Класифікація вмс

1. За джерелами одержання:

• природні ВМС

• напівсинтетичні ВМС

• синтетичні

2. За здатністю до розчинення:

• обмежено

• необмежено набухаючі.

Необмежено набухаючі

• Ферменти шлункового соку (пепсин, трипсин, хімотрипсин, панкреатин)

• Екстракти (сухі, густі, розведені)

• Готують за загальними правилами приготування розчинів низькомолекулярних сполук.

• При розчинення майже не набухають і самовільно переходять у розчини

• Не володіють великою в’язкістю навіть при високих концентраціях.

• Підкоряються закону дифузії і закону осмотичного тиску (Вант - Гоффа)

Обмежено набухаючі

• Желатин, крохмаль, метилцелюлоза та її похідні: КМЦ – карбоксиметилцелюлоза; NaКМЦ - натрій карбоксиметилцелюлоза.

• Дві стадії: 1-набухання; 2 – власне розчинення

• Поглинають розчинник, а самі в ньому не розчиняються (утворюють холодець)

• Для одержання таких розчинів необхідна додаткова енергія (нагрівання)

• Набухання таких ВМС є першою стадією розчинення

3. За застосуванням:

• лікарські речовини - пепсин, трипсин, панкреатин.

• допоміжні речовини (стабілізатори, суспензій, основи для мазей, плівкоутворювачі, жироцукру).

При готуванні розчинів ВМС слід дотримуватись приведених нижче вказівок:

1)Готуючи розчини необмежено набухаючих ВМС (пепсин, трипсин, панкреатин) керуються загальними правилами готування розчинів.

2)При виготовленні розчинів пепсину доцільно використовувати розчин кислоти хлоридної в розведенні 1:10, а також необхідно дотримуватися послідовності змішування компонентів розчину. Враховуючи те, що пепсин інактивується в сильно кислому середовищі, спочатку готують розчин кислоти, а потім розчиняють пепсин. Проціджують розчин пепсину тільки при необхідності через пухкий тампон вати, попередньо промитий гарячою водою. Мікстура з пепсином повинна бути прозорою, з легкою опалесценцією. Помутніння вказує на недостатню чистоту пепсину - присутність у ньому домішок нерозчинних білків.

3)Розчинення густих і сухих екстрактів у чистому розчиннику доцільно проводити у ступці при помішуванні товкачиком і поступовому додаванні води.

Густі екстракти відважують на кружечку фільтрувального паперу. Екстракт беладони зручніше використовувати у вигляді розчину 1:2.

4)Розчини крохмалю в рецепті можуть бути прописані як відвар або слиз. Якщо не вказана концентрація крохмалю в розчині, то готують 2% розчин - в концентрації 1:50 (за прописом ДФ ХІ ст. 34). Розчин готують за масою у такий спосіб: 2 частини крохмалю змішують з 8 частинами холодної води і при перемішуванні додають до 90 частин киплячої води, помішуючи нагрівають до кипіння.

Для попередження висолювання натрію бромід і хлоралгідрат додають до розчину крохмалю у вигляді розчину невеликими порціями при перемішуванні, або розчиняють у сухому вигляді у готовому слизу. Слиз чи відвар крохмалю дозують за масою. Розчин крохмалю не фільтрується, за необхідності проціджують через подвійний шар марлі у гарячому вигляді.

5)Розчини желатини доцільно готувати у фарфоровій чашці. При приготуванні розчину желатини води беруть в 4-кратній кількості від желатину. Період набухання желатину – 45-60 хв. Потім доводять водою розчин желатину до необхідного об’єму і нагрівають на водяній бані при 60-70°С до повного розчинення желатину і одержання прозорого розчину. Проціджують через подвійний шар марлі. Рекомендувати хворому перед вживанням розчин желатини підігріти, а зберігати – у прохолодному місці.

6)Метилцелюлоза належить до обмежено набухаючих речовин у гарячій воді. При нагріванні понад 50⁰ С у водних розчинах можлива коагуляція метилцелюлози, але при охолодженні відбуваються зворотні процеси і метилцелюлоза повністю переходить у розчин. Проте тривале нагрівання розчинів приводить до зниження в’язкості. Для приготування водних розчинів метилцелюлозу заливають водою, нагрітою до 80-90⁰ С (для повнішого і швидшого розчинення) в кількості ½ від необхідного об’єму одержуваного розчину. Після охолодження до кімнатної температури додають решту холодної води і перемішують до одержання однорідної маси. Охолоджені розчини прозорі.