3 Питання.

Для продавців важливо знати реакцію покупців на зміну ціни – значною чи незначною буде зміна величини попиту на товар. При вивченні реакції споживачів на зміну ціни використовують показник еластичності попиту.

Еластичність попиту по ціні характеризує співвідношення між відносними змінами величини попиту ΔQ і ціни ΔP .

Q P

Ed = Δ Q : Δ P = % Δ Q

Q P % Δ P

Економісти розглядають абсолютну величину цінового коефіцієнта еластичності попиту.

Якщо Е d > 1, то попит називається еластичним, оскільки він змінюється швидше ціни (предмети розкошу).

Якщо Е d < 1, то попит називається нееластичним або жорсткім, оскільки він змінюється менше, ніж ціна (товари першої необхідності – сіль, хліб, сірники).

Якщо Е d = 1, то говорять про одиничну еластичність попиту.

Оцінити еластичність попиту по ціні можливо також по загальним витратам споживача на покупку товару (ці витрати дорівнюють загальному доходу продавця від продажу цього товару).

ТС = TR (загальні видатки споживача = загальному доходу продавця)

ТС = TR = P ∙ Q

Якщо Е d < 1 (нееластичний попит), то зміни Р викличуть зміни ТС у тому ж напрямку (↓Р викличе ↓ТС).

Якщо Е d > 1 (еластичний попит), то зміни Р викличуть зміни ТС у протилежному напрямку (↓Р викличе ↑ТС).

Якщо Е d = 1 (одинична еластичність попиту), то зміни Р не змінюють ТС.

Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання цінової еластичності попиту в центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за середніми величинами ціни та обсягу:

або

Еластичність попиту по доходу визначається як співвідношення між відносною зміною обсягу попиту на благо і відносною зміною доходу споживача.

% Δ Q

Ei = % Δ i

Цей показник має позитивне значення для товарів вищої категорії і негативне значення для товарів нижчої категорії.

Еластичність попиту непряма або перехресна. Під нею розуміють еластичність попиту на одне благо в залежності від цін на інші блага. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту на товари Х і У…

% Δ Qx

Exy = % Δ Py

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту має позитивне значення, то Х і У – взаємозамінні товари (субститути), зміна ціни на один товар викликає зміну в попиті на другий товар у тому ж напрямку.

Якщо цей коефіцієнт має негативне значення, то Х і У – взаємодоповнюючі товари (комплементарні), зміна ціни на один товар викликає зміну попиту на інший товар у протилежному напрямку.

Якщо коефіцієнт перехресної еластичності попиту дорівнює 0, то це свідчить, що товари незалежні один від одного (хліб і зошити).

Фактори, які визначають різну цінову еластичність попиту на блага:

1. Замінність. Чим більше прийнятних замінників даного блага пропонується на ринку, тим еластичніший попит на нього. Наприклад, прийнятних замінників інсуліну немає, тому попит діабетиків на нього цілком нееластичний. Крім того, еластичність попиту на благо залежить від того, наскільки вузьким є його визначення. Попит на верхній одяг фірми „Трембіта" буде набагато еластичнішим, ніж попит на верхній одяг взагалі: якщо фірма „Трембіта" підніме ціни на свій одяг, його можна легко замінити одягом багатьох інших фірм, проте прийнятного замінника верхнього одягу як такого не існує.

2. Питома вага в доходах споживачів. Чим більшу частку займає благо у бюджеті споживача, тим еластичнішим буде попит на нього, 10%-не зростання цін на сірники чи сіль буде майже невідчутним для доходу споживачів і приведе до мінімального скорочення обсягу закупок. Проте 10%-не зростання цін на будинки, автомобілі складе значну частку доходів більшості сімей, тому тут можна очікувати різкого скорочення обсягу закупок.

3. Рівень необхідності. Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші - еластичний. Підвищення    цін   не   приведе   до   суттєвого   скорочення споживання хліба, електроенергії, води, бо без них ми просто не зможемо жити. В той же час майже ніяких ускладнень не виникне, якщо через  підвищення  цін скоротяться  покупки діамантів і кришталю.

4. Фактор часу. Попит на продукт тим еластичніший, чим більшим є період часу для прийняття рішень. Одна із причин цього правила полягає в тому, що більшість споживачів — люди звички: їм необхідний певний час, щоб знайти прийнятні замінники продукту, на який зросли ціни. Попит на автобусні квитки безпосередньо в день зростання цін на автобусне сполучення буде нееластичним, бо мало хто наважиться змінити плани в останній момент, проте в довготерміновому періоді споживачі мають достатньо часу, щоб перейти на інші, дешевші види транспорту.

