75. Основні засоби і заходи від дії електричного струму. Захисне заземлення (схема)
Заходи та засоби захисту людини від дії електричного струму
Правила електробезпеки визначають два види заходів, що забезпечують безпеку робіт в електроустановках:
1) організаційні заходи;
2) технічні заходи і засоби захисту.
До організаційних заходів належать:
а) вимоги до електротехнічного персоналу:
– вік персоналу для самостійної роботи повинен бути не менше 18 років;
– персонал повинен бути здоровий, не мати хвороб і каліцтв, що перешкоджають роботі в електроустановках (медичні установи мають перелік хвороб, при яких не можна працювати в електроустановках);
– персонал повинен бути навчений, мати кваліфікаційну групу, що свідчить про рівень знань у галузі правил експлуатації електроустаткування і техніки безпеки;
б) усі роботи в електроустановках виконуються, як правило, за нарядом, і тільки для оперативно-чергового персоналу припускається виконання робіт з усного розпорядження із записом в оперативному журналі.
До технічних заходів належать:
– відключення місця роботи, тобто струмопровідних частин або устаткування, на яких будуть виконуватися ремонтні роботи або роботи з налагодження;
– встановлення попереджувальних, забороняючих плакатів і огороджень місця роботи;
– перевірка відсутності напруги;
– накладення переносних захисних заземлень на відключені струмопровідні частини з усіх боків, звідки може надходити напруга.
Захисними засобами в електроустановках називаються прилади, апарати, переносні пристосування й пристрої, що служать для захисту персоналу, який працює в електроустановках, від ураження електричним струмом, а також від впливу електричної дуги, продуктів її горіння і т. д. Вони поділяються на ізолюючі, огороджувальні та допоміжні.
Ізолюючі захисні засоби – це засоби, виготовлені з ізоляцій-ного матеріалу (бакеліт, текстоліт, фарфор, гума, пластмаса та ін.). Вони, у свою чергу, поділяться на основні й додаткові.
Основні захисні засоби – це такі, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електричної установки. За допомогою основних засобів можна торкатися струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. До них відносяться: оперативні і вимірювальні штанги; ізолюючі і струмовимірні кліщі; покажчики напруги; спеціальні пристрої для ремонтних робіт (ізолювання майданчика, східці, ланки телескопічних вишок і т. д.). В установках до 1 000 В основними захисними засобами є: діелектричні рукавички; інструмент з ізольованими ручками (заводського виготовлення); індикатори.
Додаткові захисні засоби – це такі засоби, що не гарантують надійну ізоляцію від робочої напруги і є додатковим заходом.
Огороджуючі захисні засоби. До них належать: ширма, бар’єри, щити, сітки і т. д.; ізолюючі накладки і ковпаки (з ізоляцій-ного матеріалу); переносні захисні заземлення; попереджувальні, забороняючі плакати.
Допоміжні захисні засоби. Застосовуються для захисту від падіння з висоти (захисні пояси, страхувальні канати), підйому на висоту (пазурі, східці, драбини), захисту від світлових, теплових, механічних, хімічних впливів електричного струму (захисні окуляри, протигази, рукавиці, фартухи, костюми, спецвзуття та ін.).
Захисне заземлення, (занулення), є основним заходом захисту металоконструкції. Основна мета цього заходу - захистити від можливого удару струмом користувача приладу при замиканні на корпус в тому випадку, наприклад поразки електричним струмом в разі замикання фазного проводу на, коли порушена ізоляція. Іншими словами, заземлення є дублером захисних функцій запобіжників. Заземлювати всі електроприлади, наявні в будинку, немає необхідності: у більшості з них є надійний пластмасовий корпус, який сам по собі захищає від ураження електричним струмом. Захисне занулення відрізняється від заземлення тим, що корпуси машин та апаратів з'єднуються не з "землею", а з заземленим нульовим проводом, що йде від трансформаторної підстанції по чьотирьох лінії електропередач. Для забезпечення повної безпеки людини опір заземлювачів (разом з контуром) не повинно перевищувати 4 Ом. З цією метою два рази на рік (взимку та влітку) проводиться їх контрольна перевірка спеціальною лабораторією.
Захисне заземлення — це навмисне електричне з'єднання з землею або з її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, котрі можуть опинитись під напругою. Призначення захисного заземлення — усунення небезпеки ураження людей електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання, тобто при замиканні на корпус.
О
бласть
застосування захисного заземлення —
трифазові трипровідні мережі напругою
до 1000 В з будь- яким режимом нейтралі.
Принцип дії захисного заземлення —
зниження до безпечних значень напруг
дотику та кроку, зумовлених замиканням
на корпус. Це досягається зниженням
потенціалу заземленого обладнання, а
також вирівнюванням потенціалів за
рахунок підіймання потенціалу основи,
на котрій стоїть людина, до потенціалу,
близького за значенням до потенціалу
заземленого обладнання. Заземлювальний
пристрій — це сукупність конструктивно
об'єднаних заземлювальних провідників
та заземлювача.
