ВСТУП

Люди цілком природно прагнуть захиститися від небезпеки, що загрожує їм втратою життя, здоров’я, житла, харчів і т. ін. Потреба в захисті дуже близька до їхніх первинних (фізіологічних) запитів та інтересів. З урізноманітненням інтересів людини ускладнюються й атрибути її безпеки.  Протягом усього історичного шляху розвитку людське суспільство в кожній сфері своєї діяльності стикається із суперечностями між природою і людиною, а також між окремими суб’єктами суспільних відносин. Ці суперечності зумовлюють появу несприятливих подій — ризиків, серед яких виокремлюють стихійне лихо і нещасні випадки.  Потенційна можливість настання стихійного лиха, нещасних та інших непередбачуваних випадків, які призводять до збитків або упущення вигоди, становить сутність ризику. [3, c.56]  З огляду на доволі ризиковане функціонування будь-якого підприємства і не менш ризиковане проживання кожної людини існує нагальна потреба попереджувати й відшкодовувати збитки, що їх завдають ризиковані обставини. Без цього неможливо забезпечувати безперервність процесу виробництва матеріальних благ, підтримувати належний рівень життя людей.Відносини, що складаються в суспільстві з цього приводу, мають об’єктивний характер і у своїй сукупності формують зміст економічної категорії «страховий захист». 

Метою даної курсової роботи є вирішення досить актуальних питань. Це, насамперед, встановлення зв’язку страхування з людським життям, а саме показати, що страхування має безпосередній вплив на безпечне існування людей на Землі. Довести, що необхідність страхового захисту є гарантом попередження, подолання та відшкодування втрат, яких зазнала чи фізична, чи юридична особа. 

Не менш важдливим питанням, що розглядається в даній роботі, є визначення сутності та ролі страхового захисту, а також шляхи його удосконалення.  Для досягнення мети в роботі передбачається виконати наступні завдання:

• ­­визначення сутності страхового захисту і його функцій;

• розглянути форми страхового захисту і також їх еволюцію;

• охарактеризувати сучасний стан страхового ринку в україні;

• проаналізувати діяльність страхової компанії “Просто страхування”;

• оцінити можливості застосування зарубіжного досвіду розширення сфери страхових послуг;

• розробити рекомендації щодо подальшого розвитку страхового захисту в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та практичні аспекти діяльності суб’єктів страхового ринку в Україні.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну базу курсової роботи склали результати існуючих досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з питань страхувого захисту.

Нормативним підґрунтям курсової роботи є

Інформаційну базу дослідження становлять статистичні матеріали Держкомстату України, а також звітність АТ “Просто страхування”, що дозволили визначити особливості здійснення страхового захисту на вітчизняному страховому ринку.

Розділ 1

1. Сутність та функції страхового захисту.

Формування в Україні ринкової економіки, розбудова її інфраструктури, створення дієвих механізмів господарювання для усіх суб’єктів ринку передбачає необхідність теоретичного з’ясування суті страхової діяльності, пошук адекватних новим умовам методів захисту та відшкодування втрат як фізичним, так і юридичним особам.

Разом із розвитком ринкових відносин, ускладненням взаємозв’язків між усіма господарюючими суб’єктами зростає ймовірність виникнення непередбачуваних ускладнень, підвищується ступінь ризику на усіх рівнях.

З ризиком ми зустрічаємося щоденно: і на побутовому рівні, і здійснення будь-якої господарської діяльності сьогодні неможливе без ризиків. Як правило, ризик пов’язується з невпевненістю в можливому результаті. Тобто, існує фактор невизначеності, необхідності приймати рішення, що направлені на усунення, запобігання та максимального обмеження дії негативних наслідків ризику.

Підприємець у ринкових умовах ризикує втратити свій капітал, може спричинити своєю необачною поведінкою втрати капіталу у своїх постачальників, споживачів або посередників. Працівник в умовах ринку може втратити роботу, здоров» я, працездатність, свої заощадження, майно. Одні втрачають годувальника, комусь не повертають кредит, хтось потерпає від зміни курсу валюти і т. ін.

Ризик, як економічна категорія виник з появою товарно-грошових відносин і відображає подію, яка може відбутися або ні. До того ж для події, що відбулася, можливі три варіанти економічного результату:

- позитивний (вигода, прибуток);

- нульовий (результат не змінився);

- від’ємний (збиток, втрата).

Суттєво впливає на зростання ризиків, пов’язаних із технікою та технологією, розвиток науково-технічного прогресу.

Все більше гостроти набувають екологічні проблеми. Потребують професійного вирішення політичні аспекти суспільного буття.

