
- •1. Фактори впливу на формування народної творчості
- •2. Загальне поняття фольклору, фольклористики та фольклоризму. Термін «фольклор». Концептуальні парадигми.
- •3. Культи первісної релігії в мотивах, символах, образах усної народної творчості
- •4. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •5. Жанрова структура фольклору
- •6. Специфічні ознаки фольклору
- •7. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •8. Синкретизм фольклору і літератури на художньому рівні. Формальний і змістовий рівні фольклоризму.
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •11. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •12. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості.
- •13. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •14. Давній синкретизм і головні мотиви календарно-обрядових пісень та ігор весняного циклу.
- •15. Жанри літнього циклу
- •16. Пісенні жанри обрядів родинного життя. Магічне, юридичне, комунікативне, виховне, естетичне значення.
- •17. Основні етапи весільної обрядовості.
- •18. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •19. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •20. Український народний вертеп. Характеристика
- •21. Українські народні думи як жанр фольклору
- •22. Поетика думового епосу
- •23. Класифікація дум. Історія дослідження дум.
- •24. Історичниі пісні. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •25. Звꞌязок жанрів героїчного епосу з художньою літератури
- •26. Типологія казкового епосу. Українські і зарубіжні казкознавці.
- •27. Тематика і художньо образна структура казок про тварин
- •28. Прадавні ритуали, культи і елементи в народній чарівній казці.
- •29. Тематика та художня специфіка соціально-побутової казки
- •30. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •31. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •32. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •35. Позаобрядова лірична пісня . Жанри, проблематика, образи.
- •36. Теми і мотиви родинно-побутової лірики.
- •37. Станові (соціально-побутові) пісні. Тематична багатоманітність і типологічна схожість.
- •38. Художня своєрідність козацьких і чумацьких пісень.
- •40. Словесна поетика ліричної пісні. Сюжет, композиція і композиційні прийоми
- •42, 45.Народні паремії. Прислів’я і приказки як жанр фольклору.
- •43. Загадка як жанр фольклору
- •44. Дитячий фольклор. Характеристика
- •46. Фольклористична специфіка сучасного анекдоту
- •47. Сучасний стан фольклору в Україні
- •48. Кобзарство в Україні.
- •49. Розвиток української фольклористики і пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •50. Розвиток української фольклористики іі пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •51. Наукове вивчення українського фольклору. Фольклористична діяльність Чубинського
- •52. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова.
- •53. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •54. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •55. Фольклористичні напрямки і пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •56. Фольклористичні погляди Франка
- •57. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •58. Праця Франка «Тополя»
- •59. Роль праці Франка «Галицько-руські народні приповідки» у вивченні національного фонду паремій.
- •60. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •61. Вивчення історичної пісенності у фольклористичному доробку Драгоманова
- •62. Збирацька і видавнича діяльність в. Гнатюка
- •64. Погляди м. Костомарова, і. Нечуя-Левицькового
- •65. Праця о. Потебні «о некоторых символах…
- •66. Народнопісенна символіка українців у праці Сумцова
- •67. Фольклористична діяльність Колесси
- •68. Історично-порівняльний метод у вивченні усної народної творчості в праці м.Грушевського «Історія української літератури»
- •69. Леся Українка і фольклор
- •71. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •72. Ідейно-художній аналіз «Пісні про Шандаря»
- •73. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •79. Ідейно-художньої аналіз пісні-балади «Ой, чиє то жито, чиї то покоси»
- •80. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •89. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •90. Ідейно-художній аналіз пісні «Ой на горі вогонь горить»
- •91. Хмельницький і Барабаш
- •93. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •94. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •95. Казка ох
- •96. Ідейно-художній аналіз космогонічної загадки
- •97. Ідейно-художній аналіз народної гри
- •98. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •99. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •100. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
51. Наукове вивчення українського фольклору. Фольклористична діяльність Чубинського
Після повернення із заслання в Україну Чубинський знову опиняється у центрі громадського й наукового життя. У спогадах сучасників (Софіїової, Федора Вовка (Волкова) та ін.) він постає як людина кипучої енергії, веселої запальної вдачі, прекрасний оповідач, та, мабуть, передусім — як чудовий організатор, котрий умів гуртувати навколо себе численних однодумців. Найголовнішою для нього завжди була громадська діяльність. Як висловився Ф. Вовк, навіть наука була для Чубинського "видом громадської служби".
