Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, у будь-якому разі визнається незаконним.

Аборт визнається нєзаконним, якщо він, зокрема, здійснюється:

за наявності медичних протипоказань переривання вагітності незалежно від її строку (гостра і підгостра гонорея, гострі і підгострі запальні процеси будь-якої локалізації, гострі інфекційні захворювання); 2) не у спеціально акредитованих закладах охорони здоров'я - пологових будинках, лікарнях, де є гінекологічні загальнохірургічні відділення, жіночих консультаціях тощо (наприклад, у домашніх умовах, службових приміщеннях, непрофільних медичних закладах); 3) за допомогою недозволених або заборонених засобів чи способів; 4) при вагітності від 12 до 28 тижнів, якщо відсутні соціальні і медичні показання, за наявності яких дозволяється штучне переривання вагітності у-такі строки; 5) при вагітності понад 28 тижнів, якщо її переривання не було зумовлене станом крайньої необхідності.

Суб'єктом злочину, передбаченого ст. 134, є особа, яка досягла 1б-річного віку і не має спеціальної медичної освіти. Це можуть бути: 1) лікарі, тобто особи, які отримали вищу медичну освіту, однак не мають спеціальної медичної підготовки і за характером своєї професійної діяльності не уповноважені на проведення операцій штучного переривання вагітності (наприклад, лікарі-стоматологи, окулісти); 2) особи середнього медичного персоналу (медичніі сестри, акушерки, фельдшери тощо) або студенти медичних навчальних закладів; 3) особи, які не мають жодного відношення до медицини. КК не передбачає відповідальності жінки за штучне переривання своєї вагітності.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 134, характеризується прямим умислом.

Задача 7.

Л., який був пенсіонером, мав вищу освіту за спеціальністю „Електромеханіка”, вирощував на продаж овочі у побудованій ним на присадибній ділянці теплиці. Помітивши на землі біля теплиці відбитки чужого взуття, Л. вирішив, що хтось готує крадіжку, а тому оточив огорожу теплиці оголеним електродротом, вночі приєднуючи його до електромережі, а вдень вимикаючи. Одного дня вранці Л. виїхав на ринок з овочами, забувши вимкнути струм в огорожі. Підліток К. проник на земельну ділянку щоб викрасти полуниці, торкнувся дроту рукою й отримав електротравму, зокрема, опік III ступеня з площею ураження 3 % поверхні тіла, що супроводжувався шоком тяжкого ступеня.

Кваліфікуйте вчинене. Чи зміниться кваліфікація, якщо К. помер?

Об'єктом злочину є здоров'я особи. Об'єктивна сторона злочину характеризується; 1) діями або бездіяльністю; 2) наслідками у вигляді тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень; 3) причинним зв'язком між зазначеними діянням і наслідками. Про поняття тяжких та середньої тяжкості тілесних ушкоджень див., відповідно, ст. ст. 121 і 122 та коментар до них. Необережне тяжке чи середньої тяжкості тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, кваліфікується за ст. 119 як вбивство через необережність. Злочин вважається закінченим з моменту настання зазначених у ст. 128 наслідків - тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

До небезпечних для життя ушкоджень належать опіки III ступеня понад 30% поверхні тіла, а також опіки меншої площі, що супроводжувались шоком тяжкого ступеня; опіки дихальних шляхів за наявності загрозливих для життя явищ.

Суб'єкт злочину загальний.

Суб'єктивна сторона злочину е основним елементом, за яким він відрізняється від заподіяння тяжкого чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, відповідальність за яке настає за ст. ст. 121 і 122; вона характеризується необережністю у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Постанова ПВС "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини".