4. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт

Важливим явищем культурного життя Киïвськоï Русi стала поява лiтератури: iсторичноï, фiлософсько-публiцистичноï, юридичноï, художньоï та церковноï. Виникнення i розвиток давньоруськоï лiтератури тiсно пов'язанi з соцiально-економiчними, полiтичними та культурними успiхами Русi, поширенням писемностi в усiх сферах суспiльного життя.

Ще до виникнення писемностi у схiдних слов'ян iснувала багата усна народна творчiсть: обрядовi пiснi, перекази, замовляння, заклинання, епiчнi та лiричнi пiснi. Особливого поширення набули за давнини епiчнi пiснi-билини, що виконувались пiд музику в речитативно-декламацiйнiй формi.

Розвиток фольклору на Русi був тiсно пов'язаний з вiруваннями народу, якi до введення християнства мали анiмiстично-магiчний характер. Стiйкiсть обрядiв i поезiï та пов'язаноï з ними язичницькоï релiгiï мiцно трималися в народних масах, незважаючи на вплив новоï християнськоï релiгiï. Поступово старi традицiï i обряди пристосувалися до церковних свят i обрядiв, що призвело до виникнення двовiр'я, тобто спiвiснування двох релiгiйних свiтоглядiв народу.

Язичницька релiгiя створювала не тiльки обряди, а й стала пiд¬рунтям для створення поетичних форм обрядового фольклору, одним з найстарiших видiв якого є мiфи. Вони були поширенi i за часiв Киïвськоï Русi, про що свiдчать ïх уривки у писемнiй та уснiй передачi. Заклинання i замовляння виникли з вiри первiсноï людини в чарiвну силу слова. Залишки заклинань збереглися в Початковому лiтопису (у договорах русiв з греками). До X ст. сформувався календарний обрядовий фольклор, пов'язаний ще за язичницьких часiв з народними рiчними святами, i позакалендарний . приурочений до рiзних явищ побуту (весiль, похорон тощо), що досить мiцно тримався в селянському побутi впродовж багатьох столiть. Як словесне оформлення обрядiв, пов'язаних iз рiчним циклом хлiборобських робiт, iз чотирма порами року та iншими звичаями, побутувала звичаєво-обрядова поезiя. Календарнi пiснi . високохудожнi твори, ïх образи, поетичнi засоби вироблялися протягом багатьох столiть. До прозових фольклорних жанрiв Киïвськоï Русi належать казки, перекази, легенди, приказки, прислiв'я та загадки.

5. Жанрова структура фольклору

Усна народна словесність є однією з форм суспільної свідомості, узагальненням життєвого досвіду, виразником колективного світогляду й естетичного ставлення до дійсності. У фольклорі знайшли відображення різні прояви життєдіяльності людини, її матеріальні й духовні потреби, історичне буття, соціальні відносини, характерні реалії сімейного і громадського побуту, філософія, вірування, релігійні, морально-етичні, звичаєво-правові настанови, естетичні ідеали, людські переживання і настрої.

Залежно від розмаїття змісту і формальних ознак багатогранний і багатоплановий національний фольклорний масив класифікується за типами, родами і видами. Український фольклор складається з двох великих підрозділів: поетичного (віршового) , що найяскравіше виражений у пісенності; прозового, що об'єднує різні оповідні види художньої творчості: казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.

Можна вирізнити в українському фольклорі третій тип художньої словесної творчості - драматичний, що виступає як у формі окремих діалогів, п'єс і сценок для народного театру, ігор, вертепу, так і діалогів у віршованих і прозових фольклорних творах.

Традиційно виділяють чотири фольклорні роди:

• Народний епос — розповідні фольклорні твори, до яких належать:

o загадки

o прислів'я та приказки

o анекдоти

o історичні пісні

o балади

o казки

o легенди

o перекази

o байки

o притчі

o Народні казки

• Народна лірика — поетичні фольклорні твори, у яких життя зображується через відтворення думок, почуттів і переживань героїв.

o Трудові пісні

o Календарно-обрядові пісні — веснянки, русальські, купальські, жниварські пісні, колядки, щедрівки

o Родинно-побутові пісні — колискові, весільні, танцювальні, жартівливі пісні, пісні-голосіння

o Соціально-побутові пісні — козацькі, кріпацькі, чумацькі, рекрутські(солдатські), бурлацькі(наймитські), стрілецькі пісні

• Народна драма — фольклорні твори, в основі яких лежить конфлікт, а сюжет розгортається через поєднання словесних, музичних і сценічних засобів (пісні-ігри «Просо», «Мак», «Коза», «Меланка», «Дід», «Явтух», «Подоляночка» тощо, а також вертеп, весілля).

• Народний ліро-епос - фольклорні твори, що містять ознаки як народного епосу, так і народної лірики.

o Балади

o думи