
- •1. Фактори впливу на формування народної творчості
- •2. Загальне поняття фольклору, фольклористики та фольклоризму. Термін «фольклор». Концептуальні парадигми.
- •3. Культи первісної релігії в мотивах, символах, образах усної народної творчості
- •4. Роль найдавніших народних уявлень та вірувань у зародженні унт
- •5. Жанрова структура фольклору
- •6. Специфічні ознаки фольклору
- •7. Фольклор і література. Основні риси двох типів культур
- •8. Синкретизм фольклору і літератури на художньому рівні. Формальний і змістовий рівні фольклоризму.
- •9. Замовляння. Семантика образів
- •10. Світоглядна парадигма замовлянь у фольклорній поетиці
- •11. Ритуально-міфологічна основа календарно-обрядового фольклору
- •12. Жанри зимового циклу календарно-обрядової творчості.
- •13. Жанри весняного циклу. Характеристика
- •14. Давній синкретизм і головні мотиви календарно-обрядових пісень та ігор весняного циклу.
- •15. Жанри літнього циклу
- •16. Пісенні жанри обрядів родинного життя. Магічне, юридичне, комунікативне, виховне, естетичне значення.
- •17. Основні етапи весільної обрядовості.
- •18. Весільна пісенність. Символіка. Генезис мотивів
- •19. Похоронна обрядовість. Поетика голосінь
- •20. Український народний вертеп. Характеристика
- •21. Українські народні думи як жанр фольклору
- •22. Поетика думового епосу
- •23. Класифікація дум. Історія дослідження дум.
- •24. Історичниі пісні. Термін «історична пісня» історія і сучасне значення
- •25. Звꞌязок жанрів героїчного епосу з художньою літератури
- •26. Типологія казкового епосу. Українські і зарубіжні казкознавці.
- •27. Тематика і художньо образна структура казок про тварин
- •28. Прадавні ритуали, культи і елементи в народній чарівній казці.
- •29. Тематика та художня специфіка соціально-побутової казки
- •30. Легенда як жанр фольклору. Характеристика тематичних груп
- •31. Риси слов’янської міфології в неказковій народній прозі(легенди)
- •32. Легенда і переказ. Поняття художньої специфіки
- •35. Позаобрядова лірична пісня . Жанри, проблематика, образи.
- •36. Теми і мотиви родинно-побутової лірики.
- •37. Станові (соціально-побутові) пісні. Тематична багатоманітність і типологічна схожість.
- •38. Художня своєрідність козацьких і чумацьких пісень.
- •40. Словесна поетика ліричної пісні. Сюжет, композиція і композиційні прийоми
- •42, 45.Народні паремії. Прислів’я і приказки як жанр фольклору.
- •43. Загадка як жанр фольклору
- •44. Дитячий фольклор. Характеристика
- •46. Фольклористична специфіка сучасного анекдоту
- •47. Сучасний стан фольклору в Україні
- •48. Кобзарство в Україні.
- •49. Розвиток української фольклористики і пол. 19-го ст. (діяльність Максимовича)
- •50. Розвиток української фольклористики іі пол..20-го ст. Наукові методи, теорії, гіпотези
- •51. Наукове вивчення українського фольклору. Фольклористична діяльність Чубинського
- •52. Рецепція і адаптація ідей міграційної території в науково-дослідній діяльності Сумцова і Драгоманова.
- •53. Теорії міфологічної школи 19-те ст. (діяльність Потебні)
- •54. Розвиток ідей історичної школи в українському фольклорі 2-га пол.19-го ст. (Житецький, Драгоманов)
- •55. Фольклористичні напрямки і пол. 20-го ст. Та їх рецепція і адаптація українського фольклору
- •56. Фольклористичні погляди Франка
- •57. Праця Франка «Останки первинного світогляду»
- •58. Праця Франка «Тополя»
- •59. Роль праці Франка «Галицько-руські народні приповідки» у вивченні національного фонду паремій.
