

  4. Історія України (підручник); Кульчицький С.В., 11 клас, К.: Генеза – 2010

  5. Новітня історія України; Турченко Ф.Г.; 11 клас, К.: Генеза . - 2006

Допоміжна:

  1. Енциклопедичний довідник: історія України. Упор. Підкова І.Р., Шуст Р.М., Гирич І.Б., 7-11 класи , Генеза. – 2008

  2. Історія України в таблицях (посібник). Іващенко О.М., Поліщук Ю.М., 7-11 класи, Генеза. – 2006

  3. Нариси з історії України (посібник). Грицак Я.Й., 9-11 класи , Генеза. – 2006

  4. Історія епохи очима людини. Білоножко С.В. та ін., 10 клас, Генеза. – 2004

  5. Історія України (посібник). Гусєв В.І. та ін., 10-11класи, Вища школа. - 2002

  6. Історія України (навчальний посібник для старшокласників). Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С., ВД "Києво-Могилянська академія". - 2009

  7. Довідник з історії України (із завданнями). Земерова Т.Ю., Скирда І.М., Весна. – 2010

  8. Довідник юного краєзнавця Харківщини / Упоряд. В.А. Редіна, О.О. Сіталова. – Харків: ОблСЮТур, 2005. – 112 с.

Інформаційні ресурси:

  1. www.history.org.ua. Інститут історії Національної Академії наук України

  2. www.nbuv.gov.ua. Національна бібліотека України ім. І.І. Вернадського

  3. www.memory.gov.ua. Український інститут національної пам’яті

  4. www.uk.wikipedia.org. Україномовна версія он-лайн енциклопедія «Вікіпедія»

  5. history.vn.ua. Книги та підручники з історії України та всесвітньої історії

 Студенти повинні знати: основні чинники, особливості й тенденції розвитку культури другої половини 60-х — середини 80-х рр. XX стособливості та наслідки системної кризи радянського суспільства, зв’язки між цими процесами та особливостями політичного життя й суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя в Україні.

Ключеві поняття лекції: «русифікація», «Генсільська спілка», «дисидентський рух».

Тезисний виклад матеріалу заняття відповідно плану

Епіграф:

…Такий був час: кругом шакали,

У колі — жменька нас жива,

А ми феноменів шукали

І спотикались об слова.

Ми навіть власний хист і сутність

Немов ховали про запас,

А нас ховали… у відсутність.

Від нас же нас… Від нас же нас!…

Є. Сверстюк

  1. Освіта.

Влада постійно збагачувала арсенал засобів русифікації. Хрущовська «відлига», що, з одного боку, поліпшила умови національно-культурного життя України, з іншого — дала потужний імпульс русифікації. Закон 1958 р. про зв’язок школи із «життям» давав право батькам учнів вирішувати, якою мовою відбуватиметься навчання. Це зовні «демократичне» рішення робило українську мову приватною справою батьків й забезпечувало «законні» підстави для русифікації. Можна було жити в Україні й не вивчати української мови (і навіть зверхньо ставитися до неї). На рік ухвалення закону у містах республіки в українських школах навчався лише кожний п’ятий учень.

Джерелом гарячкової й метушливої русифікаторської діяльності був так званий «Брежнєвський циркуляр» — Постанова ЦК КПРС «Про подальше вдосконалення вивчення й викладання російської мови в союзних республіках» від 31 червня 1978 р.

Освіта стала об’єктом форсованої русифікації.

В обласних центрах України та в столиці українські та змішані російсько-українські школи наприкінці 70-х pp. Становили лише 28 %, а російські — 72 % загальної кількості шкіл. Так, у Донецьку не залишилося жодної української школи, схожа ситуація спостерігалася і в Криму. За 20 років число україномовних шкіл зменшилося на 8,7 тисяч.

Радянський режим прагнув тотальної русифікації України.

26 травня 1983 р. ЦК КПРС і Р ада Міністрів CPСP ухвалила нову постанову — «Про подальші заходи щодо вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік». За прізвищем тодішнього Генерального секретаря ЦК КПРС документ дістав неофіційну назву «андроповський указ».

Урядова русифікаторська політика спричинила стрімке звуження сфери застосування української мови. Склалося так, що наприкінці 1980-х років у м. Едмонтон (Канада) українських шкіл було більше, ніж у Донецьку, Луганську, Дніпропетровську й Харкові разом узятих. 700 тис. українців Криму не мали жодної національної школи.

Стало звичайним явищем звільняти учнів від вивчення української мови. Часто це відбувалося після письмових заяв батьків, які обґрунтовували своє прохання «слабким здоров’ям дітей» чи просто «небажанням вивчати українську мову». Виростали покоління, які не знали мови своїх батьків і дідів.