13.4. Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.

13.4.1. Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлункової залози (захворювання підшлункової залози з порушенням її зовнішньої секреції проявляються формою гострого або хронічного панкреатиту):

• засоби для лікування хронічного панкреатиту, пухлин та атрофії залозистих елементів: ферментні препарати, або засоби замісної терапії — панкреатин, трифермент, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, ензистал, ораза. Ферментні препарати містять основні ферменти підшлункової залози—трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують перетравлювання білків, вуглеводів та жирів. Ферментні засоби застосовують при розладах травлення, хронічних ентероколітах, панкреатитах тощо;

• засоби для лікування гострого панкреатиту:

а) антиферментні препарати: апротинін (контрикал, трасилол, гордокс);

б) м-холіноблокатори.

Антиферментні препарати знижують активність ферментів підшлункової залози. Застосовують при гострому панкреатиті, панкреанекрозі, для запобігання післяопераційному панкреатиту.

13.4.2. Жовчогінні препарати - це засоби, які стимулюють утворення жовчі (справляють холеретичну дію) та покращують відтік жовчі, розслаблюють непосмуговані м'язи жовчовивідних шляхів та сприяють виходу жовчі в кишки (виявляють холекінетичну дію):

• холеретичні препарати:

а) препарати, що містять суху жовч та жовчні кислоти, — «Алохол», «Холензим»;

б) препарати лікарських рослин — настій кукурузних приймочок, квітів цмину, фламін, холосас, холагол;

в) синтетичні препарати — оксафенамід, нікодин;

• холекінетичні препарати — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, магнію сульфат.

Жовчогінні препарати застосовують для лікування хронічних гепатитів, холециститів, холангітів, дискінезії жовчовивідних шляхів тощо. Протипоказані ці засоби при гострих гепатитах, дистрофії печінки, холеретики — при обтураційній жовтяниці.

13.4.3. Гепатопротектори — засоби, що захищають клітини печінки від пошкоджуючого впливу гепатотоксичних речовин, нормалізують обмінні процеси у гепатоцитах:

• засоби, що впливають на фосфоліпіди клітинних мембран - есенціале, ліпін, ліпостабіл, гептрал;

• біофлавоноїди — силібінін (легален, силібор, карсил), білігнін, гепабене;

• вітаміни — токоферолу ацетат;

• тваринного походження — сирепар.

Гепатопротектори застосовують для лікування гепатитів, цирозу печінки, ураження печінки гепатотоксичними речовинами.

13.5. Засоби, що впливають на моторику кишок:

- засоби, що стимулюють тонус і рухову активність кишок - прозерин, ацеклідин (застосовують при атонії кишок);

- засоби, що знижують тонус та рухову активність кишок - атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверин, бензогексоній (застосовують при кишкових спазмах, коліці);

- проносні препарати — засоби, що стимулюють рухову активність кишок, зумовлюють дефекацію:

- проносні препарати, що діють по всій довжині кишок — сольові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат, карловарівська сіль, глауберова сіль);

• проносні препарати, що діють на тонку кишку — рицинова олія;

• проносні препарати, що діють на товсту кишку;

а) препарати, що містять антраглікозиди, — екстракт крушини, листя сени, корінь ревеня, плоди жостеру, сенадексин, сенаде, рамніл, регулакс;

б) синтетичні препарати — фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил.

Сольові проносні засоби — магнію сульфат, натрію сільфат тощо - створюють у кишках високу концентрацію іонів, підвищують осмотичний тиск, порушують усмоктування води. Вода і розчинені у ній речовини затримуються в кишках, унаслідок чого вони розтягуються, подразнюються механорецептори та посилюється їх рухова активність. Через 4—6 год настає дефекація. Застосовують сольові проносні при отруєннях, гострих закрепах.

Рицинова олія діє переважно в тонкій кишці, де з неї утворюється рицинолова кислота. Вона подразнює рецептори і посилює перистальтику. Дія проявляється через 6—8 год. Окрім цього рицинова олія рефлекторно посилює ритмічні скорочення матки. Застосовують при гострих закрепах, для стимуляції пологів. Протипоказана в період вагітності, при отруєннях.

Проносні препарати рослинного походження — листя сени, кора крушини, корінь ревеня, плоди жостеру — містять антраглікозиди, які поразнюють рецептори товстої кишки і через 8— 10 год настає дефекація. Застосовують ці засоби при хронічних закрепах. Побічна дія — звикання.

На рецептори товстої кишки діють також фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил. Дія проявляється через 10—12 год. Ці засоби застосовують при хронічних закрепах. Проносні засоби рослинного походження та синтетичні препарати призначають на ніч.