
Якщо тепловий стан організму людини не вимагає активізації механізмів терморегуляції, то такі параметри мікроклімату називають:
Оптимальними;
нормальними;
допустимими;
шкідливими.
Середньодобова температура зовнішнього повітря у холодний період року повинна бути нижчою за:
0° С;
+5° С;
+10° С;
+15° С.
До легкої фізичної роботи належить робота, пов’язана з:
постійною ходьбою;
ходьбою, що супроводжується деяким фізичним напруженням;
постійним пересуванням чималих вантажів;
помірним фізичним напруженням.
До середньої важкості фізичної роботи належить робота, пов’язана з:
сидінням і незначним фізичним напруженням;
переміщенням дрібних виробів у положенні сидячи;
постійним пересуванням чималих вантажів;
стоянням і незначним фізичним навантаженням.
Гранично мінімальна вага вантажу, який переносять під час важкої фізичної роботи, дорівнює:
5 кг;
10 кг;
15 кг;
20 кг.
Приміщення з незначними надлишками тепла належать до:
категорії І;
категорії ІІ;
категорії ІІІ;
категорії IV.
Оптимальною температурою повітря робочої зони вважають температуру:
від +10° С до +12° С;
від +12° С до +25° С;
від +12° С до +30° С;
від +25° С до +32° С.
Оптимальною відносною вологістю повітря у робочій зоні вважають вологість у межах:
30-50%;
40-60%;
50-70%;
60-80%.
Оптимальною швидкістю руху повітря у приміщеннях без надлишку тепла вважають швидкість:
від 0,2 до 0,5 м/с;
від 0,5 до 1,0 м/с;
від 1,0 до 1,2 м/с;
від 1,2 до 1,5 м/с.
До якої величини збільшують швидкість руху повітря у приміщеннях з надлишком тепла:
0,5 м/с;
1 м/с;
1,5 м/с;
2 м/с.
Вентиляцію, яка передбачає лише застосування вентиляторів, називають:
природною;
аерацією;
механічною;
змішаною.
Теплоізоляцію застосовують, щоб не допустити нагрівання обладнання більше, ніж:
+15° С;
+25° С;
+45° С;
+65° С.
Якщо усе тепловипромінююче обладнання розміщують в одному ізольованому приміщенні, то кажуть про:
вентиляцію;
теплоізоляцію;
архітектурно-планувальні заходи;
екранування.
Щогодинні додаткові перерви для працівників, що перебувають у приміщеннях зі значним тепловим випромінюванням встановлюють у межах:
5-10 хв.;
10-15 хв.;
15-20 хв.;
20-25 хв.
Кисневе голодування настає тоді, коли вміст кисню у повітрі зменшується до:
18%;
15%;
9%;
5%.
Чим небезпечніша речовина, тим її гранично допустима концентрація:
оптимальніша;
менша;
більша;
адекватна.
Гази і пари, які спричиняють параліч, належать до:
ферментних;
нервових;
мутагенних;
кров’яних.