Заземлювальний провідник — це провідник, котрий з’єднує заземлювальні об'єкти з заземлювачем. Якщо заземлювальний провідник має два або більше відгалужень, то він називається магістраллю заземлення. Заземлювач — це сукупність з'єднаних провідників, котрі перебувають в контакті з землею або з її еквівалентом. Розрізняють заземлювачі штучні, призначені виключно для заземлення, і природні— металеві предмети, котрі знаходяться в землі.Для штучних заземлювачів застосовують вертикальні та горизонтальні електроди. В якості вертикальних електродів використовують сталеві труби діаметром 3—5 см та сталеві кутники розміром від 40x40 до 60x60 мм довжиною 2,5—3 м. Можна також використовувати сталеві прути діаметром 10—12 мм. Для зв'язування вертикальних електродів використовують стрічкову сталь перетином не менше 4x12 мм та сталь круглого перетину діаметром не менше 6 мм. Для встановлення вертикальних заземлювачів попередньо риють траншеї глибиною 0,7—0,8 м, потім за допомогою механізмів забивають труби або кутники.
В якості природних заземлювачів можна використовувати:— прокладені в землі водогінні та інші металеві трубопроводи., за винятком трубопроводів спалимих рідин, спалимих або вибухонебезпечних газів, а також трубопроводів, вкритих ізоляцією для захисту від корозії;— обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;— металеві конструкції та арматуру залізобетонних елементів будівель та споруд, які з'єднані з землею;— свинцеві оболонки кабелів, прокладених в землі. Природні заземлювачі мають переважно малий опір розтіканню струму, тому використання їх в якості заземлювачів дозволяє заощадити значні кошти. Недоліком природних заземлювачів є доступність їх не електротехнічному персоналу та можливість порушення неперервності з'єднання протяжних заземлювачів. В якості заземлювальних провідників, призначених для з'єднання заземлювальних частин з заземлювачами, застосовують стрічкову та круглу сталь. Заземлювальні провідники прокладають відкрито по конструкціях будівлі, в тому числі по стінах на спеціальних опорах. Заземлюване обладнання приєднують до магістралі заземлення за допомогою окремих провідників. При цьому послідовне включення заземлюваного обладнання не допускається.
Згідно з вимогами Правил улаштування електроустановок опір захисного заземлення в будь-яку пору року не повинен перевищувати:
— 4 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність джерела струму (генератора або трансформатора) більше 100 кВА;— 10 Ом — в установках напругою до 1000 В, якщо потужність джерела струму (генератора або трансформатора) менше 100 кВА;— 0,5 Ом — в установках напругою понад 1000 В з ефективною заземленою нейтраллю;
—250/Із, але не більше 10 Ом — в установках напругою понад 1000 В з ізольованою нейтраллю; якщо заземлювальний пристрій одночасно використовують для електроустановок напругою до 1000 В, то опір заземлювального пристрою не повинен перевищувати 125/Із, але не більше 10 Ом (або 4 Ом, якщо це вимагається для установок до 1000 В). Тут Із — струм замикання на землю, А. Захисному заземленню підлягають металеві неструмоведучі частини обладнання, котрі через несправність ізоляції можуть опинитись під напругою і до котрих можливий дотик людей або тварин. При цьому в приміщеннях з підвищеною небезпекою та в особливо небезпечних за умовами ураження струмом, а також в зовнішніх установках заземлення обов'язкове при номінальній напрузі електроустановки понад 42 В змінного і понад 110 В постійного струму, а в приміщеннях без підвищеної небезпеки — при напрузі 380 В та вище змінного струму; 440 В і вище — постійного струму. Лише у вибухонебезпечних приміщеннях заземлення виконується незалежно від значення напруги установки.
Заземленню не підлягають корпуси електрообладнання апаратів та електромонтажних конструкцій, встановлені на заземлених металевих конструкціях, розподільних пристроях, в щитах, шафах, на станинах верстатів, машин і механізмів, за умови надійного електричного контакту з заземленою основою, арматура ізоляторів всіх типів, відтяжки, кронштейни та освітлювальна арматура при встановленні їх на дерев'яних опорах повітряних ліній електропередач або на дерев'яних конструкціях відкритих підстанцій.
(схема)Заземлювальний пристрій складається з заземлювача (провідної частини або сукупності з'єднаних між собою провідних частин, що знаходяться в електричному контакті із землею безпосередньо або через проміжне провідне середовище) та заземлювального провідника, який з'єднує заземлюються частина (точку) з заземлювачем. Заземлювач може бути простим металевим стрижнем (найчастіше сталевим, рідше мідним) або складним комплексом елементів спеціальної форми. Якість заземлення визначається значенням опору заземлювального пристрою, який можна знизити, збільшуючи площу заземлювачів або провідність середовища - використовуючи безліч стрижнів, підвищуючи вміст солей в землі і т. д. Електричний опір заземлювального пристрою визначається вимогами ПУЕ
76. Основні захисні засоби і заходи від дії електричного струму. Захисне занулення(схема)
Заходи та засоби захисту людини від дії електричного струму
Правила електробезпеки визначають два види заходів, що забезпечують безпеку робіт в електроустановках:
1) організаційні заходи;
2) технічні заходи і засоби захисту.
