2.4. Розпорядження Кабінету Міністрів України

Відповідно до п. 1 розд. VІ Регламенту, акти Кабінету Міністрів України з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших питань, які не мають нормативного характеру, видаються у формі розпоряджень [69]. Ці акти Кабінету Міністрів України містять індивідуально-визначені вказівки (приписи) щодо виконання конкретних завдань чи розв’язання питань оперативного характеру (абз. 6 п. 7 розд. VІ Регламенту) [69].

Аналіз змісту розпоряджень Кабінету Міністрів України дозволяє виділити наступні питання, які вирішуються цими актами:

• затвердження планів підготовки та переліку проектів законодавчих та інших нормативних актів; переліків питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України, пов’язаних з виконанням Конституції та законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, а також із звітуванням керівників органів (організацій) на цих засіданнях про результати діяльності цих органів (організацій);

• затвердження концепцій нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; схвалення проектів угод про співробітництво із недержавними міжнародними організаціями;

• затвердження персональних складів колегій центральних органів виконавчої влади;

• призначення повноважних представників від Кабінету Міністрів України в міждержавних організаціях, комісіях, інших органах (правліннях), голів ліквідаційних комісій, інших державних комісій;

• призначення стипендій Кабінету Міністрів України видатним спортсменам, тренерам, діячам фізичної культури і спорту, обдарованим студентам та аспірантам;

• надання членам Кабінету Міністрів України повноважень на ведення переговорів і підписання міжнародних договорів, які укладаються від імені Кабінету Міністрів України;

• утворення постійних і тимчасових робочих органів Кабінету Міністрів України, визначення сфери їх діяльності, повноважень тощо.

Але на практиці розпорядженнями Кабінету Міністрів України оформлюються також його рішення нормативного характеру. Зокрема, розпорядження Кабінету Міністрів України про віднесення посад до категорій посад державних службовців. Принагідно зауважити, що за період дії Регламенту Кабінетом Міністрів України видано близько 50 таких розпоряджень.

Нормативний характер таких розпоряджень Кабінету Міністрів України означає те, що вони діють впродовж дії інших нормативно-правових актів з питань проходження державної служби, у зв’язку з чим застосовуються кожний раз, коли виникає необхідність поширити дію останніх актів на визначені розпорядженнями категорії державних службовців. Разом із іншими нормами права нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України показують сферу дії правових норм стосовно кола осіб. Відтак, такі розпорядження мають нормативний характер.

Проте нормативні розпорядження Кабінету Міністрів України відрізняються від його нормативних постанов тим, що такі розпорядження не встановлюють нових норм права і мають нетиповий характер, тобто не передбачають будь-які інші правила підзаконного характеру типу «вчиняй так-то».

Видання нормативних розпоряджень Кабінету Міністрів України є необґрунтованим, адже така його практика не відповідає вимогам, встановленим у Регламенті та Законі Української РСР «Про Раду Міністрів Української РСР» (ст. 32). Крім цього, розпорядження Кабінету Міністрів України повинні відрізнятися від його постанов не лише своїм найменуванням, а також змістом вирішуваних у них питань, юридичною природою його приписів. Тому, вважаю, практика видання нормативних розпоряджень має бути припинена і усі питання нормативного характеру оформлюватися постановами Кабінету Міністрів України.

Приписи, які вміщуються в розпорядженнях Кабінету Міністрів України відрізняються від розпорядчих приписів, які оформляються постановами Кабінету Міністрів України. Насамперед, така відмінність полягає у тому, що в розпорядженнях вирішуються поточні оперативні питання, а тому вони більш конкретні, ніж розпорядчі акти Кабінету Міністрів України, які виражають функцію його загального керівництва.

Отже, розпорядження Кабінету Міністрів України можна визначити як правові акти вищого органу в системі органів виконавчої влади України, видані в межах його компетенції і колегіальним шляхом оформлюють рішення з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших поточних питань його керівництва.

Елементами юридичної природи актів Кабінету Міністрів України (постанов і розпоряджень) є такі їх ознаки, які дають їм правову характеристику і конкретизуються в правових категоріях юридичної форми, змісту, юридичної сили, юридичних властивостях. На основі аналізу теоретичних джерел, форми і змісту самих актів Кабінету Міністрів України дисертантка дійшла висновку, що вони є: правовими актами підзаконного рівня і виступають результатом юридичної діяльності Кабінету Міністрів України, спрямованої на встановлення норм права, їх зміну чи скасування, видання індивідуально-правових чи розпорядчих приписів; є письмовими документами, мають офіційний характер; відносяться до правових актів державного управління і є обов’язковими до виконання на території України. Класифікація актів Кабінету Міністрів України може здійснюватися за різними критеріями, зокрема такими, як: юридична форма, юридична сила, юридичні властивості, характер повноважень Кабінету Міністрів України, предмет правового регулювання, функціональне призначення та ін.

Актами Кабінету Міністрів України є постанови і розпорядження, які є правовими, підзаконними, офіційно-владними, обов’язковими до виконання актами на території України, а також чинні декрети, які є законодавчими актами, виданими у період реалізації Кабінетом Міністрів України делегованих йому Верховною Радою України повноважень у сфері законодавчого регулювання визначених законом питань.

Постанови Кабінету Міністрів України - це правові акти вищого органу в системі органів виконавчої влади України, які видаються у межах його компетенції, з питань нормативного характеру, а також інших питань державного управління найбільш важливого чи загального значення, колегіально і з додержанням визначеної у законодавстві процедури, на основі та на виконання Конституції і законів України, постанов Верховної Ради України, актів Президента України, а також відповідно до чинних декретів Кабінету Міністрів України.

Розпорядження Кабінету Міністрів України - це правові акти вищого органу у системі органів виконавчої влади України, які видаються у межах його компетенції і колегіальним шляхом оформлюють рішення з оперативних, організаційно-розпорядчих та інших поточних питань його керівництва.

Декрети Кабінету Міністрів України – це законодавчі акти, видані у період реалізації делегованих йому Верховною Радою України повноважень у сфері законодавчого регулювання питань, передбачених законом і пов’язаних із здійсненням ринкової реформи в Україні, з метою тимчасового оперативного їх вирішення.