Павло Чубинський очолив організовану ІРГТ у 1869 — 1870 роках грандіозну експедицію для збирання етнографічно-статистичних матеріалів Південно-Західного краю. Йшлося перш за все про Київську, Подільську і Волинську губернії. Дослідження поширилися також на Полісся, Холм-щину, Підляшшя та інші регіони. Експедиції передувала значна підготовча робота. Чубинський розробив чітку програму збирання матеріалів і розіслав місцевим кореспондентам. Для її виконання було залучено велику групу етнографів і фольклористів, сотні збирачів.
Наслідком проведеної експедиції стали сім томів: "Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край". їх опубліковано у Петербурзі в 1872—1879 роках. Видання містить напрочуд цінні і різноманітні етнографічні та фольклористичні матеріали: легенди, казки, обрядові й побутові пісні, народний календар, огляд говорів, особливостей їжі та одягу, дані про проживання поляків та євреїв, волосні суди тощо. Цікаво, що в опрацюванні згаданих томів узяв участь композитор Микола Лисенко: він поклав на ноти мотиви обрядових пісень.
Саме Чубинський став головним ініціатором відкриття у 1873 році Київського Південно-Західного відділу Імператорського Російського Географічного Товариства, працював його діловодом, а з 1875 — заступником голови.
Завдяки наполегливості й енергії П. Чубинського Відділ видав два томи "Записок Юго-Западного отдела Императорского Русского Географического Общества" (т. І, Київ, 1874, т. II. Київ, 1875). Серед авторів опублікованих тут розвідок, крім імені самого Чубинського, зустрічаються такі відомі імена, як Володимир Антонович, Михайло Драгоманов та ін.
За задумом Чубинського і здебільшого під його енергійним керівництвом 2 березня 1874 року здійснено перший одноденний перепис мешканців Києва (подібний відбувся лише у Петербурзі 1869 року). Завдяки продуманій організації, залученню до співпраці (як регістраторів) студентської молоді, захід увінчався відмінними результатами — відтворенням рельєфної картини населення українського міста.
До слова, варто звернути увагу на участь як у підготовці "Записок", так і в згаданому переписі молодого студента Федора Волкова, котрий називав Чубинського своїм учителем.
Згодом під своїм справжнім прізвищем, відмовившись від його зрусифікованої форми "Волков", Федір Кіндратович Вовк (1847—1918) — професор французької Сорбонни та Петербурзького університету, лауреат багатьох міжнародних премій, кавалер найвищої нагороди Франції — (Орден Почесного Легіону) — став одним із світочів світової етнології. Щоправда, через свої національні переконання він був змушений діяти поза межами України—в еміграції. Зрозуміло, що його досягнення замовчувалися радянською владою.
Етнографічні праці Павла Чубинського були високо оцінені вітчизняними й міжнародними науковими колами. У 1873 році Т нагородило його золотою медаллю, 1875 року він отримує золоту медаль "Міжнародного етнографічного конгресу" в Парижі, 1879 — почесну премію ім. Уварова Російської Академії Наук.
Етнографічно-статистичні дослідження — це лише одна сторінка суспільно корисної діяльності П. Чубинського. Інша, не менш важлива, — його членство в київській Громаді. Це товариство було організоване у 1858— 1860 роках, у період особливого піднесення національної свідомості. Воно зібрало найвидатніших представників української наукової і мистецької еліти того часу. До Громади входили М. Драгоманов, П. Житецький, О. Кістяківський, Л. Ільницький, М. Лисенко, М. Старицький та багато інших. Громада ставила за мету передусім просвітницьку діяльність серед населення, відстоювання права на національну окремішність. Ініціювала складення великого словника української мови, видання підручників, збірок народних пісень і т. ін.