- •1. Речовини, що пригнічують чутливі нервові закінчення.
- •2. Речовини, що захищають чутливі нервові закінчення від зовнішніх подразнень:
- •2. Засоби, що впливають на м-холінорецептори:
- •3. Засоби, що впливають на н-холінорецептори:
- •8.4. До засобів пресинаптичної дії належать:
- •1. Засоби для інгаляційного наркозу:
- •2. Засоби для неінгаляційного наркозу:
- •9.1.1. Загальна характеристика засобів для інгаляційного наркозу:
- •9.1.2. Загальна характеристика засобів для неінгаляційного наркозу:
- •1. Психотропні препарати, що пригнічують цнс:
- •2. Психотропні засоби, що стимулюють цнс:
- •3. Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну:
- •2. Стимулятори дихання рефлекторної дії.
- •2. Муколітики:
- •2. Адренергічні засоби:
- •2. Засоби, що покращують транспорт кисню до серця.
- •3. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні.
- •1. Нейротропні антигіпертензивні засоби центральної дії:
- •2. Нейротропні антигіпертензивні препарати периферійної дії:
- •1. Антигіпертензивні засоби основної групи:
- •2. Препарати додаткової групи:
- •13.1. Засоби, що впливають на апетит, поділяють на:
- •13.2. Засоби, які застосовують при порушенні секреції шлункового соку.
- •13.2.1. Засоби, які застосовують при гіпосекреції шлункового соку:
- •13.2.2. Засоби, які застосовують при гіперсекреції (надлишковій секреції) шлункового соку:
- •13.3. Засоби, що впливають на моторику шлунка.
- •13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.
- •13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:
- •13.6. Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:
- •14.1. Засоби, що впливають на скоротливу активність і тонус міометрія (табл. 26).
- •14.1.1. Засоби, що посилюють скоротливу активність міометрія (утеротоніки):
- •14.1.4. Засоби, які застосовують для збереження вагітності в ранні терміни:
- •14.2. Засоби, що впливають на систему крові (табл. 27).
- •1. Засоби для лікування гіпохромних (залізодефіцитних) анемій.
- •2. Засоби для лікування гіперхромних анемій.
- •14.2.3. Засоби, що впливають на згортання крові:
- •1. Антикоагулянти.
- •15.2. Препарати, які застосовують при порушенні функції щитоподібної залози.
- •15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засоби):
- •15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної залози (антитиреоїдні засоби):
- •1. Інсуліни людські.
- •1. Гкс пероральні та ін'єкційні.
- •15.5. Жіночі статеві гормони ділять на 2 групи:
- •1. Натуральний прогестерон.
- •2. Синтетичні прогестагени.
- •1. Комбіновані естроген-гестагенні препарати.
- •4. Пролонговані гестагенвмісні.
- •3. Препарати, що усувають прояви алергійних реакцій.
1. Засоби для інгаляційного наркозу:
а) леткі рідини — ефір, фторотан (галотан), метоксифлуран, десфлуран, енфлуран, ізофлуран тощо;
б) гази — азоту закис, циклопропан тощо.
2. Засоби для неінгаляційного наркозу:
а) порошки у флаконах — тіопентал-натрій, кеталар (кетамін, каліпсол);
б) розчини в ампулах — натрію оксибутират, пропанідид (сомбревін), тропофол (диприван).
9.1.1. Загальна характеристика засобів для інгаляційного наркозу:
- уводять за допомогою спеціальної апаратури;
- наркоз легко керується;
- більшість препаратів справляють подразливу дію на слизові оболонки дихальних шляхів, спричинюють відчуття ядухи, травмують психіку пацієнта;
- потрапляють в атмосферу і можуть мати шкідливий вплив на медичний персонал.
Ефір для наркозу — летка рідина з різким запахом, що швидко руйнується на світлі, тому необхідно перевіряти якість перед застосуванням. Температура кипіння - 35 °С. Вогненебезпечний. Ефір добре розчиняється у воді, жирах та ліпідах. Є сильним анестезувальним засобом. Має широкий спектр наркотичної дії і великий коефіцієнт безпеки застосування.
Побічні явища:
- виразна стадія збудження;
- сприяє звільненню катехоламінів, що може призвести до аритмії, підвищенню рівня глюкози в крові;
- після наркозу можуть з'явитися нудота, блювання і закрепи;
- унаслідок швидкого випаровування ефіру з поверхні дихальних шляхів можуть розвинутися пневмонії;
- у дітей може спричинити судоми. Для їх усунення використовують тіопентал.
Фторотан (галотан) — летка рідина. Руйнується на світлі, температура кипіння — 50 °С. Фторотан не горить і в суміші з ефіром запобігає горінню останнього. Фторотан погано розчиняється у воді, але добре — в жирах та ліпідах. Фторотан сильний анестетик (перевищує властивості ефіру як анестетика втричі, а азоту закис — у 50 разів), але справляє помірну анальгетичну дію.
Побічні явища:
- пригнічення дихання;
- аритмія серцевих скорочень, пов'язаних зі збудженням β -адренорецепторів міокарда, тому під час наркозу не можна вводити атропін і катехоламіни (адреналін, норадреналін). У разі появи аритмії вводять р-адреноблокатори (анаприлін);
- серцева недостатність;
- артеріальна гіпотензія;
- психічні зміни;
- гепатотоксичний, нефротоксичний, мутагенний, канцерогенний і тератогенний ефекти;
- в осіб, що працюють з фторотаном, можуть бути алергійні реакції.
Ізофлуран, ефлуран, десфлуран справляють менший вплив на серцево-судинну систему.
Азоту закис — газ, що не вибухає, але підтримує горіння. Препарат не подразнює слизові оболонки дихальних шляхів. Вводять у суміші 80% азоту закису та 20% кисню. Анестезія настає через 3—5 хв. Стадії збудження немає. Наркоз поверхневий, тому азоту закис використовують для базисного наркозу і нейролептоанальгезії. Використовують препарат для знеболювання при тяжких травмах, гострому панкреатиті, інфаркті міокарда, під час пологів тощо.
Побічні явища:
- зрідка — нудота, блювання, аритмії серцевих скорочень, артеріальна гіпертензія;
- гіпоксія — виникає внаслідок тривалого введення азоту закису. Важливо підтримувати вміст кисню в газовій суміші на рівні не менше ніж 20%. Після закінчення подачі азоту закису продовжують давати кисень протягом 4-5 хв.