1 Национальная экономика — саморегулирующаяся система, состоящая из большого числа различных взаимосвязанных видов деятельности". Однако это определение представляется не совсем точным, т.к. его можно отнести и к политической, и к социальной системе, и к другим видам человеческой деятельности.

2.С точки зрения экономической теории: Национальная экономика — исторически сложившаяся система общественного воспроизводства страны, взаимосвязанная совокупность отраслей, видов производства и территориальных комплексов, охватывающая все сложившиеся формы общественного труда.

• С точки зрения ресурсной базы: Национальная экономика страны - это сложная хозяйственная, социальная, организационная, научно-технологическая система. Она обладает совокупным экономическим потенциалом, состоящим из отдельных потенциалов, накопленных в процессе ее функционирования. Среди них чаще всего выделяют природно-ресурсный, производственный, трудовой, научно-технический и т.д.

3.Природно-ресурсный, Экономический, Научно-технический потенциал, Состояние окружающей природной среды, Трудовой потенциал, Туристический потенциал, Уровень природно-технической безопасности, Территориально-экономический потенциал

5.Национальная экономика – это не географическое понятие. Это не просто совокупность объектов материального и нематериального производства, расположенных на определенной территории, а живая экономическая система, которая способна удовлетворять потребности страны и защищать ее интересы, обеспечивать ей хозяйственную и политическую самостоятельность.

6.Национальная экономика – это система экономических субъектов и связей между ними, которая имеет пространственную определенность и специфично национально организованную структуру.

7.Национальную экономику отличают от других экономик такие признаки:

- наличие тесных экономических связей между хоз субъектами обусловлены обществ разделением труда

- хозяйственная целостность, кот предусматрив наличие общего полит и экономич центра выполн регулир и координир роль.

- общая экономическая среда, в которой действуют субъекты хозяйствования: общие законодательство, единая денежная единица, общяя кредитно – денежная и финн система

- общая система национальной экономической защиты: кот предусматривает наличие своего рода эк коридоров в виде экспортно-импортных налогов, квот и т.д.

8.Основу национальной экономики составляют предприятия, фирмы, организации, дом хоз объединенные в в эконом взаимоотношение в единое целое выолн опр функциями в общественном разделение труда (тов и услуги)

9.объект науки «Национальная экономика» - это соц экон процессы воспроизв и проявл в закономерностях объемов темпов и пропорций развития

10.предмет науки «Национальная экономика – это методология формирования инструментария мониторинга соц эк развития страны, оценки внутренних и внешних мотиваторов развития нац эк.

11.Методологический инструментарий науки «Национальная экономика» – теоретико-методологические подходы к анализу состояния факторов проблем закономерностей тенденций, параметров развития системы и разработаны на этой основе меры и приёмы средства подготовки и реализации макроэкономических хоз решений служащих интересам страны и её экономич безопасности.

12.субъект науки «Национальная экономика» - это органы управления хоз сист страны её видами эк деятельности и регионами реализ те функции цели и задачи кот стоят перед наукой нац эк в области практического применения.

13.цель науки «Национальная экономика» - на основе объективного научного анализа научить обосновывать стратегию и тактику соц экон политики государства создавать нормальные условия соц разв роста доходов и потребления населения обеспечивать соц защиту и соц поддержку граждан

14.Структурный анализ национальной экономики позволяет провести более полный и всесторонний анализ экономических процессов, так как структура являеться способом упорядочения различных единиц в экономике и формирования между ними органичного взаимодействия.

15.Структура национальной экономики – это совокупность исторически сложившихся устойчивых, способных к воспроизводству функциональных взаимосвязей между различными единицами.

16.- Пропорция – это значение подвергнутое анализу ед нац экономики о отношению к другим.

Относ. Вел Корд ОВК =одна часть совоку(>)/ другую часть этой же величины(<)

17.Существуют два вида структурного анализа национальной экономики:

1) Экономическая структура: определяет функционирование эк. ед. нац. эк.

Изучение характера взаимосвязей между ними представляет интерес, так как они определяют сущность национальной экономики.

2) Неэкономическая структура: определяет функциониров неэкономич ед нац экономики: культуры образования здравоохранения.

18.Социальная структура: в зависимости от классификации институциональных секторов экономики выделяют следующие сектора:

- Сектор «Нефинансовые корпорации». - Сектор «Финансовые корпорации».

