
- •1. Фактори впливу на формування народної творчості
- •2. Загальне поняття фольклору, фольклористики та фольклоризму. Термін «фольклор». Концептуальні парадигми.
- •3. Культи первісної релігії в мотивах, символах, образах усної народної творчості
- •4. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •5. Жанрова структура фольклору
- •6. Специфічні ознаки фольклору
- •7. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •8. Синкретизм фольклору і літератури на художньому рівні. Формальний і змістовий рівні фольклоризму.
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •11. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •12. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості.
- •13. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •14. Давній синкретизм і головні мотиви календарно-обрядових пісень та ігор весняного циклу.
- •15. Жанри літнього циклу
- •16. Пісенні жанри обрядів родинного життя. Магічне, юридичне, комунікативне, виховне, естетичне значення.
- •17. Основні етапи весільної обрядовості.
- •18. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •19. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •20. Український народний вертеп. Характеристика
- •21. Українські народні думи як жанр фольклору
- •22. Поетика думового епосу
- •23. Класифікація дум. Історія дослідження дум.
- •24. Історичниі пісні. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •25. Звꞌязок жанрів героїчного епосу з художньою літератури
- •26. Типологія казкового епосу. Українські і зарубіжні казкознавці.
- •27. Тематика і художньо образна структура казок про тварин
- •28. Прадавні ритуали, культи і елементи в народній чарівній казці.
- •29. Тематика та художня специфіка соціально-побутової казки
- •30. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •31. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •32. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •35. Позаобрядова лірична пісня . Жанри, проблематика, образи.
- •36. Теми і мотиви родинно-побутової лірики.
- •37. Станові (соціально-побутові) пісні. Тематична багатоманітність і типологічна схожість.
- •38. Художня своєрідність козацьких і чумацьких пісень.
- •40. Словесна поетика ліричної пісні. Сюжет, композиція і композиційні прийоми
- •42, 45.Народні паремії. Прислів’я і приказки як жанр фольклору.
- •43. Загадка як жанр фольклору
- •44. Дитячий фольклор. Характеристика
- •46. Фольклористична специфіка сучасного анекдоту
- •47. Сучасний стан фольклору в Україні
- •48. Кобзарство в Україні.
- •49. Розвиток української фольклористики і пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •50. Розвиток української фольклористики іі пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •51. Наукове вивчення українського фольклору. Фольклористична діяльність Чубинського
- •52. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова.
- •53. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •54. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •55. Фольклористичні напрямки і пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •56. Фольклористичні погляди Франка
- •57. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •58. Праця Франка «Тополя»
- •59. Роль праці Франка «Галицько-руські народні приповідки» у вивченні національного фонду паремій.
- •60. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •61. Вивчення історичної пісенності у фольклористичному доробку Драгоманова
- •62. Збирацька і видавнича діяльність в. Гнатюка
- •64. Погляди м. Костомарова, і. Нечуя-Левицькового
- •65. Праця о. Потебні «о некоторых символах…
- •66. Народнопісенна символіка українців у праці Сумцова
- •67. Фольклористична діяльність Колесси
- •68. Історично-порівняльний метод у вивченні усної народної творчості в праці м.Грушевського «Історія української літератури»
- •69. Леся Українка і фольклор
- •71. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •72. Ідейно-художній аналіз «Пісні про Шандаря»
- •73. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •79. Ідейно-художньої аналіз пісні-балади «Ой, чиє то жито, чиї то покоси»
- •80. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •89. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •90. Ідейно-художній аналіз пісні «Ой на горі вогонь горить»
- •91. Хмельницький і Барабаш
- •93. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •94. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •95. Казка ох
- •96. Ідейно-художній аналіз космогонічної загадки
- •97. Ідейно-художній аналіз народної гри
- •98. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •99. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •100. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
12. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості.
Календарно-обрядова поезія – цикл фольклорних пісенних творів, зміст і виконання яких з доісторичної давнини пов'язані з річним народним відліком часу – народним обрядовим календарем … Святкові обряди і ритуали супроводжували пісенні твори відповідного змісту, які й складають цикл календарно-обрядової поезії. До нього належать: колядки, щедрівки, посівання (новорічні віншування), ринд зівки (рогульки), веснянки (гаївки), русальні (троїцькі, петрівчані, царинні), купальські (собіткові), обжинкові пісні.