До організаційних заходів належать:
а) вимоги до електротехнічного персоналу:
– вік персоналу для самостійної роботи повинен бути не менше 18 років;
– персонал повинен бути здоровий, не мати хвороб і каліцтв, що перешкоджають роботі в електроустановках (медичні установи мають перелік хвороб, при яких не можна працювати в електроустановках);
– персонал повинен бути навчений, мати кваліфікаційну групу, що свідчить про рівень знань у галузі правил експлуатації електроустаткування і техніки безпеки;
б) усі роботи в електроустановках виконуються, як правило, за нарядом, і тільки для оперативно-чергового персоналу припускається виконання робіт з усного розпорядження із записом в оперативному журналі.
До технічних заходів належать:
– відключення місця роботи, тобто струмопровідних частин або устаткування, на яких будуть виконуватися ремонтні роботи або роботи з налагодження;
– встановлення попереджувальних, забороняючих плакатів і огороджень місця роботи;
– перевірка відсутності напруги;
– накладення переносних захисних заземлень на відключені струмопровідні частини з усіх боків, звідки може надходити напруга.
Захисними засобами в електроустановках називаються прилади, апарати, переносні пристосування й пристрої, що служать для захисту персоналу, який працює в електроустановках, від ураження електричним струмом, а також від впливу електричної дуги, продуктів її горіння і т. д. Вони поділяються на ізолюючі, огороджувальні та допоміжні.
Ізолюючі захисні засоби – це засоби, виготовлені з ізоляцій-ного матеріалу (бакеліт, текстоліт, фарфор, гума, пластмаса та ін.). Вони, у свою чергу, поділяться на основні й додаткові.
Основні захисні засоби – це такі, ізоляція яких надійно витримує робочу напругу електричної установки. За допомогою основних засобів можна торкатися струмопровідних частин, що знаходяться під напругою. До них відносяться: оперативні і вимірювальні штанги; ізолюючі і струмовимірні кліщі; покажчики напруги; спеціальні пристрої для ремонтних робіт (ізолювання майданчика, східці, ланки телескопічних вишок і т. д.). В установках до 1 000 В основними захисними засобами є: діелектричні рукавички; інструмент з ізольованими ручками (заводського виготовлення); індикатори.
Додаткові захисні засоби – це такі засоби, що не гарантують надійну ізоляцію від робочої напруги і є додатковим заходом. До них належать:
– в установках вище 1 000 В – діелектричні рукавички, діелектричні боти, діелектричні килими; ізолюючі підставки на порцелянових ізоляторах;
– в установках до 1 000 В – діелектричні калоші, діалектричніковрики, ізолюючі підставки.
Огороджуючі захисні засоби. До них належать: ширма, бар’єри, щити, сітки і т. д.; ізолюючі накладки і ковпаки (з ізоляцій-ного матеріалу); переносні захисні заземлення; попереджувальні, забороняючі плакати.
Допоміжні захисні засоби. Застосовуються для захисту від падіння з висоти (захисні пояси, страхувальні канати), підйому на висоту (пазурі, східці, драбини), захисту від світлових, теплових, механічних, хімічних впливів електричного струму (захисні окуляри, протигази, рукавиці, фартухи, костюми, спецвзуття та ін.).
Захисне заземлення, (занулення), є основним заходом захисту металоконструкції. Основна мета цього заходу - захистити від можливого удару струмом користувача приладу при замиканні на корпус в тому випадку, наприклад поразки електричним струмом в разі замикання фазного проводу на, коли порушена ізоляція. Іншими словами, заземлення є дублером захисних функцій запобіжників. Заземлювати всі електроприлади, наявні в будинку, немає необхідності: у більшості з них є надійний пластмасовий корпус, який сам по собі захищає від ураження електричним струмом. Захисне занулення відрізняється від заземлення тим, що корпуси машин та апаратів з'єднуються не з "землею", а з заземленим нульовим проводом, що йде від трансформаторної підстанції по чьотирьох лінії електропередач. Для забезпечення повної безпеки людини опір заземлювачів (разом з контуром) не повинно перевищувати 4 Ом. З цією метою два рази на рік (взимку та влітку) проводиться їх контрольна перевірка спеціальною лабораторією.
( конструктивна схема)
Суть захисного занулення електроустановок полягає у навмисному електричному з'єднанні їх металевих нормально неструмопровідних частин, які можуть опинитись під напругою, з нульовим захисним провідником (рис. 1).
Рис. 1. Схема захисного занулення електроустановки: 1 – корпус електроустановки; 2 – захисний пристрій; Rо – опір заземлення нейтралі джерела струму (нульового робочого провідника); Rд - опір додаткового заземлення нейтралі джерела струму; Ік.з – струм короткого замикання