- Сектор «Общего государственного управления».

- Сектор «Некомерционные организации, которые обслуживают домашние хозяйства».

- Сектор «Домашние хозяйства». Домашнее хозяйство – это совокупность людей, которые совместно проживают в одном жилом помещении или его части, обеспечивают себя всем необходимым для жизни, ведут общее хозяйство, полностью или частично объединяют и тратят деньги.

19. Территориальная структура, предполагающая анализ географич перераспределения произв сил в рамках нац экномики.

т.е. разделение территории страны, исходя их объективных закономерностей территориального распределения труда, формирования территориально-производственных комплексов разных масштабов и структуры, необходимости сохранения экологического равновесия и гармонического развития экономики и культуры национально-территориальных образований. Она выступает одним из важнейших условий действенного регіонального программирования, проведения эффективной государственной политики.

Сегодня на территории Украины выделяют:

- согласно нормативно-законодательной базы выделяют 27 групп административ територ ед украины.

Они деляться:

- Донецкий (Донецкая, Луганская области); Приднепровский (Днепропетровская, Запорожская, Кировоградская области); Восточный (Полтавская, Сумская, Харьковская области); Центральный (Киевская, Черкасская области, г. Киев); Полесский (Волынская, Житомирская, Ровенская, Черниговская области); Подольский (Винницкая, Тернопольская, Хмельницка области); Южный (Автономная Республика Крым, Николаевская, Одесская, Херсонская области, г. Севастополь); Карпатский (Закарпатская, Львовская, Ивано-Франковская и Черновецкая области).

21. внутри Одесской области насчитывается 33 административно-территориальных единицы.

22.«Промышленность» подразделяется на три отрасли:

- перерабатывающяя

- добывающая

- произв. Электроэнергии, газа и воды

23.Вид экономической деятельности «Сельское хозяйство» подразделяется на две отрасли:

-растеневодство и жывотноводство

24.Структура нац экономики по видам эк деятельности (всего 13), предпологающяя выделение таких видов эк деятельности как: 1. Сельское хозяйство, охота, лесное хозяйство. 2. Рыбное хозяйство. 3. Промышленность. 4. Строительство. 5. Торговля; ремонт автомобилей, бытовых изделий и предметов личного потребления. 6. Деятельность гостиниц и ресторанов. 7. Деятельность транспорта и связи. 8. Финансовая деятельность. 9. Операции с недвижимостью, аренда, инжиниринг и предоставление услуг предпринимателям.

10. Государственное управление. 11. Образование.12. Охрана здоровья и предоставление социальной помощи.13. Предоставление коммунальных и индивидуальных услуг, деятельность в сфере культуры и спорта.

27. При изучение нац эк согласно гос регион экономич политикой украины цели

29. Поняття „регіональний розвиток” зазвичай стосується відмінностей у характеристиках зростання для різних регіонів країни. В Україні проблеми регіонального розвитку здебільшого постають у формі запитань, що стосуються нерівномірного розподілу доходів між регіонами; відмінностей у темпах зростання та рівнях безробіття, а також впливу цих відмінностей на поширення бідності, соціальних показників і соціального напруження.

30.Розробляючи механізми удосконалення системи стратегічного управління розвитком регіону, необхідно розглядати наступні питання:

• визначення об’єкта і суб’єкта управління, в тому числі співвідношення характеру взаємодії між органами загальнодержавного і регіонального рівня.

• аналіз концептуальної теоретичної основи проведення державної регіональної політики;

• визначаємо чи існує взаємозв’язок між категоріями зростання та розвиток

• в яких межах необхідно розглядати проблему економічного розвитку регіонів;

• оцінка організаційного, фінансового і правового забезпечення регіонального розвитку;

• класифікація методів регулювання регіонального розвитку.

31.Що стосується питання: чи існує взаємозв’язок між категоріями „зростання” та „розвиток”, то загальновизнаною головною метою державного управління на рівні регіону є розвиток, а не зростання. В межах регіональних теорій та при практичній реалізації заходів регіональної політики мова йде виключно про економічне зростання, а не економічний розвиток.

Ряд дослідників під зростанням розуміють розвиток, але це різні речі:

- зростати це означає збільшуватись у розмірах, обьемах

- розвиток – це специфічний процесс змін, результатом якого є виникнення якісного новою.