В українському фольклорі існує два види новорічних пісень – колядки та щедрівки. Назва щедрівка походить від щедрого вечора – як здавна називали вечір під новий рік. Колядка, як припускають, – видозміна латинського calendae (так у стародавньому Римі називалися перші дні місяця) або kalandai – від назви нового року у Візантії. Цей вплив позначився також на назвах новорічних свят у інших народів: у болгар коленде, у румун колінда, у абхазців коланда. Але самі пісні – колядки і щедрівки …набагато давніші за ці.
Колядки – жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов'язані із зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства – з різдвяним (від Різдва 7 до Богоявлення.
В Україні весняні ігри і пісні побутують зараз у двох різновидах: веснянок і гагілок. Гагілки (інакше – гаївки, ягілки, маївки) виконуються лише протягом кількох днів на великодні свята в Галичині, на Волині, Поділлі. На Волині існує також назва рогульки, які, можливо, належали колись до окремого різновиду веснянок-гаївок. Веснянки співаються з ранньої весни і до завершення сівби – аж до русального тижня (до зелених свят).Між веснянками і гагілками з функціонального і тематичного поглядів особливих відмінностей немає. Однак якщо гагілки – це танково-ігрові пісні, то веснянки обіймають різнотипні групи молодіжних ігор та пісень, в тому числі й такі, що співаються без руху» (Анатолій Іваницький).
13. Жанри весняного циклу. Характеристика
У давнину твори, що виконувались у весняний час, були своєрідними магічними замовляннями, спрямованими на те, щоб прискорити весняні переміни: ліс — зазеленіти, траву — прорости, посіви — піднятись, квіти — розцвісти. Вони супроводжувались імітативно-магічними рухами або танцями.
Відповідно до основних обрядових дійств, можна виділити такі жанри народної словесності: веснянки, гаївки та волочебні пісні. Дехто з дослідників не розмежовує їх, розглядаючи як єдиний жанр пісень, якими супроводжувались весняні дійства. Незважаючи на те, що у процесі побутування вони справді майже зливаються, але в минулому мали ряд диференційних ознак, тому будемо їх розглядати окремо.
Веснянки — це календарно-обрядові пісні весняного циклу, які мають закличний характер і сприймаються як звертання до весни, до істот та речей, що асоціюються з нею.
Веснянки виконувались упродовж усіх свят весняного циклу, спеціально не приурочувалися до певного конкретного дійства, або ж цей зв´язок втратився. Тому термін «веснянка» часто використовується як загальне означення всіх жанрових різновидів цього періоду. Оскільки весняні містерії пов´язувалися з культом померлих предків та анімістичними уявленнями, то веснянки, як правило, виконувались на могилах, роздоріжжях, клинцях.
Різновидом веснянок є гаївки — твори усної народної словесності, якими супроводжувались обрядові дійства, весняні ігрища та святкування, що відбувались у гаях, лісах чи поблизу водоймищ. С. Килимник заперечує думку О. Петрицького про те, що термін «гаївка» походить від назви індійського свята весни «гулі» або «голі». Він відстоює думку, висловлену вперше В. Гнатюком, що «гаївка» походить від «гай» — місця проведення язичницьких оргій та забав, звідси — часті рефрени типу «гай-гай», «ой, гай», «гаю-гаю» та інше.
В усіх жанрах весняного циклу, як у календарно-обрядовій творчості в цілому, поєднувалися архаїчні елементи з новими, прадавні погляди та вірування збереглися до нашого часу на рівні символів та образів. «Багатство руху, тісне об´єднання музикальної дії з пантомімою, з танком, хороводом, котре так сильно ще заціліло в весняних грах і хороводах, надає їм сильно архаїчний характер, таїть в собі, дійсно, багато старовинного, ембріонального — такого, що вводить нас в початки словесної творчості...».