Екстракційні мазі

• Отримують шляхом екстрагування розплавленою основою діючих речовин з рослинної або тваринної сировини.

10. Характеристика супозиторіїв як лікарської форми. Їх класифікація залежно від призначення. Супозиторні основи, їх характеристика та класифікація, введення в них лікарських речовин.

10. Технологія супозиторіїв методом викачування та виливання.

Супозиторії – це дозована ЛФ, тверда при кімнатній температурі, розтоплюється або розчиняється при температурі тіла, призначена для введення в природні і патологічні отвори організму.

Випускають супозиторії з іхтіолом, екстрактом беладонни, ністатином, натрію гідрокарбонатом з кордигітом, димедролом для дітей. У супозиторіях призначають кортикотропін, стероїдні гормони, гормони щитовидної залози, різні вітаміни, антибіотики, алкалоїди, похідні піразолону та ін. Зросло значення ректальних супозиторіїв як засобу швидкої доставки ЛР у випадках, що загрожують життю. Випускаються супозиторії для купірування гіпертонічних кризів, спазму кровоносних судин і бронхів, швидкого відновлення серцевого ритму і розладу дихання. У ряді випадків ЛР, введені у вигляді супозиторіїв, надходять у кров швидше, ніж при підшкірному введенні, і мають терапевтичний ефект у менших дозах (естрогенні гормони). Перспективність цієї ЛФ стає більш очевидною, якщо врахувати, що деякі ЛР, прийняті всередину, інактивуються травними соками, травмують ШКТ і печінку.

Залежно від місця введення розрізняють супозиторії (згідно ДФ Х та ДФ ХІ):

• ректальні (в пряму кишку)

• вагінальні (писарії або кульки)

• палички (у фістульні ходи, канал шийки матки, слуховий прохід)

Згідно ДФУ (у ДФУ палички не вказані):

• ЛЗ для ректального застосування (ректальні)

• ЛЗ для вагінального застосування (литі писарії або вагінальні супозиторії)

Ректальні супозиторії– повинні мати форму конуса, довжина від 2 до 4 см, діаметр – 1-1,5 см, вага – від 1 до 4 г, якщо вага не вказана, то готують масою 3 г. Вони виявляють місцеву, резорбтивну дію при порушенні серцево-судинної діяльності, нервово-психічних розладах і т.д.

Вагінальні супозиторії – форма кульки або глобулів, овули або яйцеподібна форма у вигляді писаріїв або язичків. Маса – від 2 до 6 г, якщо не вказана – готують масою 4 г. Їх прописують, в основному, з метою місцевої дії: дезінфікуюча, в’яжуча, припікаюча, анестезуюча, протизаплідна.

Способи прописування супозиторіїв:

1. розподільний – кількість ЛЗ прописують із розрахунку на 1 свічку і вказується скільки їх треба приготувати.

Rp.: Tanini 0,2

Amyli 0,3

Ol. Сacao 2,0

M.f. supp.

D.t.d. №10

S. По 1 свічці 2 рази на день.

2. роздільний – коли ЛЗ виписують на всю масу супозиторіїв і вказується скільки їх треба приготувати.

Rp.: Tanini 2,0

Amyli 3,0

Ol. Сacao 2,0

M.f. supp. №10

S. По 1 свічці 2 рази на день.

При прописуванні паличок має бути вказана кількість, довжина і діаметр паличок.

При прописуванні дитячих ЛФ масу свічки обов’язково вказують у рецепті в межах 0,5 – 1,5 г.

Супозиторні основи. Вимоги до основ:

- повинні бути досить твердими при кімнатній температурі і плавитися або розчинятися при температурі не вище, ніж 37⁰ С, тобто повинні мати здатність різко переходити від твердого стану до рідини, обминувши стадію розм’якшення – мазеподібну стадію, мати достатню в’язкість, відсутність запаху, забезпечувати максимальний контакт між ЛР і слизовою;

- повинні бути хімічно і фармакологічно індиферентними, не мати подразнюючої дії і не змінюватися під дією зовнішніх факторів;

- вони повинні легко набувати відповідної форми, змішуватися з можливо більшою кількістю ЛР, не взаємодіяти з ними і бути стійкими при зберіганні;

- основи повинні легко вивільняти ЛР, сприяти виявленню їх фармакологічної дії, що залежить як від властивостей основ, так і від способу введення в основу ЛР;

- повинні мати відповідні реологічні показники і оптимальні структурно-механічні властивості.

Розрізняють супозиторні основи гідрофобні і гідрофільні.

