25. Класифікація напрямів сучасної філософії права.

До філософії права (philosophy of law) належать, певною мірою, спроби більш-менш систематичного, нетривіального розуміння, обґрунтування та критики права. У цьому сенсі в сучасній англомовній літературі для позначення сукупності таких спроб також вживаються терміни «правова філософія (legal philosophy)», «правова теорія (legal theory)», та «юриспруденція (jurisprudence)». У західній філософії права розвиваються близько п'ятдесяти напрямків (не враховуючи їхніх версій). У пострадянському правознавстві найвідоміші правовий натуралізм та правовий позитивізм. Кожний з цих напрямків претендує якщо не на цілком оригінальне тлумачення права, то на розкриття певних його аспектів, що випадають із поля зору інших напрямків. Аналітики права для виокремлення певного напрямку використовують найчастіше одну найхарактернішу його ознаку.

Основні риси нової духовної ситуації XXст. втілилися в принципово новій картині світу права та стилі філософско-правового мислення. В їх основі лежать сучасні філософські ідеї, такі як ідея вивчення життя окремої людини і важливості її аналізу, примату дослідження життя індивіда над вивченням великих людських спільнот, від ідеї рух вільної і розумної людини, здатного кардинально переробити природу і себе особисто, до людини, жорстко детермінованої політикою, релігією, економікою і пр. Виявилося також, що у людини є не тільки розум і свідомість, а й підсвідомість, яка разом з інтуїцією стає важливою складовою сучасної антропології, у тому числі і антропології права.

Якщо коротко визначити основні тенденції філософсько-правового мислення на Заході з точки зору нового погляду на світ права та його пояснення, необхідно відзначити наступні основні положення: 1) концептуальний образ світу права (правової реальності) постає в єдності внутрішнього і зовнішнього досвіду права, його смислового і предметного аспектів; 2) розширення підходів розгляду права «зсередини» як спосіб людського буття, заснованого на співіснуванні суб'єктів. Іншими словами, мова йде про осмислення права в парадигмі інтерсуб'єктивності, що виражає тенденцію подальшої гуманізації та персоналізації права. Останнє передбачає формування нових якостей людини, до яких входять глобальність мислення, схильність до справедливості, відраза до насильства. Інтерсуб'єктивність як провідний спосіб обгрунтування права в сучасних культурно-історичних умовах дозволяє, насамперед, розкрити багатогранність правової реальності в двох її основних аспектах: онтологічному і філософсько-антропологічному. У рамках онтологічного аспекту з'являється можливість представити структуру правової реальності, перш за все, один з її рівнів - правове життя - як світ взаємодії між соціальними суб'єктами. Антропологічний аспект дозволяє побачити право як діалогічну структуру, забезпечує поєднання антропологічних і моральних моментів в обгрунтуванні права. Подібна взаємодія нерідко ототожнюється зі спонтанними імпульсами, емоційно-вольовими та морально-практичними структурами суб'єкта. Емоційно-моральні установки служать орієнтуванням для людини в міжособистісних ситуаціях. У самій філософії права помітний значний поворот до антропологічної складової, обумовлений впливом загальнофілософських течій - екзистенціалізму, феноменології, аксіології, синергетики, герменевтики та ін. Знаходить силу тенденція пріоритетності особистості та її суб'єктивних прав, побудови суб'єктивного світу особистості, в якому правові феномени набувають сенсу явищ культури.

Зазначені вище особливості духовній ситуації XXст. указують на те, що в цей період вичерпала себе класична форма філософування і здійснився перехід до нової - некласичної парадигми мислення і свідомості.

Основні напрямки:

Правова онтологія - це вчення про буття права , його природу, сутність, принципи, основні грані права ( догми права, правовий зміст, правові ідеї), розмежування права і закону .

Правова гносеологія. В рамках правової гносеології осягаються теорія і методологія пізнання правової реальності, пов'язані з розмежуванням права на природне і позитивне, формуванням юридичного та легістского праворозуміння. Тут складаються підстави методології сучасної юриспруденції, формуються підходи, методи, концепції, що визначають напрямки дослідження правової реальності .

Правова аксіологія - це вчення про цінності , які забезпечуються правом (цінності права) та про цінності самого права (правові цінності) .

Правова антропологія - вчення про місце людини в праві і права в людині, його ставлення до правових явищ, здатності створювати право і сприймати його зміст. Як природна істота людина перебуває в постійному конфлікті з штучно створеними світами, культурою взагалі, правовою культурою зокрема.

Правова логіка - вчення про систему правових понять і правове мислення. При цьому правове мислення виступає як специфічна інтелектуальна діяльність, спрямована на вирішення завдань, пов'язаних з використанням правових засобів і правових аргументів. Без правової логіки неможливе існування юридичної термінології .

Правова герменевтика - теорія осягнення і тлумачення смислів, що містяться в різноманітних правових текстах ( законах, інструкціях, рішеннях, вироках і т.д.). Правова герменевтика орієнтована на інтерпретатора, тому тлумачення тут виступає як мистецтво професіонала. Чим вище рівень професіоналізму , тим ближче тлумачення до розуміння правової реальності.