Гази і пари, які спричиняють зміни в реактивній здатності організму, належать до:

1. Нервових;

2. мутагенів;

3. алергенів;

4. канцерогенів.

Частинки пилу, які осідають на стінах приміщення, називають:

1. аерозолем;

2. аеротуманом;

3. аерогелем;

4. аеропилом.

Отруєння спричиняє:

1. токсичний пил;

2. канцероген;

3. нетоксичний пил;

4. туман кислот.

Вентиляцію через нещільності і отвори, вікна і кватирки, яка відбувається без врахування потреб у русі повітря, називають:

1. неорганізованою;

2. організованою;

3. механічною;

4. витяжною.

Вентиляційну систему, яка нагнітає чисте повітря у приміщення, називають:

1. Організованою;

2. припливною;

3. витяжною;

4. неорганізованою.

Вентиляційну систему, спрямовану лише на вилучення забрудненого повітря з приміщення, називають:

1. Припливною;

2. організованою;

3. припливно-витяжною;

4. витяжною.

Вентиляцію, яка запобігає поширенню шкідливих речовин у цілому приміщенні, називають:

1. загальнообмінною;

2. місцевою;

3. припливно-витяжною;

4. аварійною.

Автоматичне підтримання потрібних параметрів повітря називають:

1. провітрюванням;

2. Аерацією;

3. механічною вентиляцією;

4. кондиціонуванням.

Потужність променевої енергії, яку оцінюють за світловим відчуттям, що його сприймає око людини, це:

1. світловий потік;

2. сила світла;

3. освітленість;

4. яскравість.

Відношення світлового потоку, що поширюється від джерела всередині елементарного тілесного кута до цього тілесного кута, називають:

1. світловим тиском;

2. освітленістю;

3. яскравістю;

4. силою світла.

Відношення світлового потоку, який падає на елемент поверхні до площі цього елемента, називають:

1. силою світла;

2. освітленістю;

3. світловим тиском;

4. яскравістю.

Відношення сили світла елемента поверхні до проекції, що перпендикулярна до напряму, який розглядають, називають:

1. світловим тиском;

2. світловим потоком;

3. освітленістю;

4. яскравістю.

Характерною ознакою природного освітлення є:

1. використання приладів освітлення;

2. висока розсіяність;

3. висока концентрація променів;

4. невисока яскравість.

Освітлення через світлові прорізи в зовнішніх стінах називають:

1. боковим;

2. верхнім;

3. комбінованим;

4. місцевим.

Освітлення, яке влаштовують для продовження роботи у разі непередбачуваного вимикання робочого освітлення, називають:

1. аварійним;

2. евакуаційним;

3. додатковим;

4. охоронним.

Освітлення, при якому світловий потік спрямований безпосередньо на робочі місця, називають:

1. рівномірним;

2. робочим;

3. локалізованим;

4. місцевим.

Освітлення, при якому світловий потік розподіляється з урахуванням розташування робочих місць, називають:

1. рівномірним;

2. локалізованим;

3. місцевим;

4. робочим.

Інфразвуком називають коливання частотою:

1. від 0 до 16 Гц;

2. від 16 Гц до 20 кГц;

3. від 20 кГЦ до 500 кГц;

4. від 500 кГц до 1 МГц.

Потік енергії, яку переносить звукова хвиля за одиницю часу, віднесений до одиниці площі поверхні, перпендикулярної до напряму поширення звукової хвилі, називають:

1. шумом;

2. порогом чутливості;

3. інтенсивністю звуку;

4. звуковим тиском.

Різницю між миттєвим значенням тиску в заданій точці середовища під час проходження через цю точку звукових хвиль і середнім тиском, який простежено в цій точці без звукових хвиль, називають:

1. інтенсивністю звуку;

2. звуковим тиском;

3. порогом чутливості;

4. шумом.

Мінімальне значення звукового тиску й інтенсивності, яку ледь відчува­ють органи слуху людини, називають:

1. порогом чутливості;

2. рівнем інтенсивності звуку;

3. шумом;

4. порогом відчуття болю.

За часовими характеристиками імпульсні шуми належать до:

1. непостійних шумів;

2. тональних шумів;

3. постійних шумів;

4. низькочастотних шумів.

Якщо рівень звуку безперервно змінюється у часі за невизначеним законом, то такий шум називають:

1. широкосмуговим;

2. переривчастим;

3. коливним;

4. імпульсним.

За нормативами шум в офісному приміщенні не повинен перевищувати:

1. 45 дБ;

2. 55 дБ;

3. 65 дБ;

4. 75 дБ.

Шумове сп’яніння настає при перевищенні шумом рівня звукового тиску у:

1. 55 дБ;

2. 110 дБ;

3. 135 дБ;

4. 155 дБ.

Звукову енергію зменшують шляхом її відбиття за допомогою:

1. індивідуального захисту;

2. архітектурно-планувальних заходів;

3. звукопоглинання;

4. звукоізоляції.