Тема 3. Суб’єкти інформаційного обміну

Суб’єктами є:

- Окремі особи

- Домогосподарства

- Держава, державні органи

- Муніципалітети

- Підприємства, організації

- Наукові, освітні установи

- Громадські, релігійні організації

У структурі індустрії інформації можна виділити таких суб’єктів:

- виробників первинної інформації (книжок, газет, журналів, повнотекстових баз даних, відеотек і фонотек);

- виробників вторинної інформації (покажчиків літератури, бібліографічних довідників, збірників, реферативних журналів, індексних і бібліографічних баз даних);

- компанії та підприємства оптової і роздрібної торгівлі інформаційними продуктами та послугами, служби пошуку інформації, бібліотеки, інформаційні центри, інститути;

- виробників (постачальників) технічних засобів обробки інформації;

- виробників (постачальників) програмних засобів обробки інформації;

- інформаційних посередників (брокерські фірми), Internet-провайдерів.

- виробників (розробників) технологій обробки інформації, засобів комунікацій тощо.

Інформаційний потік — стабільний рух даних, спрямований від джерела інформації до отримувача, визначений функціональними зв’язками між ними.

Цей потік можна аналізувати в трьох аспектах:

- Синтаксичний аспект установлює формальні правила (параметри) побудови інформаційного потоку, взаємозв’язок між його елементами.

- Семантичний аспект установлює правила інтерпретації кожного елементу інформаційного потоку.

- Прагматичний аспект установлює ступінь корисності кожного елементу інформаційного потоку для цілей управління.

Тема 4. Поняття інформації, інформаційних ресурсів

Інформація - відомості про об'єкти та явища навколишнього середовища, їх параметри, властивості і стан, які зменшують наявну про них ступінь невизначеності, відображені в якій-небудь середовищі їх зберігання, обробки і передачі.

Дані можуть розглядатися як ознаки або записані спостереження, які з якихось причин не використовуються, а тільки зберігаються. У тому випадку, якщо з'являється можливість їх використовувати для зменшення невизначеності про що-небудь, дані перетворюються в інформацію. Тому інформацією є використовувані дані.

Інформаційний об'єкт - це опис деякої сутності (реального об'єкта, явища, процесу, події) у вигляді сукупності логічно пов'язаних реквізитів (інформаційних елементів). Такими сутностями для інформаційних об'єктів можуть служити: цех, склад, матеріал і т.д.

Інформаційні ресурси - це сукупність знань та інформації про навколишній світ, накопичених і розміщеннях на будь-яких інформаційних носіях (документах, базах даних тощо), які можуть бути використані для реалізації цілей організації.

Типи інформації, які використовують менеджери:

Факт — це інформація, що констатує деяку подію або умову, за якої вона відбувається.

Оцінка — це інформація, яка є результатом аналізу фактів, що виконується на інтуїтивному рівні або за допомогою певних статистичних методів. Чим більшою буде вибірка фактів для аналізу і чим точнішими будуть засоби та методи їх подання (вимірювання), тим менше оцінка факту відрізнятиметься від самого факту.

Прогноз — це інформація про майбутню подію, передбачення деякої події, яке може базуватися на екстраполяції тенденції розвитку подій з урахуванням здорового глузду та аналогії з подібними фактами.

Чутки — це інформація про подію, отримана з ненадійного джерела. Але іноді таке джерело може бути єдиним доступним джерелом окремих видів інформації, наприклад, планів конкурентів. Отже, від інформації такого типу теж не слід відмовлятися.

За періодичністю виникнення інформацію поділяють на постійну, змінну та періодичну.

Постійна інформація залишається незмінною складовою середовища протягом певного достатньо великого проміжку часу.

Змінна інформація — це кількісні та якісні характеристики, які відображають динаміку функціонування об’єкта.

Епізодична інформація — це інформація, що формується за виникнення потреби або надходить із зовнішнього середовища в деякі моменти часу.