32.становлення державної регіональної політики виділяють 3 єтапи: Перший: кінець 40-х – кінець 50-х років ХХ століття; Другий: 60-ті роки ХХ століття; Третій: початок 70-х років ХХ століття – теперішній час.

33.Перший: кінець 40-х – кінець 50-х років ХХ століття - Регіональні економічні аспекти мали другорядне значення, виступаючи, по суті, лише формальними центрами концентрації економічних ресурсів, реалізації макро- і мікроекономічної політики держави в тій чи іншій господарській галузі та сфері

Увага зосереджувалась на бюджетніх методах через безпосередньо взаємодію органів загально – державного управління і субьєктів господарювання процессу в регіоні.

34.Другий: 60-ті роки ХХ століття - Регіон відокремлюється в самостійний об'єкт держ ек політики. Предметом уваги і впливу стають або специфічні проблеми соціально-економічного розвитку окремих регіонів, або взагалі проблема їх комплексного розвитку. Розширюється проблематика державного регулювання на регіональному рівні, яка охоплює не тільки питання структурної перебудови господарського комплексу, зниження циклічного і структурного безробіття, рівня бідності, але й залучення використаних інновац факторів зростання комплексного соц. Ек розвитку, демографіч, екологічні та рекреаційні аспекти відтворення природних ресурсів. Державна політика за своїм характером мала форму цільових платних проектів в рамках яких відбувалась безпосередня взаємодія загальнодержавних і регіональних органів управління.

35.Третій: початок 70-х років ХХ століття – теперішній час - Розпочався процес об’єктивного відокремлення в самостійний елемент державної економічної політики. Предметом державної регіональної політики стають не розрізнені регіони, а вся їх сукупність як структурних елементів націон господ з урухуванням стану і можливостей їх розвитку. Регіональна проблематика стає предметом рівноправної взаємодії органів управління загальнодержавних і регіональних рівнів і її вирішення координується в межах всієї нац. Економ.

36.Перший тип - Регіональні проблеми вирішуються опосередковано через реалізацію держ галузевих программ, джерелом фінансування яких виступає держ бюджет. Спеціальне нормативно-правове забезпечення відсутнє.

Другий тип - Передбачає різноманітний набір організаційних форм взаємодії органів загальнодержавного та регіонального управління, де перші відіграють провідну роль щодо визначення цілей форм фінансування і правового забезпечення та методів вирішення проблем конкретних районів у рамках середньо і довгострокових цільових комплексно держ програм. Передбачається наявність спеціального нормативно - правового залучення а також робилися ставка на залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

Третій тип - Організаційна складова механізму управління регіонального розвитку передбачає утворення одноосібного держ органу управління що займається реалізацією держ регіон політики та координацією заходів загально держ функцій у галуз міністерств.

37.Характер і тип моделі взаємовідносин між загальнодержавними і регіональними органами управління в процесі проведення державної регіональної політики визначають форму організації фін і правового забезпечення а також методів реалізації держ політики.

38. Теоретичну основу проведення державної регіональної політики становлять ідеї різних шкіл світової економічної думки такі як: Історична школа, Кейнсіанська школа, Інститутці-ональна школа, Неоліберальна школа,

39.Перший тип - Регіональні проблеми вирішуються опосередковано через реалізацію держ галузевих программ, джерелом фінансування яких виступає держ бюджет. Спеціальне нормативно-правове забезпечення відсутнє.

40. Другий тип - Передбачає різноманітний набір організаційних форм взаємодії органів загальнодержавного та регіонального управління, де перші відіграють провідну роль щодо визначення цілей форм фінансування і правового забезпечення та методів вирішення проблем конкретних районів у рамках середньо і довгострокових цільових комплексно держ програм. Передбачається наявність спеціального нормативно - правового залучення а також робилися ставка на залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

41. Третій тип - Організаційна складова механізму управління регіонального розвитку передбачає утворення одноосібного держ органу управління що займається реалізацією держ регіон політики та координацією заходів загально держ функцій у галуз міністерств.