- •60. Праця Франка «Жіноча неволя»
- •61. Вивчення історичної пісенності у фольклористичному доробку Драгоманова
- •62. Збирацька і видавнича діяльність в. Гнатюка
- •64. Погляди м. Костомарова, і. Нечуя-Левицькового
- •65. Праця о. Потебні «о некоторых символах…
- •66. Народнопісенна символіка українців у праці Сумцова
- •67. Фольклористична діяльність Колесси
- •68. Історично-порівняльний метод у вивченні усної народної творчості в праці м.Грушевського «Історія української літератури»
- •69. Леся Українка і фольклор
- •71. Сучасний фольклористичний процес в Україні
- •72. Ідейно-художній аналіз «Пісні про Шандаря»
- •73. Ідейно-художній аналіз історичної пісні «ой був в січі старий козак»
- •79. Ідейно-художньої аналіз пісні-балади «Ой, чиє то жито, чиї то покоси»
- •80. Ідейно-художній аналіз думи «Олексій Попович»;
- •89. Ідейно-художній аналіз пісні літературного походження
- •90. Ідейно-художній аналіз пісні «Ой на горі вогонь горить»
- •91. Хмельницький і Барабаш
- •93. Аналіз анекдоту як фольклористичного явища
- •94. Ідейно-художній аналіз «пісні про Байду»;
- •95. Казка ох
- •96. Ідейно-художній аналіз космогонічної загадки
- •97. Ідейно-художній аналіз народної гри
- •98. Ідейно-художній аналіз пісні «в неділю рано зілля»
- •99. Ідейно-художній аналіз колядки філософсько-світоглядного змісту
- •100. Ідейно-художній аналіз топонімічного переказу
16. Пісенні жанри обрядів родинного життя. Магічне, юридичне, комунікативне, виховне, естетичне значення.
Родинно-побутові пісні — це ліричні поетично-музичні твори, в яких відбиті почуття, переживання, думки людини, пов'язані з її особистим життям, подіями в сім'ї, родинними стосунками.
За тематикою вони поділяються на три великі групи: 1) пісні про кохання (дошлюбні взаємини); 2) пісні про сімейне життя (родинні стосунки); 3) пісні про трагічні сімейні обставини, пов'язані з втратою членів сім'єї (вдовині, сирітські). Ще одна група пісень виділяється за способом відображення дійсності: на відміну від трьох перших, де пісні мають серйозний ліричний характер, четверту групу становлять пісні, що стосуються усіх сімейних проблем, особистих почуттів, але висвітлюють їх у гумористичному ключі. Це — 4) гумористично-сатиричні пісні.
Пісні про кохання, як найдавніший пласт народної лірики, увібрали в себе елементи усіх історичних епох нашого народу. У них відбиті давні язичницькі вірування, пов'язані з древніми обрядами і культами, які особливо виразно звучать у піснях, давніших за походженням, де зустрічаються риси магії — ворожіння, чарування. Вони перегукуються з обрядовою лірикою, з якої запозичили елементи поклоніння стихіям і одухотворення сил природи, анімістичні уявлення, еротичні мотиви. Пізніші нашарування епохи християнства проявляються у піснях про кохання у вигляді морально-етичних норм, усталених в народі, переступивши які, молодята наражаються на вселюдський осуд. У такому поєднанні інтимна народна лірика вповні відображає визначальні риси української ментальності (доброту, лагідність, емоційність), пріоритетні цінності українців (вірність, взаємоповага, щирість), особливості етнопсихології (сентиментальність, чуттєвість, вразливість). Те, що пісні про кохання найширше побутують у народі, вказує, що саме в них найорганічніше поєднані думки, уявлення, моральні норми, притаманні українцям, саме вони найповніше розкривають внутрішню суть душі українського народу.
Друга, кількісно менша тематична група родинно-побутової лірики — пісні про сімейне життя. Вони дуже різноманітні за змістом, бо охоплюють різні грані буття: родинні стосунки, життєві конфлікти, побут та ін. Ці пісні різко відрізняються від пісень про кохання: у них немає романтичних картин, ідеалізованих почуттів. На першому плані — відтворення реальної дійсності, без прикрас і перебільшень, без поетизації. Елементи казковості поступаються місцем сірій буденщині, нелегкій праці, часто — жорстокій реальності.
Найпоширеніша тема — нелегка жіноча доля. Ці пісні, очевидно, складені жінками, що не знайшли щастя у сімейному житті. Іван Франко називав ці твори «жіночими невольничими псалмами».
Не менш давньою серед гумористично-жартівливих пісень є група сороміцьких пісень, традиція яких теж сягає часу язичницьких оргій. Це твори відверто еротичного характеру, в яких оспівується тілесна любов, як правило між чужими людьми (тобто не подружжям). Нерідко це любов до кума чи куми, що є відлунням ритуалу кумування. Оскільки у новітню добу подібні тексти оцінюються негативно з етично-моральних міркувань, вони виконуються за певних умов з деякою мірою табу. Цей пласт народної творчості недостатньо вивчений, оскільки, за свідченням багатьох дослідників, збирачі фольклору свідомо уникали запису подібних текстів, оминали цю тематику у своїх розвідках. Однак ці тексти побутують в народі і є досить цікавими з огляду на їх древнє походження та відлуння в них давніх культових ритуалів та язичницького світогляду.
Як бачимо, жартівливі пісні численні за кількістю і розмаїті за тематикою. Вони становлять значну частину української народної пісенності. У них, за висловом М. Закревського, проявляється «привілля для веселощів, іронії, дотепу українця, без яких він не може жити. Ця веселість тим привабливіша, що вона не підробна, природня; а дотепність, неначе іскра, часто з'являється несподівано і з блиском».