Гідрофобні основи (ДФ ХІ) – масло какао, сплави його з парафіном і гідрогенізованими жирами, рослинні і тваринні гідрогенізовані жири, твердий жир, ланоль, сплави гідрогенізованих жирів з воском, твердим парафіном та ін. Масло какао отримують способом гарячого пресування з підсмаженого і очищеного насіння шоколадного дерева. Має різко виражену температуру плавлення (30-34⁰ С), змішується з різними ЛР. При його зберіганні при температурі вище 10⁰ С піддається фазовим перетворенням, що ведуть до утворення модифікацій, які плавляться при температурі 24-26⁰С (супозиторії деформуються в руках хворого). При нагріванні вище температури плавлення (35⁰ С) воно важко твердіє. Тому його використовують в основному тільки для методу ручного викачування і пресування супозиторіїв.

Гідрогенізовані жири – бутирол (50 % гідрогенізованих жирів, 20% парафіну, 30% масла какао), гідрогенізовані жири з домішками ПАР (сплав гідрованої олії бавовникової з 4-5% емульгатора Т-2).

Ланоль – суміш ефірів фталевої кислоти з високомолекулярними спиртами кашалотового жиру. Використовується для приготування супозиторіїв методом виливання.

Гідрофільні основи (ДФ ХІ) – желатино-гліцеринові і мильно-гліцеринові гелі, сплави поліетиленоксидів різної молекулярної маси. Процес всмоктування ЛЗ із цих основ відбувається незалежно від температури їх плавлення, бо всмоктування обумовлюється тільки швидкістю дифузії ЛЗ з основи і швидкістю розчинення самих основ. Ці основи можуть застосовуватися для приготування свічок, кульок і паличок тільки методом виливання.

Желатино-гліцеринова основа – склад: желатину 1 частина, води 2 частини, гліцерину 5 частин. Приготування: нарізаний на дрібні частини желатин обливають очищеною водою кімнатної температури і залишають набухати на 30-40 хвилин, після чого додають гліцерин і трохи нагрівають до утворення прозорої однорідної маси. Готової основи повинно бути 8,0 г. Через малу механічну міцність найчастіше використовується для приготування вагінальних супозиторіїв.

Мильно-гліцеринова основа – це розчин мила в гліцерині, згідно ДФ Х на 20 супозиторіїв – гліцерину 60,0 г, натрію карбонату (кристалічного) 2,6 г, кислоти стеаринової 5,0 г.

Поліетиленоксидні основи – застосовуються для вагінальних форм – ПЕО-400 60%, ПЕО-4000 20%, ПЕО-1500 20%.

Методи приготування супозиторіїв: викачування, виливання у форми та пресування.

Метод викачування (ручне формування) – використовують у тих випадках, коли супозиторна маса має пластичну властивість. Даним методом готують свічки вагінальні та палички (ДФУ).

Стадії приготування супозиторіїв методом викачування:

1 стадія – приготування основи – як основу переважно використовують масло какао, його труть на терку.

2 стадія – введення ЛР в основу.

3 стадія – утворення (формування) супозиторної маси – у ступці товкачиком суміш вминають формуючи однорідну супозиторну масу – вона повинна бути в’язкої консистенції.

Якщо до складу супозиторної маси входить багато порошкоподібних речовин, вона важко формується і кришиться. Тому з метою надання пластичності додають ланолін – 0,05-0,15 на 1 свічку.

4 стадія – зважування маси, її записують у паспорт.

5 стадія - викачування бруска – супозиторну масу переносять з ступки на скло або пластмасову пластинку і за допомогою дощечки пілюльної машинки, викачують 4-гранний брусок однакової товщини на всьому протязі.

6 стадія – формування окремої свічки – брусок ділять різаком на рівні частини, розрізають і з кожної частини, попередньо зваженої, викачують кульку, якій надають конічну або іншу задану форму.

7 стадія – упаковка і оформлення. Упаковують у вощений папір, а якщо основа гідрофобна – то у фольгу, оформляють етикетками „Зовнішнє”, „Зберігати в сухому прохолодному місці”.

Переваги методу виливання:

• дозволяє готувати супозиторії:

• однакової форми

• використовувати всі основи (жирні, жироподібні, водорозчинні)

• зручніший, швидший і більш гігієнічний у приготуванні

• свічки точно дозовані, однакової форми, естетичного вигляду

Недоліки:

• порушення однорідності суміші при застиганні (за рахунок різної питомої ваги субстанцій)

Стадії приготування:

• виготовлення і розплавлення основи

• змішування прописаних лікарських речовин з розплавленою основою

• підготовка форм (змащування)

• виливання приготовленої напівостиглої маси у форми

• охолодження

• пакування

• оформлення.

Якщо як основа прописана якась одна речовина, наприклад, бутирол і т.п., то для змішування з лікарськими речовинами її розплавляють у ковшику чи порцеляновій (фар­форовій) чашці на водяній бані.

Якщо основа комбінована (багатокомпонентна), то готують сплав, а потім додають лікарські речовини у вигляді розчину чи найтоншого порошку.

