90. Ідейно-художній аналіз пісні «Ой на горі вогонь горить»

Тематика балад різноманітна: у них розкриваються, передусім, недопустимі з погляду народної етики аномалії в людських стосунках, вияви нечуваної жорстокості, взаємини між батьками й дітьми, сестрами й братами, розуміння природи, поетичний світогляд нашого народу, його міфологічні уявлення. Особливий пласт балад – оспівування трагічного становища українців у турецькому полоні, їхні героїчні вчинки, прагнення до волі, самотня смерть козака як шлюб із землею.

Ой на горі вогонь горить,

А в долині козак лежить

Порубаний постреляний,

Китайкою покриваний.

Накрив очі осокою,

А ніженьки китайкою.

Що в головах ворон кряче,

А в ніженьках коник плаче.

“Ой коню мій вороненький,

Товаришу мій вірненький!”

Біжи, коню, дорогою,

Степовою широкою.

Та прибіжиш під батьків двір,

Та вдаришся об частокіл.

Як прибіжиш під ворота,

Стукни-грюкни коло плота.

Вийде сестра – розгнуздає,

Вийде мати – розпитає”:

91. Хмельницький і Барабаш

При аналізі думи „Хмельницький та Барабаш" (записана М.Цертелєвим у 1819 р.) звернемо увагу на композицію, кінцівку-словословіє, діалоги між Барабашем, представником інтересів Речі Посполитої та Хмельницьким, козацьким представником, про королівські грамоти. В думі показано протистояння двох сил: патріот вітчизни і зрадник, здатний піти на ганебну угоду для своєї вигоди. Не дійшовши згоди, Хмельницький вирішив хитрістю здобути грамоти про козацькі привілеї. Другий діалог відбувається між слугою Хмельницького і дружиною Барабаша, яка відстоює позиції чоловіка ("з ляхами, мостивими панами з упокоєм хліб-сіль вічні часи уживати").

Художньою особливістю думи є те, що епічна розповідь чергується з публіцистичними та ліричними відступами. Традиційне звертання „батю" показує повагу до гетьмана, сподівання на перемогу; звертання "козаки", "діти", "друзі", "молодці" - передають повагу керівника до кожного учасника битв. У тексті наявна тавтологія: „плаче-ридає", лаконізм, як прийом епічної розповіді використовуються дієслова: „дбайте", „рубайте". Аналізуючи думи, звернемо увагу на їх варіативність.

"Хмельницький і Баpабаш" - пpиклад патpіотизму, поваги і туpботи пpо свій наpод з боку кpащих його синів - бойового козацтва і зpадництва тієї частини козацької стаpшини, котpа не pахувалася з наpодними інтеpесами. Пpо визвольну війну пpоти польської шляхти pозповідається і в думах "Коpсунська пеpемога","Іван Богун","Пpо смеpть

Богдана Хмельницького". Ще в ті далекі часи, коли ствоpювалися ці наpодні шедевpи, укpаїнський наpод пов'язував ідею деpжавності з чесним служінням Батьківщині, патpіотизмом, відданістю.

Як із день-години зчинились великі войни на Україні,

От тогді ж то не могли обібрати,

за віру християнську одностайно

стати; Тільки обібрався Барабаш,

та Хмельницький, та Клиша Білоцерківський.

От тогді вони од своїх рук листи

писали, до короля Радислава посилали.

Тогді ж то король Радислав листи приймає, читає,

а в листах прописує, назад одсилає,

У городі Черкаськім Барабаша

гетьманом настановляє:

«Будь же ти, Барабаш, у городі

Черкаськім гетьманом,

А ти, Клиша, у городі Білій Церкві

полковничим,

А ти, Хмельницький, у городі

Чигрині писарем військовим».