42.Історична школа - Загальнонаціональні інте-реси домінують над інте-ресами окремих регіонів і суб’єктів господарського процесу та визначають спрямованість і характер їх функціонування та діяльності. Теоретичний набуток історичної школи ви-користовується в країнах з пе-рехідною економікою, госпо-дарська система яких пере-буває в хронічно депресив-ному стані,

43.Кейнсіанська школа - Абсолютизує значення макроекономічної складо-вої державної економіч-ної політики, вважаючи, що створення умов для динамічного оптималь-ного ефективного роз-витку національної еко-номіки забезпечує дієве вирішення проблем на ре-гіональному і мікроеко-номічному рівнях.

44.Інститутці-ональна школа - Передбачає певний взаємозв’язок між різни-ми рівнями економічної сфери щодо вирішення деяких проблем, харак-терних для історично визначених умов господа-рювання, які забезпе-чуються через формуван-ня певних інститутів, в рамках яких відбувається узгодження інтересів різ-них економічних суб’-єктів залежно від рівня концентрації господарсь-кої влади.

Зазначена теоретична база використовується в країнах з перехідною економікою та індустріально розвинутих кра-їнах, де вплив держави на гос-подарські процеси є доміну-ючим,

45.Неоліберальна школа - Передбачає цілісність і комплексність розгляду проблем економічної сфери в органічному взаємозв’язку з іншими сферами суспільного буття без надання перева-ги тому чи іншому рівню господарської системи, механізму та суб’єкту регулювання господарсь-ких процесів.

Зазначена доктрина викорис-товується в індустріально розвинутих країнах із зміша-ною економікою, для яких характерні високий рівень еко-номічного і суспільного роз-витку взагалі

46.Існують дві групи теорій регіонального зростання – неокласичні теорії, засновані на виробничій функції, і теорії кумулятивного зростання, які є синтезом неокейнсіанських, інституціональних і економіко-географічних моделей:

47.•Неокласичні теорії:

Суть: При дослідженні відмінностей в регіональних темпах зростання в якості чинників підвищення виробничого потенціалу економічної системи розглядали кількість і якість природних ресурсів, загальну кількість і кваліфікацію трудових ресурсів, запас капіталу і рівень технологій;

У зв’язку з цим розвиток національної економіки представниками даної теорії трактувався як результат ефективного розоділу між районами. за рахунок мобільності факторів виробництва, робляться деякі зауваження стосовно зближення рівнів єк розвитку районів припускається можливість невеликих розбіжностей темів зростання деяких районів на певних етапах. Основоположники: Л. Маршал Х. Зіберг,

Неокласична теорія критикувалася за недостатнє врахування регіональних відмінностей. Ще у 60-ті роки ХХ століття У. Ізард писав про недоліки опису лише динамічних аспектів, необхідність врахування просторової складової.

48.Теорії кумулятивного зростання:

Суть: Прихильники теорії кумулятивного зростання пропонували проводити активну регіональну політику, виходячи із збільшення що найменше збереження диспропорцій у рівнях єк розвитку району. Вони прагнули проведення глобальної регіональної політики яка б забезпечувала зменшення розходжень в рівнях екон розвитку районів чи їх вирівнювання.

Основоположники: Г. Мюрдаля М. Калдора

Під терміном вирівнювання вони розуміють згладжування розходжень, а не досягнення рівності. Згідно з цією теорією держава повинна стимулювати економічний розвиток найбільш відсталих регіонів.

При розробці теорії державного регулювання економічного розвитку практично керувались вищезазначеними підходами. Але, як показує практика, ідеї прихильників неокласичної школи не підтверджуються

М. Камерон, а пізніше О. Грицай, Г. Іоффе, А. Трейвіш виділили три течії в теорії регіонального розвитку:

- Неінтервенціоналісти: Заперечували необхідність держави на регіональний ріст

- Адаптери: Ратували за зм’якшення впливу стихійних ринкових сил і незначне коригування розвитку території шляхом прискорення природних процесів завдяки стимулюванню міграції робочої сили та інвестицій

- Активні перетворювачі: Виступали за проведення інтенсивного регулювання.

