Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Електронний підручник з історії України (базова...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2.52 Mб
Скачать

Література:

 Основна:

        1. Історія України ( підручник); Пометун О.І,11клас, К.: Освіта, 2011

        2. Історія України (підручник); Кульчицький С.В., 10 клас, К.: Генеза – 2010

        3. Новітня історія України; Кульчицький С.В., 10 клас, К.: Генеза – 2004

        4. Історія України (підручник); Кульчицький С.В., 11 клас, К.: Генеза – 2010

        5. Новітня історія України; Турченко Ф.Г.; 11 клас, К.: Генеза . - 2006

Допоміжна:

1.Енциклопедичний довідник: історія України. Упор. Підкова І.Р., Шуст Р.М., Гирич І.Б., 7-11 класи , Генеза. – 2008

  1. Історія України в таблицях (посібник). Іващенко О.М., Поліщук Ю.М., 7-11 класи, Генеза. – 2006

  2. Нариси з історії України (посібник). Грицак Я.Й., 9-11 класи , Генеза. – 2006

  3. Історія епохи очима людини. Білоножко С.В. та ін., 10 клас, Генеза. – 2004

  4. Історія України (посібник). Гусєв В.І. та ін., 10-11класи, Вища школа. - 2002

  5. Історія України (навчальний посібник для старшокласників). Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С., ВД "Києво-Могилянська академія". - 2009

  6. Довідник з історії України (із завданнями). Земерова Т.Ю., Скирда І.М., Весна. – 2010

  7. Довідник юного краєзнавця Харківщини / Упоряд. В.А. Редіна, О.О. Сіталова. – Харків: ОблСЮТур, 2005. – 112 с.

Інформаційні ресурси:

        1. www.history.org.ua. Інститут історії Національної Академії наук України

        2. www.nbuv.gov.ua. Національна бібліотека України ім. І.І. Вернадського

        3. www.memory.gov.ua. Український інститут національної пам’яті

        4. www.uk.wikipedia.org. Україномовна версія он-лайн енциклопедія «Вікіпедія»

        5. history.vn.ua. Книги та підручники з історії України та всесвітньої історії

 Студенти повинні знати: особливості розвитку культури України в період національно-визвольних змагань, нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917–1920 рр., суперечливе ставлення населення до культурних цінностей, подвижництво творців та діячів культури, культурно-освітню діяльність громадських організацій в цей період.

Ключеві поняття лекції: «культура», «освіта», «наука», «мистецтво».

Тезисний виклад матеріалу заняття відповідно плану

 На початку ХХ ст. культура України, з одного боку, продовжувала розвивати народні, демократичні традиції ХIХ ст., а з іншого — відбувався активний пошук нових форм, використання досягнень інших національних культур. Складні й неоднозначні соціальні, економічні та політичні процеси, пов’язані з поваленням царизму, більшовицьким переворотом, розгортанням українських визвольних змагань, справили значний вплив на культурне життя тогочасного суспільства.

1.Нові тенденції та чинники розвитку культури в 1917-1921 рр.

Процес національного державотворення і політичного відродження нації, який почав домінувати в Україні після розвалу російського самодержавства, природним чином стимулював розвиток української культури.

Культурні процеси тривалий час вимушено мали маргінальний характер і легалізувалися, лише зазнавши впливу низки суб’єктивних і об’єктивних чинників на зламі століть, тепер же вони набували нового змісту.

Вперше за майже півтори сотні років виникли умови, за яких про розвиток української культури заговорили на державному рівні. До складу національного органу влади — Центральної Ради — увійшли відомі діячі української культури: письменник і драматург В. Винниченко, поети М. Сріблянський (Шаповал), М. Вороний, В. Павленко (С. Шелухін), I. Стешенко, літературознавці С. Єфремов, П. Зайцев, мистецтвознавці Д. Антонович, М. Біляшівський, письменники В. Бойко, В. Леонтович, О. Лотоцький, Г. Михайличенко, А. Заливчий, М. Загірня, В. О. Коннор-Вілінська, Л. Старицька-Черняхівська та ін. Вони прагнули зробити все, щоб українська нація якнайшвидше утвердила себе політично й культурно.

Розпочався складний і суперечливий доленосний етап суспільно-політичного й духовного розвитку України. Метою і змістом його було відродження або українізація, за термінологією того часу, причому українізація комплексна, всіх сфер життя — економічного, культурного, політичного. Вочевидь, найбільш визначним показником і чи не найбільш дієвим чинником цього процесу був перехід до вживання української мови в усіх галузях державного і суспільного життя.

I Педагогічний з’їзд (квітень 1917 р.) закликав учених-українців, які працювали в Росії, переїхати в Україну. Професорам, які достатньою мірою знали мову, пропонувалося перейти до викладання українською мовою або, принаймні, вести нею паралельні курси.

На II Педагогічному з’їзді (серпень 1917 р.) шляхами утворення національної вищої школи було визначено як українізацію існуючих вищих шкіл, так і відкриття нових українських вузів.