3 Методичні вказівки щодо виконання самостійної роботи

Розділ 1. Основні поняття і термінологія

Історія розвитку діловодства

Радянське діловодство

В історію України 1919 р. увійшов як рік встановлення ра­дянської форми державності. Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви держави. 6 січня 1919 р. Україна почала називатися Українська Соціалі­стична Радянська Республіка (УСРР).

Тимчасовий робітничо-селянський уряд України розмі­стився в Харкові. На чолі уряду, який називався Рада Народних Комісарів, став відомий партійний діяч X. Чеховський — болгарин за походженням. Ради були засновані також у губернських містах, а на місцевому рівні діяли надзвичайні органи _ військово-революційні комітети (ревкоми) з диктаторсь­кими функціями, у селах були створені комітети бідноти (комбіди).

Більшовицький партійно-радянський лад остаточно вко­ренився на теренах Наддніпрянської України з 1921 р. Ініціатива у розвитку діловодства й архівного будівництва допуска­лося лише в межах, вказаних у Москві. Під Ленінські декрети підганялись всі тогочасні завдання, в т.ч. постанови, щодо «точного і швидкого виконання розпоряджень центральної влади і ліквідації канцелярської тяганини».

Міжвідомчу функцію вдосконалення державного апарату і «нормализацию бумажной работы» B.I. Ленін запропонував покласти на органи контролю. Таким органом став реоргані­зований на XII з'їзді партії більшовиків об'єднаний партійно-державний орган ЦКК-НК РСІ (Центральна Контрольна Комісія — Наркомат робітничо-селянської інспекції). Перетворюючи в життя ідеї В.І. Леніна, що виразились у його працях «Как нам организовать Рабкрин» та «Лучше менше, да лучше», ЦКК-НК РСІ створив у своєму складі Управління по поліпшенню роботи держапарату. При Наркоматі ж було започатковано госпрозрахункове об'єднання «Оргбуд», яке розробляло проекти раціональної організації управлінської праці, в тому числі й ведення діловодства для конкретних установ та підприємств.

Незважаючи на перемогу радянської влади в більшості національних регіонів, більшовики не отримали підтримки збоку неросійського населення на місцях. У зв'язку з цим вони розпочали кампанію, спрямовану на завоювання прихильності народу іншим шляхом. У квітні 1923 р. на XIІ з'їзді РКП(б) було формально засуджено російський великодержавний шовінізм та започатковано новий курс у національній політиці, що дістав назву «політика українізації».

Раднарком УСРР проголосив Декрет про українізацію, в якому українська мова і культура були визнані державними.

Активне здійснення українізації у 1925 р. розпочав комісар освіти О. Шумський, а через два роки продовжив М. Скрипник. По всій Україні у широких масштабах на різних курсах організовувалося обов'язкове вивчення української мови. Всі урядовці мусили складати іспити з практичного знання мови під загрозою втрати роботи. Українізувалися різні царини не лише громадського, а й державного життя. Українська мова була офіційно введена у діловодство, нею велося ділове урядо­ве листування. У 1927 р. генеральний секретар ЦК КП(б)У Л. Каганович оголосив, що все партійне діловодство також вестиметься українською мовою.

Зазначена політика мала вражаючі результати і позначи­лася на всіх ділянках адміністративного, економіко-соціального та культурного життя України. Якщо у 1922 р. українсь­кою мовою велося менше 20% урядових справ, то лише через 5 років —- уже 70% усіх справ. Зросла водночас кількість українців в урядових установах (у 1923 р. вони становили лише 35% урядових службовців і 23% членів партії більшовиків; у 1926—1927 pp. їх кількість збільшилася відповідно до 54 і 52%). Щоправда, українці зосереджувалися переважно на нижчих шаблях урядово-партійної ієрархії.

У січні 1933 р. секретарем ЦК КП(б)У став П. Постишев і розпочав боротьбу з проявами так званого українського буржуазного націоналізму. Майже 10-річний період українізації штучно призупинився. У державному і громадському житті відновилася практика русифікації. Політика деукраїнізації призвела до ліквідації всіх здобутків українського відродження. У червні 1933 р. вийшов новий український правопис «очищений від національних спотворень», які перешкоджали оволо­дінню грамотністю широких мас і орієнтували українську мову на відрив від російської, «...на польську і чеську буржуазну культуру». З української орфографії було вилучено все, що відображало оригінальність української фонетико-морфологічної системи.

Питання для самостійного вивчення:

1. Охарактеризуйте особливість радянського діловодства.

2. З’ясуйте причини змін, що відбувалися в Україні.

3. Які це мало наслідки?

Відповідь подайте у формі тез

Рекомендована література

1. Іванова Т. Д. Діловодство в органах державного управління та місцевого самоврядування. Навчальний посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007. – 360 с.