49.•Неокласичні теорії:

Суть: При дослідженні відмінностей в регіональних темпах зростання в якості чинників підвищення виробничого потенціалу економічної системи розглядали кількість і якість природних ресурсів, загальну кількість і кваліфікацію трудових ресурсів, запас капіталу і рівень технологій;

У зв’язку з цим розвиток національної економіки представниками даної теорії трактувався як результат ефективного розоділу між районами. за рахунок мобільності факторів виробництва, робляться деякі зауваження стосовно зближення рівнів єк розвитку районів припускається можливість невеликих розбіжностей темів зростання деяких районів на певних етапах. Основоположники: Л. Маршал Х. Зіберг,

Неокласична теорія критикувалася за недостатнє врахування регіональних відмінностей. Ще у 60-ті роки ХХ століття У. Ізард писав про недоліки опису лише динамічних аспектів, необхідність врахування просторової складової.

50.Теорії кумулятивного зростання:

Суть: Прихильники теорії кумулятивного зростання пропонували проводити активну регіональну політику, виходячи із збільшення що найменше збереження диспропорцій у рівнях єк розвитку району. Вони прагнули проведення глобальної регіональної політики яка б забезпечувала зменшення розходжень в рівнях екон розвитку районів чи їх вирівнювання.

Основоположники: Г. Мюрдаля М. Калдора

Під терміном вирівнювання вони розуміють згладжування розходжень, а не досягнення рівності. Згідно з цією теорією держава повинна стимулювати економічний розвиток найбільш відсталих регіонів.

При розробці теорії державного регулювання економічного розвитку практично керувались вищезазначеними підходами. Але, як показує практика, ідеї прихильників неокласичної школи не підтверджуються

М. Камерон, а пізніше О. Грицай, Г. Іоффе, А. Трейвіш виділили три течії в теорії регіонального розвитку:

- Неінтервенціоналісти: Заперечували необхідність держави на регіональний ріст

- Адаптери: Ратували за зм’якшення впливу стихійних ринкових сил і незначне коригування розвитку території шляхом прискорення природних процесів завдяки стимулюванню міграції робочої сили та інвестицій

- Активні перетворювачі: Виступали за проведення інтенсивного регулювання.

51.М. Камерон, а пізніше О. Грицай, Г. Іоффе, А. Трейвіш виділили три течії в теорії регіонального розвитку:

- Неінтервенціоналісти: Заперечували необхідність держави на регіональний ріст

- Адаптери: Ратували за зм’якшення впливу стихійних ринкових сил і незначне коригування розвитку території шляхом прискорення природних процесів завдяки стимулюванню міграції робочої сили та інвестицій тобто стимулювання економічного росту ефективно лише тоді, коли воно відповідає загальним тенденціям розвитку розміщення підприємств (насамперед промислових) зумовлених інтересами приватних компаній.

- Активні перетворювачі: Виступали за проведення інтенсивного регулювання.

52.Підходи „активних перетворювачів” не можуть бути застосовані на нинішньому етапі розвитку України, і пояснюється це тим, що вони вимагають таких витрат, які Державний бюджет України не може забезпечити. Більш того, ефективність цих витрат, відповідно до теорії кумулятивного зростання, на яку „активні перетворювачі” спираються, буде вкрай низькою. Також підлягають сумніву їх висновки про необхідність активного державного втручання в економічний розвиток регіонів на основі того, що деякі регіони свідомо непривабливі для інвесторів.

53. Валовий внутрішній продукт (ВВП) за категоріями кінцевого використання визначається як сума кінцевих споживчих витрат (інституційних секторів домашніх господарств; некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства; загального державного управління) +валового нагромадження капіталу (валового нагромадження основного капіталу ; зміни запасів матеріальних оборотних коштів, придбання за виключенням вибуття цінностей) + сальдо експорту-імпорту товарів і послуг.

54.Сектр загального державного управління включає організації, які фінансуються за рахунок державного та місцевого бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування. Кінцеві споживчі витрати цього сектору включають поточні витрати (оплату праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплату нематеріальних послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу за виключенням доходу від реалізації продукції. Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні.

55.Кінцеві споживчі витрати сектору загального державного управління розподіляються на індивідуальні і колективні.

56. Індивідуальні кінцеві споживчі витрати складаються з: витрат на придбання товарів та послуг для надання домашнім господарствам безоплатно або за пільговими цінами; вартість виробництва індивідуальних послуг бюджетних установ у галузі освіти, охорони здоров'я, культури та соціального забезпечення.