Зростання ризику у всій сферах людського життя та господарської діяльності обумовлює необхідність захисту громадян від можливих втрат та розподілу збитків серед широкого загалу. Закономірність тут така: чим більше суб'єктів охоплено страхування, тим менше воно коштує окремій особі.

Страхування – це спосіб захисту майнових інтересів громадян в умовах ринкової економіки. Кожна людина має знати, як вона може обмежити свій ризик і скільки їй це коштуватиме. З іншого боку – страхова справа є прибутковим різновидом підприємництва, яке в Україні тільки починає розвиватися.

Термін «страхування» дослівно перекладається як «створення безтурботності» чи «убезпечення», то ж страхування має зробити безпечним життєдіяльність кожної людини і суспільства в цілому у просторі і часі.

«Створення безтурботності» досягається діяльністю страховика, тобто черговістю застосування функцій страхування. Першою – превенцією (проведення робіт по упередженню прояву взятого в управління ризику). Другою – інвестиційною, кредитуванням напрямів діяльності громадян у суспільстві з коштів страхових внесків (кошт громадян – учасників страхового процесу). Таке кредитування надає змогу додатково створювати нові робочі місця. Третьою – ощадною надає можливість громадянам як і в банківських установах заощаджувати та накопичувати свої гроші. При цьому ще й отримати від страховика на цей час «страхове покриття», тобто покриття збитків у разі настання ризику. Таке «покриття» може бути значно вищим за суму накопичування страхувальника (клієнта). Четвертою – виплатами по відшкодуванню збитків чи виплатами страхових сум (проводяться обов’язково).

Страхування, як наука, має свій понятійний апарат, властиві функції, використовує відповідні категорії, існує в рамках певних теорій, базується на основних, вихідних положеннях, тобто принципах.

Основними принципами страхування є:

– вільний вибір страховика та виду добровільної форми страхування;

– страховий ризик;

– страховий інтерес;

– сумлінність (обов’язковість);

– відшкодування збитків в межах реально завданих втрат;

– страхування (як спосіб організації страхового захисту) не може бути засобом збагачення;

– франшиза;

– суброгація;

– контрибуція;

– диверсифікація та інші.

З огляду на принципи страхування можливо вирішити такі прикладні задачі життєдіяльності людини і суспільства в цілому:

- задовольнити зацікавленість юридичних та фізичних осіб у збереженні об'єктів, у які вкладені гроші, а також у отриманні прибутку;

- у разі настання страхової події отримати належне, максимально достатнє, відшкодування збитків, та досягти безперебійності роботи виробництва.

З урахуванням наведених аргументів слід підходити й до визначення та характеристики функцій страхування, які в сукупності мають конкретизувати його зміст у сучасних умовах. З цих міркувань страхування виконує такі функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну.

Ризикована функція страхування - полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на підставі тарифів, визначених за допомогою актуарних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник висуває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові стихійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик створює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

У формуванні й використанні страхових резервів виявляється перерозподіл коштів між страхувальниками. Ті з них, для яких у певному періоді не настала страхова подія, сплативши страхові внески, не отримують жодних виплат. І навпаки: страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі.

Формування страхових резервів — це спосіб концентрації та використання коштів, необхідних не лише для розподілу між усіма страхувальниками збитків, зумовлених страховими випадками поточного періоду, а й для відповідного покриття можливих масштабніших збитків, що можуть припасти на окремі роки наступних періодів.

У тій частині страхових платежів, яка спрямовується на ведення справи, перерозподіл коштів спостерігається меншою мірою. Те саме стосується й формування прибутку від страхової діяльності. Його джерелом є частина навантаження на нетто-ставку страхового тарифу та економія коштів, призначених на ведення справи.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу першість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов’язані із втратою життя і здоров’я внаслідок нещасного випадку, становлять менш як 10 %. Решта припадає на заощадження. Вони виплачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Сприяючи розвитку заощаджувальних видів страхування, держава має змогу активно впливати на вирішення соціальних проблем, пожвавлювати грошовий обіг, підвищувати купівельну спроможність національної валюти, збільшувати інвестиційні можливості країни. Тому парламенти та уряди багатьох країн усіляко сприяють виявленню заощаджувальної функції страхування: створюються пільгові умови оподаткування страхових внесків і виплат, страхових вкладів, які переходять у спадщину, доходів компаній тощо. Вживаються й інші ефективні заходи.

Превентивна функція. Учасники страхування, і, насамперед, страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансової превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об’єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, а також не передбачають страхових відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров’я.

Перелік ризикованих об’єктів, які не приймаються на добровільне страхування, та можливих відмов щодо виплати відшкодування може бути складений у разі страхування як фізичних, так і юридичних осіб.

