5. Послідовність виконання роботи

1. Накреслити дві проекції робочої поверхні корпуса. Для цього на столі профілографа закріпити аркуш паперу, розміри якого дозволяють одержати в натуральну величину дві проекції корпуса. Корпус встановити на підставці так, щоб його положення можна було змінювати в невеликих проміжках по вертикалі. Торкаючись кінцем стержня точок леза лемеша, досягти його го­ризонтального положення на підставці, після чого корпус закріпити болтами. (Таким же методом досягають розташування польового обрізу корпуса пара­лельно поверхні стола після повертання корпуса на 90^о.)

Сумістити вісь стержня з носком лемеша і, ковзаючи кінцем стержня вздовж леза лемеша, записати його горизонтальну проекцію на папері. Потім опустити корпус на 25 мм, що відповідає п'яти обертам маховика механізму опускання стола підставки і, проводячи горизонтально вздовж його поверхні гострий кінець стержня, записати на папір слід нової січної площини, сте­жачи за тим, щоб чітко були позначені точки, які належать контурній лінії корпуса. Після цього знову опустити корпус на 25 мм нижче і записати новий переріз і т.д. Ці операції проводять доти, доки вся робоча поверхня корпуса з її характерними точками і лініями не буде викреслена на папері. З'єднавши точки контура корпуса кривою, отримаємо горизонтальну проекцію поверхні з слідами перерізів горизонтальними площинами.

Повернувши корпус на підставці на 90^о і повторивши ці ж кроки, отри­маємо на папері вертикальну проекцію поверхні.

Роботу на профілографі зручно виконувати трьом студентам, один з яких слідкує за олівцем, другий – за переміщенням гострого кінця стержня, а третій опускає і піднімає корпус та переміщає стержень.

2. Визначити основні параметри полицево-лемішної поверхні корпуса. Характеристика корпусів здійснюється за кресленням, побудованим з допо­могою профілографа, шляхом дослідження перерізів робочої поверхні гори­зонтальними і поздовжньо-вертикальними площинами. Сліди перерізів по­верхні горизонтальними площинами характеризують зміну кута  нахилу горизонталей (розташування твірної) до стінки борозни. Сліди поздовжньо-вертикальних площин у вертикальній боковій проекції відображають харак­тер зміни кута , що визначає розпушувальну здатність поверхні.

За кресленням визначити:

ширину захвату корпуса b ;

довжину леза лемеша ℓ ;

висоту розміщення верхньої точки польового обрізу H ;

висоту розміщення верхньої точки полиці H_mах .

3. Визначити максимально можливу глибину оранки (а_max) корпусом із

залежності [1, c.41]

,

та показник k стійкого положення скиби при роботі корпуса без перед­плужника

.

4. Всі параметри позначити на проекціях корпуса (за натуральними значеннями), а їх значення записати у таблицю, яка розташовується над штампом креслення, та записати у зошиті.

Таблиця 2.1

Параметри робочої поверхні корпуса

П е р е р і з и

1

2

3

1

2

3

4

1

2

3

4

1

2

3

4

Тип робочої поверхні: =max-o=

b, см

аmax , см

k

ℓ,см

H, см

Hmах , см

o

max

min

6. Зміст звіту. Оформлений за стандартом аркуш формату А1 з двома проекція­ми робочої поверхні, на яких позначені натуральні значення параметрів і таб­лиця параметрів.

Коротка характеристика технологічних властивостей робочої поверхні

корпуса плуга.