Тезисний виклад матеріалу заняття відповідно плану

1. Внутрішньополітичне становище України на початку 50-х років

Завершення процесу відбудови не призвело до послаблення адміністративно-командної системи з її жорсткими методами управління. Свідченням цього став XIX з'їзд КПРС (на цьому з'їзді ВКП(б) було перейменовано Комуністичну партію Радянського Союзу), останній з'їзд за життя И.Сталіна.

З'їзд затвердив новий п'ятирічний план розвитку СРСР на 1951-1955 роки. На ньому було поставлено завдання наздогнати і випередити провідні капіталістичні держави за всіма показниками економіч­ного розпитку.

XVIІ з'їзд Компартії України продублював рішення XIX з'їзду КПРС. Виступаючи на з'їзді, делегати неначе змагались у виголошенні заздоровниць, на честь «великого вождя і вчителя тов. Сталіна». На чолі КПУ продовжував залишатися Л.Мельников (з грудня 1949 р. по червень 1953 р.)»а Головою уряду УРСР Д.Коротченко (до січня 1954 р.), які були слухняними виконавцями волі «вождя».

2. Входження Кримської області до складу урср

У 1954 р. була проведена помпезна кампанія святкування 300-річчя Переяславської угоди Країною прокотилась широка хвиля пропагандистських заходів.

Центральною подію ювілейних торжеств стала передача Криму Українській РСР. 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР, мотивуючи своє рішення спільністю економіки, територіальною близькістю та тісними господарськими та культурними зв’язками між Кримом та Україною, прийняла указ «Про передачу Крітської області із складу РРФСР до складу УРСР». Як зазначалось, акт є «свідченням дружби російського народу».

Приєднання Криму додало Україні низку економічних і політичних труднощів. У результаті війни і депортації татар у регіоні запанував економічний хаос. До того ж росіяни, що проживали в Криму (860 тис. чол.), чинили опір будь-яким спробам українізувати життя області.

3. Реформування економіки.

негативні та позитивні наслідки для економіки при запровадженні раднаргоспів

Позитивні: сприяло поліпшенню розподілу праці та її кооперації в рамках економічного регіону; повніше використовувалися місцеві ресурси; сприяло проведенню Україною більш незалежної економічної політики.

Негативні: неспроможність забезпечити єдність технічної політики; гальмування впровадження нової техніки; фактичне збереження централізованого планування.

Послаблення господарських зв’язків між підприємствами, відсутність збалансованої, єдиної науково-технічної політики, зниження рівня технічної й технологічної озброєності, місництво — усі ці явища досить швидко дискредитували ідею раднаргоспів.

Прагнучи йти в ногу з вимогами науково-технічної революції, радянське керівництво від середини 50-х років дедалі більше уваги приділяло розвитку машинобудування і приладобудування.

На середину 60-х років питома вага машинобудування в загальному обсязі промислового виробництва зросла до 25 %. У цей час у республіці з’явилася нова галузь промисловості — легкове автомобілебудування (Запоріжжя). Розпочався випуск найбільших у світі суховантажних суден та риболовецьких траулерів у Миколаєві.

Значних успіхів досягло авіабудування — було налагоджено випуск нових типів пасажирських і транспортних літаків високого класу. Із 1960 р. завдяки творчому співробітництву авіабудівників Києва і моторобудівників Запоріжжя розпочато виробництво реактивних повітряних лайнерів Ту-124.

1959–1965 рр. у республіці розпочалось серійне виробництво 5,2 тис. нових зразків машин, приладів та обладнання. За цей же час понад 750 типів різних машин і пристроїв застарілих конструкцій були зняті з виробництва. Упродовж семирічки 1959–1965 рр. виробництво нових засобів автоматизації збільшилося у 4,2 раза.

Лише протягом 1961–1965 рр. в Україні модернізовано 50 тис. Одиниць технічного обладнання. Усе це забезпечило істотне зростання продуктивності праці, підвищення рентабельності підприємств.

Утім, в умовах НТР цього було замало.

Як і раніше, в Україні найбільш розвиненою галуззю промисловості була чорна металургія, вуглевидобування та електроенергетика. Вони, як і раніше, перебували в центрі уваги державного керівництва. Внаслідок цього Дніпро, наприклад, став перетворюватися на справжню енергетичну артерію України.

На початок 50-х років вийшла на проектну потужність Каховська ГЕС, велося спорудження Кременчуцької, Дніпродзержинської та Київської гідроелектростанцій. Вони збільшували електроенергетичні потужності України, проте «штучні моря», які виникли внаслідок зведення ГЕС, становили загрозу екології, завдавали величезної шкоди сільському господарству України.

Нарощувалося виробництво чорних металів.

Із середини 50‑х років у Криворіжжі діяв найбільший у Європі гірничо-збагачувальний комбінат. Було збудовано нові, небачені раніше за своєю потужністю доменні печі й мартени. За рівнем виробництва чорних металів на душу населення Україна була попереду високорозвинених країн світу. Цю обставину нещадно експлуатувала офіційна ідеологія. Металург, шахтар, будівельник на промислових гігантах був героєм кінофільмів, газетних нарисів, навіть пісень.

Розвиток економіки України в 1953–1964 рр.

Галузь про- мисловості	Досягнення
Металургія і паливно- енергетичний комплекс	1965 р. — порівняно з 1959 р. збільшилося виробництво чавуну, сталі і прокату на 70 %; видобуток нафти збільшився — в 4,6 раза; газу — в 4 раза; 1962 р. — стала до ладу перша черга нафтопроводу «Дружба»; будівництво Каховської, Кременчуцької, Дніпропетровської та Київської гідроелектростанцій
Машинобудування	Дніпропетровськ — завод важких пресів та комбайнів; Запоріжжя — трансформаторний завод; Херсон — завод сільськогосподарських машин; Запоріжжя — легкове автомобілебудування; Миколаїв — випуск суховантажних кораблів; 1960 р. — Київ, Запоріжжя — реактивні лайнери ТУ-134; 1959–1965 рр. — виробництво нових засобів автоматизації зросло в 4,2 рази
Легка промисловість	1959–1965 рр. — споруджено і реконструйовано 700 підприємств; випуск товарів культурно-побутового вжитку зріс удвічі