57. До колективних послуг відноситься діяльність по забезпеченню громадського порядку та безпеки, національної оборони, законодавча та нормативно-регуляторна діяльність, забезпечення охорони навколишнього середовища, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи тощо.

58. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства включає партії, профспілки, молодіжні, жіночі, релігійні та доброчинні організації, які надають послуги соціально-культурного характеру. Кінцеві споживчі витрати цього сектору складаються з поточних витрат на виробництво неринкових товарів та послуг (оплата праці, нарахування на оплату праці, матеріальні витрати, оплата послуг, податки, пов'язані з виробництвом) та споживання основного капіталу.

59. Валове нагромадження - це сукупний показник, який характеризує чисте придбання (за виключенням вибуття) резидентами товарів і послуг, вироблених і наданих у поточному періоді, але не спожитих у ньому. Він включає такі еле¬менти: валове нагромадження основного капіталу; зміну запасів матеріальних оборотних коштів; придбання за виключенням вибуття цінностей.

60. Валове нагромадження основного капіталу (ВНОК) - це приріст нефінансових активів, які протягом тривалого часу використовуються в процесі виробництва. Воно включає наступні основні типи:

o придбання за відрахуванням вибуття нових або існуючих матеріальних основних засобів

o придбання за відрахуванням вибуття нових або існуючих нематеріальних, основних засобів;

o витрати на покращення невироблених матеріальних активів, до яких відносяться капітальні витрати на поліпшення земель та підготовку їх до використання;

o витрати, пов'язані з передачею прав власності на невироблені активи, які включають матеріальні

61.Оцінка складових елементів валового нагромадження основного капіталу визначається на основі ринкових цін, якщо вони куплені, або основних цін, якщо вони вироблені власними силами або їх будівництво здійснено господарським способом. Купівля існуючого основного капіталу оцінюється за цінами придбання з включенням всіх витрат покупця на передачу прав власності, в той час як продаж існуючого основного капіталу оцінюється після відрахування будь-яких витрат продавця при передачі права власності. Придбання нових будівель і споруд враховується у поточних цінах або цінах покупців з урахуванням відповідних витрат одиниць-покупців у зв'язку з передачею прав власності.

62.. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів визначається як сума приросту (зменшення) таких елементів:

o виробничі запаси; незавершене виробництво. готова продукція,; товари для перепродажу

63. Цінності являють собою активи, які не використовуються у споживанні або виробництві та якісні характеристики яких при звичних умовах збереження не погіршуються з плином часу.

64.Придбання за виключенням вибуття цінностей дорівнює різниці між їхнім придбанням (покупка, безоплатні надходження) і вибуттям (продажі, безоплатні передачі).

65. Показники експорту та імпорту товарів і послуг у складі ВВП за компонентами кінцевого використання визначаються за даними платіжного балансу (показники «експорт товарів та послуг» і «імпорт товарів та послуг») і включаються до розрахунків СНР у зовнішньоторговельних цінах, переоцінених у гривни за обмінним курсом на момент здійснення операції. Розрахунок цих показників та переоцінку здійснює Національний банк України.

66. Чистий експорт визначається як різниця між експортом та імпортом Експорт відображає надходження товарів та послуг за кордон. Імпорт відображає надходження товарів та послуг піл інших країн світу.

67. Експорт відображає надходження товарів та послуг за кордон. Імпорт відображає надходження товарів та послуг піл інших країн світу.

68..Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї.

69.. ВВП, можна розрахувати трьома методами:

– виробничий метод (метод доданих вартостей); – за доходами; – метод кінцевого використання

70. За методом доданих вартостей сумується додана вартість всіх галузей народного господарства. Метод доданих вартостей дозволяє виявити відношення і роль окремих галузей у створенні ВНП (структуру), виявити динаміку зміни структури, провести порівняльний аналіз ВВП (ВНП) країни з аналогічним показником інших країн.

71.ВВП визначається як сума первинних доходів: оплати праці найманих працівників, податків за виключенням субсидій на виробницт¬во та імпорт, валового прибутку і змішаного доходу по видах економічної діяль¬ності за усіма інституційними секторами економіки:

ВВП методом доходів = сумма(Первинних доходів)і = сумма(Оплата праці найманих працівників + Податки за виключенням субсидій на виробницт¬во та імпорт + валовий прибуток, змішаний дохід) і,

де і - інституційні сектора економіки.