Фінансова превенція  полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70—80-х років, коли страхові ресурси використовувалися з метою спорудження й обладнання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утримання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов’язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється виконання страхуванням превентивної функції. можливості страхування істотно звужуються, коли виникають суперечності між функціями, що характеризують сутність категорії страхування, і чинним правовим забезпеченням їх нормального виявлення.

Необхідність страхового захисту має кілька аспектів:

Рис. 1.1. Структура інтересів, що характеризують виникнення страхового захисту

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя за настання випадкових, непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства, щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічна зумовленість страхового захисту пояснюється необхідністю створення такого різновиду людської діяльності, який ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров’я та (або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юридичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного процесу суспільного відтворення.

Підприємницька діяльність пов’язана з ризиком, тобто імовірністю виникнення збитків, недоодержання доходів чи навіть руйнування. Ризик звичайно вважають зворотнім боком волі і незалежності підприємства. Причини ризику – це непередбачуваність ринкової ситуації і новаторський характер підприємництва. Ризик може бути виробничим, комерційним і фінансовим.

В розвинутих країнах страхування є сектором розвитку економіки, оскільки знімає навантаження з видаткової частини бюджету по відшкодуванню збитків, залученню інвестицій в економіку, вирішенню соціальних проблем суспільства. До того ж до основних факторів соціально-економічного розвитку будь-якої країни відноситься критерій рівня безпеки життя та виробництва, тобто страховий захист. Страхові компанії у всьому світі розглядаються як могутні фінансові та інвестиційні інститути, окрім того, вони вирішують проблему зайнятості у світі.

Виходячи із вище зазначеного, роль страхування відображає практичне застосування цієї економічної категорії та полягає в:

- забезпеченості стабілізації відтворювального процесу та економічній сталості в суспільстві;

- оптимізації ресурсів, що спрямовані на організацію економічної безпеки;

- раціоналізації формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм, превенцій тощо;

- в створенні додаткових джерел ресурсів для інвестування в економіку країни.

Ризик не є постійною величиною. Він мінливий. Ці зміни багато в чому обумовлені змінами в економіці, а також поруч інших факторів. Страхова компанія повинна постійно стежити за розвитком ризику: ведуться відповідний статистичний облік, аналіз і обробка зібраної інформації.

Маючи інформацію про можливий розвиток ризику страховик робить його оцінку, що полягає в аналізі всіх ризикових обставин, що характеризують параметри ризику. За результатами оцінки приймаються рішення, до якої ризикової групи варто віднести той чи інший об'єкт, яка тарифна ставка щонайкраще відповідає даному ризику. Середня величина ризикових обставин є середній ризиковий тип групи, яку використовують як міру порівняння.

Для оцінки ризику в страховій практиці використовують різні методи, з них найбільш відомі наступні.

Метод індивідуальних оцінок застосовується тільки у відношенні ризиків, що неможливо зіставити із середнім типом ризику. Страховик робить довільну оцінку, що відбиває його професійний досвід і суб'єктивний погляд. Звичайно цей метод використовується при укладанні договору страхування по великих об'єктах, унікальним технологіям.

Метод середніх величин. Окремі ризикові групи підрозділяються на підгрупи, тим самим створюється аналітична база для визначення розміру по ризикових ознаках (наприклад, балансова вартість об'єкта страхування, вид технологічного циклу і т.д.)

Метод відсотків являє собою сукупність знижок і надбавок до наявної аналітичної бази, що залежать від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу. Використовувані знижки і надбавки виражаються у відсотках від середнього ризикового типу.

При оцінці ризику виділяють наступні його види: ризики, які можливо застрахувати; ризики, що неможливо застрахувати.

Найбільшу групу складають ризики, що можливо застрахувати. Страховий ризик – це той, який може бути оцінений з погляду імовірності настання страхового випадку і кількісних розмірів можливого збитку.

Основні критерії, що дозволяють вважати ризик страховим:

- ризик, що включається в обсяг відповідальності страховика, повинний бути можливим;

- ризик повинний носити випадковий характер;

- настання страхового випадку, виражене в реалізації ризику, не повинне бути зв'язане з волевиявленням страхувальника (спекулятивний ризик);

- факт настання страхового випадку не відомий у часі і просторі;

- страхова подія не повинна мати розміри катастрофічного нещастя, тобто не повинна охоплювати масу об'єктів у рамках великої страхової сукупності, заподіюючи масовий збиток;

- шкідливі наслідки реалізації ризику необхідно об'єктивно вимірити й оцінити.

Масштаби шкідливих наслідків повинні бути досить великими і торкати інтереси страхувальника.

можливість проаналізувати закономірність прояву ризику стосовно до сукупності однорідних об'єктів.

Страховик – це фінансова установа, створена у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визначаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону.