
- •1. Фактори впливу на формування народної творчості
- •2. Загальне поняття фольклору, фольклористики та фольклоризму. Термін «фольклор». Концептуальні парадигми.
- •3. Культи первісної релігії в мотивах, символах, образах усної народної творчості
- •4. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •5. Жанрова структура фольклору
- •6. Специфічні ознаки фольклору
- •7. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •8. Синкретизм фольклору і літератури на художньому рівні. Формальний і змістовий рівні фольклоризму.
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •11. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •12. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості.
- •13. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •14. Давній синкретизм і головні мотиви календарно-обрядових пісень та ігор весняного циклу.
- •15. Жанри літнього циклу
- •16. Пісенні жанри обрядів родинного життя. Магічне, юридичне, комунікативне, виховне, естетичне значення.
- •17. Основні етапи весільної обрядовості.
- •18. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •19. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •20. Український народний вертеп. Характеристика
- •21. Українські народні думи як жанр фольклору
- •22. Поетика думового епосу
- •23. Класифікація дум. Історія дослідження дум.
- •24. Історичниі пісні. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •25. Звꞌязок жанрів героїчного епосу з художньою літератури
- •26. Типологія казкового епосу. Українські і зарубіжні казкознавці.
- •27. Тематика і художньо образна структура казок про тварин
- •28. Прадавні ритуали, культи і елементи в народній чарівній казці.
- •29. Тематика та художня специфіка соціально-побутової казки
- •30. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •31. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •32. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •35. Позаобрядова лірична пісня . Жанри, проблематика, образи.
- •36. Теми і мотиви родинно-побутової лірики.
- •37. Станові (соціально-побутові) пісні. Тематична багатоманітність і типологічна схожість.
- •38. Художня своєрідність козацьких і чумацьких пісень.
- •40. Словесна поетика ліричної пісні. Сюжет, композиція і композиційні прийоми
- •42, 45.Народні паремії. Прислів’я і приказки як жанр фольклору.
- •43. Загадка як жанр фольклору
- •44. Дитячий фольклор. Характеристика
- •46. Фольклористична специфіка сучасного анекдоту
- •47. Сучасний стан фольклору в Україні
- •48. Кобзарство в Україні.
- •49. Розвиток української фольклористики і пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •50. Розвиток української фольклористики іі пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •51. Наукове вивчення українського фольклору. Фольклористична діяльність Чубинського
- •52. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова.
- •53. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •54. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •55. Фольклористичні напрямки і пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •56. Фольклористичні погляди Франка
- •57. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •58. Праця Франка «Тополя»
- •59. Роль праці Франка «Галицько-руські народні приповідки» у вивченні національного фонду паремій.
- •60. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •61. Вивчення історичної пісенності у фольклористичному доробку Драгоманова
- •62. Збирацька і видавнича діяльність в. Гнатюка
- •64. Погляди м. Костомарова, і. Нечуя-Левицькового
- •65. Праця о. Потебні «о некоторых символах…
- •66. Народнопісенна символіка українців у праці Сумцова
- •67. Фольклористична діяльність Колесси
- •68. Історично-порівняльний метод у вивченні усної народної творчості в праці м.Грушевського «Історія української літератури»
- •69. Леся Українка і фольклор
- •71. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •72. Ідейно-художній аналіз «Пісні про Шандаря»
- •73. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •79. Ідейно-художньої аналіз пісні-балади «Ой, чиє то жито, чиї то покоси»
- •80. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •89. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •90. Ідейно-художній аналіз пісні «Ой на горі вогонь горить»
- •91. Хмельницький і Барабаш
- •93. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •94. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •95. Казка ох
- •96. Ідейно-художній аналіз космогонічної загадки
- •97. Ідейно-художній аналіз народної гри
- •98. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •99. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •100. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
55. Фольклористичні напрямки і пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
У період засилля в українській науці єдиного підходу до вивчення усної народної творчості у зарубіжній фольклористиці продовжували розвиватись різні напрямки, виникати нові теорії. Серед розмаїття підходів кінця 19 — початку 20 ст. деякі отримали значний резонанс. Такою, зокрема, була етнопсихологічна школа, яка виникла в США у 20—ЗО роки 20 ст. її основоположником вважається психіатр А. Кардинер. Він, базуючись на методах психоаналізу 3. Фройда, висунув думку про те, що суть культури кожного народу виявляється в особливостях «основної» («середньої», «модальної», «сумарної») особистості. На його думку, культура народу є до певної міри проявом індивідуальної психології окремого його представника, але у широких масштабах. Прихильники цієї теорії (етнографи Р. Лінтон, Р. Бенедикт, А. Халлоуел та ін.) твердили, що структура та психологія «основної» особистості закладається в перші роки людського життя під впливом характеру догляду за дитиною (годуванням, пеленанням, навчанням, спілкуванням) і становить основу народної культури і творчості. Різноманітні прояви, відмінності у культурних системах народів етнопсихологи пояснювали відмінними «досвідами дитинства», а відтак — різним психологічним складом. Хоча спершу ці ідеї набули значного розголосу, невдовзі ця теорія була різко розкритикована, після чого її вплив почав швидко згасати.
Недовготривалим було також захоплення ідеями соціологічної школи кінця 19 — початку 20 ст. (її засновник Е. Дюркгейм пояснював виникнення фольклору, культури, релігії соціальними явищами, їх розвиток — соціальною зумовленістю) та теорії дифузіонізму (Ф. Боаз, США). Прихильники останньої (Л. Фробеніус, Ф. Ґребнер) ідеї еволюції та єдності історичного розвитку протиставили ідею абсолютної різноманітності культур, що порушуються там, де існують запозичення. Таким чином, вони визнавали не розвиток усної народної творчості в часі, а її поширення у просторі, внаслідок чого спостерігалось «змішування» жанрів, тем, мотивів, образів — своєрідна «культурна дифузія».
Значного поширення у світі набули ідеї представників географічно-історичної школи (через її засновників — фольклористів із Фінляндії Ю. та К. Крунів вона отримала назву фінська школа). Першим кроком у формуванні фінської школи вважається виступ у 1873 р. А. А. Бореніуса, присвячений темі міграції рун. Остаточно вона оформилась на початку 20 ст. на основі дослідницьких праць професора порівняльної фольклористики Хельсінського університету К. Круна. її послідовники (А. Аарне, С. Томпсон та ін.), спираючись на історико-етнографічний метод вивчення взаємодії культур, притримувались ідеї географічної зумовленості народу (що впливає на його історичну долю, культурний розвиток, а відтак — на особливості системи усної народної творчості та її побутування). Головним завданням прихильники школи вважали виявлення етнографічної належності, місця і часу виникнення того чи іншого казкового сюжету. Вони провели велику та ретельну роботу: відібрали та класифікували всі варіанти казок, намагались простежити шляхи їх поширення. Ними була висунута теорія про первинну форму казки. Ця теза залишилась гіпотезою.
Ще більшої популярності у багатьох країнах набула школа структуралізму. Вона виникла у 20-х роках 20 ст. у Франції і поширилась на ряд гуманітарних наук. її головними представниками були етнолог Леві-Строс, історик культури М. Фуко, літературознавець Р. Борт, психоаналітик Ж. Лакан. В основі їх дослідження — структуральний метод, який орієнтує на виявлення структурних закономірностей об´єктів вивчення, з´ясування синхронного та діахронного зв´язків між ними. За знаками структури (у даному разі словами, образами, символами) послідовники школи дошукуються неусвідомлених глибинних структур, що виникають на підсвідомому рівні (як уявлення, спогади, знання про минуле). Культура та фольклорна творчість розглядається структуралістами як сукупність знакових систем, таких як мова, релігія, міфологія, звичаї тощо. Аналізуючи системи національних міфологій, Леві-Строс виявляв у них структури підсвідомості, елементи яких взаємозалежні і здатні складатися в нові системи. Фольклорні тексти та інші явища розглядаються як структури міфем (елементів міфу), що можуть творити нові версії.