72. Валовий внутрішній продукт (ВВП) — один з найважливіших показників розвитку економіки, який характеризує кінцевий результат виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального і нематеріального виробництва. Вимірюється вартістю товарів та послуг, виготовлених цими одиницями для кінцевого використання. ВВП — сума валової доданої вартості (ВДВ) галузей плюс чисті податки на продукти (ПДВ) та імпорт (ЧПІ) не зараховані до неї.

73. Інституційний сектор економіки - це сукупність інституційних одиниць, які мають схожі інтереси, функції та джерела фінансування, що обумовлює їхню подібну економічну поведінку.

74. Споживання основного капіталу - це зменшення вартості основного капіталу, який використовується у виробництві протягом звітного періоду, в результаті його фізичного та морального зносу і випадкових пошкоджень.

75. Оплата праці найманих працівників - це винагорода у грошовій та нату¬ральній формі (оцінена у грошовому вираженні), яку власник або уповноваже¬ний ним орган виплачує працівникові за роботу, виконану у звітному періоді.

76.Валова додана вартість (ВДВ) за усіма видами економічної діяльності визначається як різниця між вартістю виробленої продукції в основних цінах і вартістю матеріальних витрат та послуг, спожитих у процесі виробництва, тобто проміжним споживанням: , де ПС – проміжне споживання

77. Під доданою вартістю мають на увазі вартість, яка створена у процесі виробництва на певному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного продукту (товару, послуги). Йдеться про заробітну плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо.

78.Проміжне споживання відображає вартість товарів і послуг, використаних у процесі виробництва (за винятком основних засобів, використання яких вра¬ховується як споживання основного капіталу).

Проміжне споживання включає такі елементи:

а) матеріальні витрати;

б) оплату послуг (включаючи витрати на відрядження в частині оплати

проїзду та послуг готелів).

79. Вартість матеріальних витрат та послуг.

81. Субсидії на виробництво та імпорт складаються з субсидій на продукти та інших субсидій, пов'язаних з виробництвом. Інші субсидії, пов'язані з виробництвом складаються із субсидій, які підприємства одержують від держави у зв'язку зі своєю виробничою діяльністю

83.Субсидії на продукти - це субсидії, які надаються пропорційно кількості або вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих резиден¬тами .

Субсидії на продукти включають регулярні відшкодування підприємствам із державного бюджету постійних збитків, які виникають в результаті того, що продажна ціна на вироблену продукцію встановлюється нижче середніх витрат виробництва. До них відносяться, наприклад, дотації із державного бюджету підприємствам промисловості, сільського господарства, житлового господарства, міського транспорту тощо;

84. Субсидії на виробництво та імпорт складаються з субсидій на продукти та інших субсидій, пов'язаних з виробництвом. Інші субсидії, пов'язані з виробництвом складаються із субсидій, які підприємства одержують від держави у зв'язку зі своєю виробничою діяльністю.

85. Валовий прибуток, змішаний дохід = валова додана вартість – оплата праці найманих працівників – чисті податки, пов’язані з виробництвом.

86.Чистий прибуток = валовий прибуток – споживання основного капіталу.

87. Змішаний доход - це доход некорпоративних підприємств (сектор домашніх т господарств), де члени домашнього господарства можуть здійснювати неоплачувані трудові витрати, до складу яких входять винагороди за роботу і котрі неможливо відокремити від доходу (прибутку) власника або підприємця.

88. Прогноз- це науково обгрунтоване, імовірнісне уявлення про можливий стан об'єкту в майбутньому, про альтернативні дороги і терміни його здійснення; - це пошук реалістичного і економічно виправданого рішення;

89.Y Законі України «Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України» - це спосіб обгрунтування вибору тієї або іншої стратегії і ухвалення конкретних рішень органами законодавчої і старанної влади, місцевої самоврядності відносно регулювання соціально-економічних процесів.

90. По напряму прогнозування,По терміну реалізації,За масштабом (рівню) прогнозування.

91.- пошуковий: це визначення можливого стану економічного явища в майбутньому; - нормативний: це визначення доріг і термінів досягнення можливого стану явища, прийнятого за мету; - цільовий: відповідає на питання, що саме бажано і чому; - програмний: що необхідно зробити для досягнення бажаного.