Термін «цілком нееластичний попит» означає крайній випадок, коли зміна ціни не приводить ні до яких змін величини попиту (Ed = 0) – вертикальна лінія попиту. Прикладом може бути попит діабетиків на інсулін. У протилежному випадку, коли найнезначніша зміна спонукає покупців збільшувати покупки від нуля до межі можливостей, говорять про існування «цілком еластичного попиту» (Ed = ∞) – горизонтальна лінія попиту. Таким є попит на продукцію однієї фірми на цілком конкурентному ринку.

4 питання. Економісти люблять порівнювати попит та пропозицію з двома лезами ножиців, що ріжуть, завдяки двом лезам. Одна частина ножиців без іншої не має корисності. Так і в ринковій економіці пояснення механізму встановлення цін на товари та послуги передбачає використання двох “лез” – попиту й пропозиції. Займемося пропозицією.

Індивідуальна пропозиція – це кількість певного товару (чи послуги), що виробник може і бажає виробити й запропонувати на конкретному ринку по кожній з можливих цін, протягом певного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік).

Крива індивідуальної пропозиції відбиває прямий зв'язок між рівнем ціни і тією кількістю товару, що виробник готовий виробити й продати (позитивний нахил). Цей зв'язок називають законом пропозиції – при підвищенні ціни пропозиції зростає величина пропозиції, і навпаки.

При поясненні форми кривої пропозиції також використовується принцип витрат утрачених можливостей. Якщо б виробник сам споживав свою продукцію, то від кожної додаткової одиниці він отримав би граничну корисність. При продажі товарів утрачені граничні витрати перетворюються в граничні витрати виробника (крива пропозиції протилежна кривої попиту). Важливе значення для пояснення кривої пропозиції має і та обставина, що економічні ресурси мають альтернативні можливості для використання. Коли виробникам певного товару пропонують більш високу ціну, то витрати утрачених можливостей зростають, якщо вони відмовляються від цього виробництва. Тому вони все менше цікавляться альтернативним використанням економічних ресурсів і залучають їх у більших кількостях для виробництва наданого товару.

Ринкова пропозиція певного товару – це кількість цього товару, що бажають і можуть виробити й запропонувати на конкретному ринку всі виробники цього товару при кожній можливій ціні пропозиції, протягом визначеного періоду часу (день, тиждень, місяць, рік). Ринкова пропозиція – це сума кривих індивідуальної пропозиції певного товару. Крива пропозиції SS (англ. supply – пропозиція).

Графік 2. Ринкова пропозиція товару Z.

Слід розрізнювати поняття “зміна величини пропозиції” і “зміна в пропозиції”.

Зміна величини пропозиції відображає її залежність тільки від ціни даного товару (переміщення по певній кривій).

Зміна в пропозиції означає зрушення певної кривої пропозиції під впливом факторів, що відмінні від ціни цього товару (їх називають “нецінові фактори”).

До факторів, що викликають зрушення кривої індивідуальної та ринкової пропозиції, належать:

1. Ціни на ресурси – зниження цих цін викличе збільшення пропозиції, і навпаки;

2. Технологія виробництва – більш досконалі технології забезпечують більш ефективне використання ресурсів і зростання пропозиції;

3. Податки й дотації – зниження податків і збільшення дотацій знижує витрати й збільшує пропозицію;

4. Ціни на інші товари – підвищення цін на інші товари може стимулювати зростання їх пропозиції, що викличе скорочення виробництва наданого товару;

5. Очікування зміни ціни товару – очікування підвищення ціни приведе до скорочення поточної пропозиції;

6. Кількість виробників на ринку.

Функцію пропозиції у загальному вигляді можна відобразити таким чином:

Qs = f (P, Pres, Tch, T/S, Рz, E, N, K)

P – ціна даного товару;

Pres – ціна ресурсів;

Tch – технологія виробництва;

T/S – податки і субсидії;

Рz – ціни на інші товари;

E – очікування виробником зміни ціни товару;

N – кількість виробників на ринку;

K – вплив природнокліматичних умов.

Для визначення ступеню чутливості виробників до зміни цін економісти використовують коефіцієнт еластичності пропозиції.

Es = % Δ Q

% Δ P

Якщо Е > 1 , то пропозиція еластична; якщо Е < 1 , то пропозиція нееластична; якщо Е = 1, то це одинична еластичність пропозиції.

На еластичність пропозиції значний вплив має фактор часу, від якого залежить спроможність виробників пристосуватись до зміни в цінах, для перерозподілу ресурсів на користь виробництва більш дорогого товару.