Масу слід нагрівати обережно, не допускаючи підвищення температу­ри вище 38-40 °С. При перегріванні збільшується час, необхідний для її подальшого застигання у формі, погіршується якість виготовлюваних супозиторіїв. При необхідності нагрівання основи до більш високої температури доцільно нагрівати не всю кількість основи, а тільки частину (70-80 %), а решту додати у твердому вигляді до розплавле­ної маси після того, як її температура понизиться до 37-38 °С.

Приготовлену супозиторну масу швидко виливають з порце­лянових чашок у підготовлені фор­ми. Для виливання використову­ють спеціальні металеві чи пласт­масові форми з числом гнізд 30, 50,200 і більше, місткістю 1; 1,5; 2; 3; 4 см³.

Перед складанням чарунки форми протирають марлевим тампоном, змоченим у простерилізованому вазеліновому маслі, якщо супозиторії приготовлені на водорозчинних основах, якщо на жирових основах - мильним спиртом.

Наповнення форми масою повинне бути поступовим, інакше супозиторії виходять неоднорідними і крихкими. Наповнену форму злегка струшують для видалення з неї пухирців повітря і поміщають у морозильну камеру холодильника на 10-15 хвилин, після чого зіскрібають ножем застиглу масу, що виступає з осередків форм. Застиглі супозиторії звільняють (після рознімання елементів форми) шляхом натиску на їх осно­ви в напрямку до вершини.

При виготовленні супозиторіїв методом виливання їх маса залежить від:

• величини гнізда форми (об'єму),

• щільності основи,

• маси лікарських речовин.

Коли лікарські речовини виписані в кількості до 5 %, можна не брати до уваги незначного об'єму, який вони займають у формах.

Якщо ж лікарські речовини входять у супозиторії в кількостях більше 5 %, то необхідно знайти точне співвідношення між об´ємом, який займає ЛЗ, і основою. Інакше точність дозування пору­шується. Це співвідношення вира­жається «коефіцієнтом заміщен­ня» чи «зворотним коефіцієнтом заміщення».

Коефіцієнт заміщення (Е_ж) - кількість лі­карської речовини, яка заміщає одну вагову частину жирової основи з щільністю 0,95.

Тобто дана кількість лікарської речови­ни займає такий же об'єм, як і одна виготовлення супозиторіїв методом вагова частина жирової основи.

Наприклад, коефіцієнт заміщення вісмуту нітрату основного по жировій основі дорів­нює 4,8. Це значить, що 4,8 г вісмуту нітрату основного займають такий же об'єм, як і 1,0 г жирової основи.

Зворотний коефіцієнт заміщення (1/Е_ж) - кількість жирової ос­нови, що заміщає одну вагову частину лікарської речовини.

Тобто кількість жиро­вої основи еквівалентна за об'ємом 1,0 г лікарської речовини.

Наприклад, зворотний коефіцієнт заміщення вісмуту нітрату основного по жировій основі дорівнює 0,21. Це значить, що 0,21 г жирової основи займає об'єм, рівний об'єму 1,0 г вісмуту нітрату основного. При розрахунках кількості основи зручніше користува­тися зворотним коефіцієнтом заміщення.

Виготовлення супозиторіїв на гідрофобних основах.

Rp.:	Dermatoli Ichthyoli ana Butyroli	3,0 quantum satis
	ut fiat suppositoria numero 10 Da. Signa. По 1 свічці в пряму кишку.

Дана ЛФ - ректальні супозиторії для зовнішнього застосування, прописані розподільним способом на ліпофільній (гідрофобній) основі – бутиролі, до складу яких входить лікарський засіб, нерозчинний в основі – дерматол і в´язка пахуча рідина –іхтіол.

Оскільки маса однієї свічки в прописі не вказана, то використовують форму з об´ємом гнізда 3,0

Користуючись коефіцієнтом заміщення, роблять розрахунок основи:

Кількість основи, витісненої ЛЗ:
за коефіцієнтом заміщення (Еж)	за зворотним коефіцієнтом заміщення (1/Еж)
Дерматол
1,0 – 2,6 х - 3,0	1,0 – 0,38 3,0 - х
Іхтіол
1,0 – 1,1 х - 3,0	1,0 – 0,91 3,0 - х
m (бутиролу): (10 х 3,0) – (1,15 + 2,73) = 26,12

1. Розплавити в фарфоровій чашці невелику кількість бутиролу

2. Розтерти в ступці 3,0 дерматолу, перенести у фарфорову чашку, перемішати

3. Старувати чашку

4. Додати 3,0 іхтіолу, перемішати

5. Додати решту бутиролу, ретельно перемішати

6. Швидко вилити у підготовлену форму (попередньо охолоджену, змащену мильним спиртом (основа ліпофільна))

7. Помістити в холодильник на 15 – 20 хв для охолодження

8. Після охолодження зіскрібають ножем застиглу масу, що виступає з осередків форм, розгвинчують і виймають супозиторії

9. Загортають і оформляють до відпуску.