Фактори, що впливають на повноту і швидкість витягування діючих речо­вин.

На динаміку екстракційного процесу, а отже, і на якість настоїв і відварів вплива­ють такі фактори:

1. Співвідношення кількості сировини і екстрагента. Настої і відвари в рецептах мо­жуть прописуватися різними способами: із вказівкою маси ЛРС і без. Отже, якщо немає вказівок, то водні витяжки готують у такому співвідношенні:

1:10	Якщо кількість ЛРС загального списку в рецепті не зазначена (всі рослини, крім сильнодіючих)
1:20	Корінь алтею
1:30	Настій із трави горицвіту, кореневища з коренями валеріани (по ДФX у такому ж співвідношенні готують водні витяги зі споришу, трави конвалії, кореня китяток, сенеги, синюхи, собачого мила, бульб морської цибулі).
1:400	Витяжки з ЛРС, що містить сильнодіючі речовини (трава термопсису, листя наперстянки та ін.), готують за прописом лікаря, а при відсутності вказівок про кількість сировини - у співвідношенні 1:400 і в основному з екстрактів-концентратів.

Коефіцієнт водопоглинання (К_в) показує кількість рідини, що утримується 1,0 г рослинної сировини стандартного ступеня подрібнення після його віджимання в перфорованій склянці інфундирки ( значення К_в приведені наказі МОЗ України № 197 від 07.09.93 р.)

Якщо К_в не зазначений, то рекомендується використовувати загальноприйняті коефі­цієнти:

• для коренів - 1,5,

• кори, квіток і трав - 2,0;

• насіння - 3,0.

Таким чином, кількість води, необхідну для виготовлення настою або відвару, визна­чають підсумовуванням об'єму витяжки, зазначеного в рецепті, і додаткової кількості води, яку розраховують шляхом множення маси сировини на коефіцієнт водопоглинання.

Наприклад : необхідно приготувати 100 мл настою, тому

Отже Х (к-ть води для пригот. настою) = 120 мл, а не 100 мл

Однак при виготовленні витяжок з урахуванням коефіцієнта водопоглинання їх об'єм все одно виходить трохи меншим, тому, відповідно до ДФ, до процідженої витяжки після віджимання сировини додають воду через ту ж саму сировину до об'єму, пропи­саного в рецепті.

Кількість води, необхідну для одержання витяжки, не можна зменшувати, бо це приведе до зменшення витягування діючих речовин із сировини. Тому в багатокомпо­нентних прописах рідких лікарських форм, що містять водні витяги і порошкоподібні речовини, у випадку приготування настоїв і відварів з рослинної сировини не можна користуватися концентрованими розчинами солей.

2. Стандартність сировини. Стандартною називається сировина, що відповідає вимогам НТД щодо вмісту БАР. Лікарська сировина повинна надходити в аптеки з вказанням на етикетці упаковки вмісту діючих речовин у відсот­ках чи біологічної активності в одиницях дії (ОД).

Згідно з ДФ, для одержання водних витяжок може застосовуватися тільки стан­дартна, або сировина з великим вмістом діючих речовин і підвищеною біологічною активністю.

Застосовувати сировину, яка містить діючих речовин менше, ніж передбачено ДФ неприпустимо, бо це приводить до одержання водних витяжок з підвищеним вмістом супутніх речовин, каламутних і менш стійких при зберіганні.

У цьому випадку необхідно зробити перерахунок нестандартної сировини за формулою:

де X - кількість сировини з підвищеним вмістом діючих речовин; А - кількість сировини, прописана в рецепті, г; Б - фактична кількість діючих речовин у сировині, виражена у відсотках або кількості ОД у 1,0 г сировини; В - стандартний вміст діючих речовин у тих же одиницях.

3. Ступінь подрібнення рослинного матеріалу. Для одержання водних витяжок рослин­ну сировину застосовують у висушеному, подрібненому і просіяному вигляді. Зі збільшенням ступеня подрібнення рослинної сировини збільшується поверхня її контакту з екстрагентом, що полегшує його проникнення в клітини, а отже, приско­рюється і сам процес екстрагування.

4. Гістологічна будова сировини: з пухкої сировини (квітки, листя, трави) зазвичай готують настої(виняток:корені з кореневищем валеріани), із щільної (кора, корені, кореневища) – відвари (виняток:листя муч­ниці, сенни, брусниці)

5. Температура і тривалість процесу екстрагування (кінетика екстрагу­вання). Режим екстракції впливає на якісний і кількісний склад витяжки.

В аптечній практиці для приготування водних витяжок використовують методи:

• га­рячого екстрагування (настої, відвари, слизи)

• холодного екстра­гування (тільки для настою кореня алтея).

Відповідно до вимог ДФ:

Вид витяжки	До 1000 мл		Від 1000 до 3000 мл		«Cito!»
	На киплячій водяній бані	При кімнатній температурі	На киплячій водяній бані	При кімнатній температурі
	Настоювання	Охолодження	Настоювання	Охолодження
Настої	15хв	45хв	25хв	45хв	25 хв
Відвари	30-35хв	10хв	40хв	10хв	25 хв

6. Вплив ферментів і мікрофлори. Водні витяжки готують лише з висушеної ЛРС, бо свіжа ЛРС містить мікроорганізми, які переходять при екстрагуванні у водну витяжку і викликають швидке псування внаслідок різних хімічних процесів. Тому термін придатності - короткий

7. Матеріал застосовуваної апаратури. Для виготовлення водних витяжок в аптеках використовують інфундирні (інфундирно-стерилізаційні) апарати, які є закритими ємкостями, основна частина яких – інфундирки (1-3 шт, в залежності від конструкції), що в процесі роботи:

• не взаємодіють із рослинним матеріалом

• мають достатню теплопровідність

• володіють механічною міцністю

Перед використанням інфундирки (бувають: металічні емальовані, порцелянові, з нержавіючої сталі) підігрівають протягом 15 хв на кип­лячій водяній бані (до температури стінок 90-92 °С).

Для віджимання сировини використовують прес-цідилку, що має вид невеликого металевого сита з маточкою, вставною сітчастою основою або деколятор – металевий перфорований циліндр, що має пробку-поршень і закривається кришкою. У деколятор поміщають рослинну сировина і підвішують його в інфундирку з водою. Поршень служить для віджимання рослинної сировини, що залишається після екстрагування в деколяторі.

8. рН середовища. Для настоїв і відварів, виготовлених із сировини, що містить алкалоїди, які містяться в сировині у вигляді нерозчинних у воді основ, для переведення їх у легкорозчинні солі – водне середовище – слід підкислити додаванням розрахованої кількості розчину хлористоводневої кислоти 0,83 %. Її беруть за масою стільки, скільки міститься алкалоїдів у наважці ЛРС в перерахунку на хлористий водень.

9.Хімічний склад. Вибір способу екстрагування залежить від фізико – хімічних властивостей діючих речовин, що містяться в рослинному матеріалі:

Готують настої з сировини, що містить термолабільні та леткі діючі речовини: корені та кореневища валеріани, листки шавлії, наперстянки, м’яти перцевої, трави горицвіту весняного тощо.

Готуютьвідвари із сировини, що містить термостійкі діючі речовини: листки мучниці, кора дуба тощо.