92. - оперативні (до місяця); - короткострокові ( до року); - середньострокові ( на декілька років); - довгострокові (від 5 до 20 років); - дальнесрочниє (понад 25 років).

93. - макроекономічні: охоплюють прогноз національної економіки в цілому; - регіональні: розробляються для окремих адміністративно-територіальних одиниць; - галузеві: розробляються для окремих видів діяльності національної економіки з метою забезпечення зв'язку при розробці макроструктурних прогнозів; - мікропрогнози: розробляються для окремих підприємств; - суперпрогнози: охоплюють прогноз світової економіки в цілому;

94. - макроекономічні: охоплюють прогноз національної економіки в цілому; - регіональні: розробляються для окремих адміністративно-територіальних одиниць; - галузеві: розробляються для окремих видів діяльності національної економіки з метою забезпечення зв'язку при розробці макроструктурних прогнозів; - мікропрогнози: розробляються для окремих підприємств; - суперпрогнози: охоплюють прогноз світової економіки в цілому;

95. - пошуковий: це визначення можливого стану економічного явища в майбутньому;

96. Нормативный- це визначення шляхів і термінів досягнення можливого стану явища, прийнятого за мету;

97. мікропрогнози: розробляються для окремих підприємств;

98. Прогнозирование-это складова частина системи державного регулювання економіки, покликана виявити найважливіші проблеми і визначити напрями розвитку країни; це передбаченням тенденцій майбутнього розвитку, наслідків можливих зрушень в економіці на мі¬кро-, мезо - і макрорівнях і реалізації рішень, що приймаються

99. трактується як науково обгрунтоване передбачення напрямів економічного і соціального розвитку країни, окремих видів економічної діяльності(галузей економіки) або окремих адміністративно-територіальних одиниць, а також можливого стану економіки і соціальної сфери в майбутньому і альтернативних шляхів і термінів досягнення намічених параметрів.

100. Макроекономічному прогнозуванню -это цілеспрямована діяльність по забезпеченню динамічного розвитку економіки, визначенню її основних параметрів в майбутньому періоді і досягненню їх з мінімальними витратами громадської праці.

101. Воно передбачає розробку і обгрунтування планових показників, що характеризують розвиток економіки, визначальних стосунки підприємницьких структур з державою за допомогою певних важелів економічного впливу(податки, ліміти, квоти і так далі).

102. Економічне програмування -это розробка документів, що визначають цілі і пріоритети розвитку економіки, способи і шляхи їх досягнення.

103.-сущность(суть) : програми бувають науково-технічні, соціальні, соціально-економічні, житлові і ін.;

- рівень управління : програми дій уряди, національні, міжрегіональні, регіональні, цільові, комплексні

104. Програма економічного та соціального розвитку- це документ, в якому визначаються цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку, способи і шляхи їх досягнення, формується комплексна система взаємозв'язаних заходів органів законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне рішення поставлених проблем, досягнення стабільного економічного розвитку, а також очікуваних змін в економіці і соціальній сфері.

105.Правовою основою державного прогнозування і розробки програм(планів) економічного і соціального розвитку України є Конституція України, Закон України "Про державне прогнозування і розробку програм економічного і соціального розвитку України", інші закони України і прийняті у виконання цих документів підзаконні нормативно-правові акти.

106. Верховна рада відповідно до Конституції України затверджує Державну програму економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

Верховная Рада Украины: в соответствии с Конституцией Украины утверждает Государственную программу экономического и социального развития Украины на соответствующий год.

107.Верховна рада відповідно до Конституції України затверджує Державну програму економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

Верховная Рада Украины: в соответствии с Конституцией Украины утверждает Государственную программу экономического и социального развития Украины на соответствующий год.

108.Кабинет Министров Украины:

• организовывает подготовку прогнозов экономического и социального развития Украины \

• определяет структуру прогнозных и программных документов экономического и социального развития, сроки и порядок их разработки и представления, ответственных исполнителей;

• утверждает проект государственной программы экономического и социального развития Украины на следующий год и представляет его на рассмотрение Верховной Рады Украины;

• утверждает прогнозы экономического и социального развития Украины на средне- и краткосрочные периоды,

• обеспечивает и контролирует выполнение Государственной программы экономического и социального развития Украины и программ развития отдельных отраслей экономики.