
- •3.Проблеми належності, допустимості діяльності та істинності методу.
- •4.Поняття та форми соціальної влади.
- •5.Структура та зміст владовідносин.
- •6.Співвідношення політичної і державної влади.
- •7. Загальна характеристика та аналіз основних (найбільш розповсюджених) визначень держави.
- •8. Проблема розуміння соціального призначення та цінності держави.
- •9. Основні погляди походження держави і права (теорії насильства, суспільного договору, природного права, органічна, теологічна та ін.).
- •10. Головні аспекти впливу держави на право.
- •11. Проблеми співвідношення держави і права.
- •12.Значення проблеми державного втручання для теорії держави і права, а також для функціонування держави.
- •13. Класифікація функції права і проблеми, що виникають під час цього процесу
- •14. Право і проблема меж державного втручання
- •15. Проблема віднесення політичного режиму до форм держави.
- •16. Державно-правові недоліки і гідності демократичного режиму.
- •17. Проблема розуміння джерела (форми) права.
- •18. Проблема мови у правотворенні (нормотворенні).
- •19. Проблеми реалізації принципів правотворення (норматворення). Принципи правотворчості
- •Проблема реалізації принципів законності (на прикладі України).
- •Питання реалізації гарантій законності у реальному житті суспільства.
- •3.66. Система гарантій законності та правопорядку
- •Роль і значення правопорядку для розвитку суспільства.
- •Філософія права у системі філософських і юридичних наук.
- •Історичний розвиток філософії права.
- •5) Сучасна філософія права
- •Поняття і предмет філософії права.
- •Класифікація напрямів сучасної філософії права.
- •Позитивістські і природно-правові концепції у сучасній філософії права.
- •Класичний позитивізм
- •Сучасний позитивізм
- •Напрямки сучасного позитивізму
- •Характеристика юридичного позитивізму
- •Критика юридичного позитивізму
- •Сучасна природно-правова концепція
- •Вплив на право
- •До позитивних рис чи досягнень природно-правової концепції слід віднести:
- •Критика природно-правової концепції:
- •Онтологія права у структурі філософсько-правового знання.
- •31. Буття права (що є право?).
- •32. Взаємозв»язок гносеології права з онтологією права
- •33. Гносеологія права (як пізнається право?).
- •Природно-правова гносеологія права
- •Антропологія права у структурі філософсько-правового знання
- •Право як форма буття і здійснення свободи людини.
- •Пізнання свободи і її реалізація правом.
- •44. Формальна рівність як принцип права.
- •45. Справедливість як правове вираження свободи і рівності.
- •Воля у праві: проблема розумності і свободи волі.
- •47. Формальна рівність і фактична рівність.
- •Право як благо. Право і справедливість. Право і свобода.
- •49. Поняття та форми правореалізації.
- •50. Суб'єкти, об'єкти та підстави для реалізації юридичних норм.
- •51. Роль та місце держави (її органів) у процесі забезпеченні різних форм правореалізації.
- •52. Правозастосування як особлива форма право реалізації.
- •53 Стадії правозастосовчого процесу.
- •54 Акти провозастосування (загальна характеристика, особливості змісту та форми).
- •55.Механізм і стадії застосування юридичних норм і проблеми, що виникають на ціх стадіях
- •56 Складні форми застосування права
- •57 Основні аспекти правозастосування
- •58 Правозастосовчі акти, їх види та значення у правовому регулюванні
- •59 Стиль та мова правозастосовчого акту
- •60 Особливості інтерпритаційних актів, що видаються у процесі застосування норм у різних галузях права
- •Акти застосування юридичних норм: поняття, види.
- •Основні вимоги до правильного застосування юридичних норм.
- •Поняття, види і причини правозастосовчих помилок і шляхи їх усунення.
- •Прогалини у праві (поняття, характеристика, причини існування) та шляхи їх усунення.
- •Види юридичних колізій .
- •67. Колізії у праві, шляхи їх подалання.
- •68. Колізії у законодавстві: поняття, причини виникнення.
- •69. Шляхи усунення колізії у законодавстві.
- •70. Шляхи усунення прогалин у законодавстві.
- •71. Складнощі, що виникають у процесі застосування аналогій закону і права: теоретичний і практичний аспект
- •72. Юридична техніка: її значення для правозастосування.
10. Головні аспекти впливу держави на право.
Держава є безпосереднім чинником створення правових установлений і головною силою їх здійснення. Державна влада має конструктивне значення для самого буття права як особливо інституційного освіти. Вона присутня у праві й ніби проника в саму суть права.
Держава опікується право, використовує його потенціал для досягнення цілей державної політики. У той же час вплив держави на право не слід абсолютизувати і розглядати в дусі етатистським поглядів,визнають право виключно інструментом (засобом) держави, її ознакою або атрибутом. Не тільки держава, але й право має відносну самостійність, на власні, внутрішньо притаманними йому закономірностями формування та функціонування, з чого випливає, що право має по відношенню до держави самостійне значення. Якщо і допустимо розглядати право як інструмент держави, то лише з відмовкою, що й держава в тій же мірі є інструментом по відношенню до права.
Найбільш відчутний вплив держави на право проявляється в сфері правотворчості і право реалізації. Право формується за безпосередньої участі держави. Проте держава не стільки формує право, скільки завершує право-освітній процес, надаючи праву певні юридичні форми (нормативний юридичний акт, судовий або адміністративний прецедент та ін.) У цьому сенсі держава не є його (права) початковою, глибинною причиною. Держава створює право на інституціональному рівні. Причини ж виникнення права кореняться в матеріальному способі виробництва, характері економічного розвитку суспільства, його культурі, історичних традиціях народу і пр. Недооцінка цього принципово важливого положення веде до того, що єдиним і визначальним джерелом права визнається державна діяльність.
Саме в цьому й полягав основний вада юридичного позитивізму.
Держава визнавалося засновником права, в буквальному розумінні вважалося,що воно творить право.
Навряд чи можна погодитися з мають поширення в юридичній теорії поглядами, згідно з якими освіта права розглядається в повному відриві (ізольовано) від держави. Поза і крім конструктивної діяльності держави існування права як інституційного освіти немислимо. Разом з тим роль держави в право освітньої процесі досить специфічна. По справжньому держава втручається вправо освітньої процес лише на певних його стадіях. Звідси творча роль держави щодо освіти права полягає в наступному.
1) У здійсненні правотворчої діяльності. Держава відповідно до пізнаних законами суспільного розвитку, закономірностями стихійного право генеза визначає потреба в юридичній регламентації тих чи інших відносин (діяльності), визначає потребу найбільш раціональну юридичну форму
(закон, акт виконавчої влади тощо) і засновує загальні норми, надаючи їм авторитетом державної влади формально-юридичний, загальний характер. У буквальному сенсі це означає, що держава встановлює норми права.
2) У санкціонуванні державою норм, які не мають (не носять) прямого державного характеру. Для деяких правових систем такий спосіб «виробництва» права є переважаючим. Так, освіта мусульманського права характеризувалося як раз тим, що держава санкціонував головним чином ті норми, які вироблені були мусульманської доктриною. З історії права відомі випадки, коли становищем, виробленим правовою доктриною або з'являються внаслідок тлумачення застосовуваної норми, держава надавало загальнообов'язкове значення.
3) У визнанні юридично обов'язковими регуляторами поведінки фактично сформувалися та існуючих відносин і зв'язків
(відповідних їм видів діяльності), внаслідок чого ці зв'язки і відносини отримують юридичне значення. Таким чином, формується так зване звичайне та прецедентне право, визнаються в якості загальних норм положення нормативних договорів.
Держава, таким чином, забезпечує розвиток всієї системи джерел права. Поєднується з соціально-економічними потребами,політичною ситуацією в суспільстві, держава значною мірою на дає на вибір типів, державно-юридичних засобів забезпечення правомірної поведінки. У цьому сенсі можна сказати, що держава управляє правовим середовищем суспільства, забезпечує її оновлення відповідно духу часу.
Досить значущою є роль держави в забезпеченні реалізації права. Історичний досвід переконливо свідчить про те, що поза і крім держави використання його ресурсів, здійснення правових установлений було б взагалі неможливо. Призначення держави як раз і виявляється в тому, що воно своєю діяльністю покликане створювати фактичні, організовані юридичні передумови для використання громадянами, їхніми організаціями наданих законом можливостей з метою задоволення найрізноманітніших інтересів і потреб. Активність держави - необхідна умова утвердження правових засад у суспільному життя. Держава зобов'язана виявляти цю активність, інакше воно не відповідає своєму призначенню, внаслідок чого державна влада втрачає легітимний характер.
Держава, далі, забезпечує охорону права і пануючих правових відносин. Державний примус є постійно існуючої гарантією, якої підкріплюється право. За ним завжди стоять сила, авторитет держави. Вже сама загроза державного примусу охороняє право. Тим самим зміцнюється правопорядок, створюється режим найбільшого сприяння для конструктивних дій соціальних суб’єктів.
Держава, отже, сприяє поширенню права в соціальному просторі, вона зобов'язує учасників суспільних відносин діяти по праву, виключати протиправні підходи у досягненні суспільно значимих результатів.
Безсумнівно, об'єктивно існує межі впливу держави направо. І, перш за все це обумовлено регулятивним потенціалом самого права, можливостями держави, її структур забезпечити дію права вданих економічних і соціально-політичних умовах. Держава не може також використовувати право в суперечності з його справжнім призначенням.
Важлива з цієї причини науково обґрунтована, ефективна юридична політика держави, що дозволяє найбільш раціонально і в інтересах суспільства використовувати правовий інструментарій.