За призначенням інформацію поділяють на довідкову, рекомендаційну, нормативну, сигнальну та регулювальну.

Довідкова інформація має ознайомлювальний допоміжний характер, відображає стабільні ознаки і параметри об’єктів або суб’єктів, міститься у довідниках, класифікаторах тощо.

Рекомендаційна інформація — результат досліджень, проведених фірмою, та аналізу зовнішньої доступної наявної інформації, що береться до уваги в процесі формування стратегії і тактики управління.

Нормативна інформація містить норми і нормативи виробничого характеру, а також законодавчі нормативні акти, стосовні діяльності фірми.

Сигнальна інформація — результат контролю поведінки об’єкта як відхилення від запланованих показників функціонування.

Регулювальна інформація — результат аналізу причин відхилення, управлінське рішення, спрямоване на його ліквідацію.

Крім того, розрізняють два види інформації: первинну і вторинну.

Первинною називається інформація‚ що збирається безпосередньо на об’єктах спостереження для досягнення конкретної мети дослідження фірми.

Вторинна інформація — це інформація, яка вже зібрана (а іноді частково оброблена та систематизована) іншими і для інших цілей, існує в опублікованому вигляді, але придатна до використання для досягнення мети, що ставить перед собою фірма в конкретній ситуації. Цей вид інформації у свою чергу поділяється на внутрішню і зовнішню вторинну інформацію.

Внутрішня вторинна інформація — це дані, що збираються та узагальнюються всередині підприємства. Це бухгалтерські звіти, звіти про обсяг закупівель, продажу тощо.

Зовнішня вторинна інформація — це інформація, опублікована за межами фірми.

Класифікація економічної інформації має наступний вигляд:

- за повнотою охоплення явища: повна; часткова; надлишкова;

- по періоду дії: разова; періодична; довгострокова;

- за змістом: фінансова; бухгалтерська; конструкторська; технологічних; довідкова; адміністративна та ін;

- за рівнем достовірності: достовірна; недостовірна.

Якість інформації оцінюється по ряду показників, серед яких можна виділити основні.

Достовірність інформації - точність відображення відповідних параметрів об'єкта.

Корисність інформації прийнято оцінювати за ефектом, отриманим при її використанні, а у виробництві - за її впливом на ефективність самого виробництва.

Надмірність - повторюваність, дублювання інформації. Корисна надмірність використовується для підвищення надійності та достовірності передачі та зберігання інформації. Марну надмірність доцільно усувати. Для цього важливо визначити мінімально необхідну і достатню інформацію з метою забезпечення необхідної якості вирішення поставлених завдань.

Своєчасність (оперативність отримання) інформації - запізнення в її надходженні викликає затримку в прийнятті рішень і, як наслідок, призводить до зниження ефективності функціонування тієї системи, де використовується ця інформація.

Достатність інформації визначає мінімальну її необхідність для прийняття ефективного рішення.

Доступність інформації визначає легкість її отримання, сприйняття і розуміння людиною.

Однозначність інформації означає, що розуміти і тлумачити її по-різному не можна.

Періодичність збору інформації пов'язана з тим, що параметри об'єктів, з яких знімається інформація, змінюються в часі.

Зовнішня інформація - це економічна, соціальна, ділова і т.п. інформація, яка описує і характеризує стан зовнішнього щодо об'єкта прогнозування середовища.

Внутрішня - це результати діяльності (кінцеві і проміжні) підприємства, прогнози, завдання та напрямки діяльності (маркетингові дослідження) і виробничо-постачальницькі можливості, які визначаються технічним рівнем підприємства.

Інформація повинна відповідати наступним вимогам, тобто бути:

- об'єктивною; - конкретної;

- комплексної; - оперативною;

- систематичною.

Серед найбільш важливих видів джерел вторинної інформації можна виділити:

- внутрішні джерела компанії: періодичні звіти спеціалізованих груп співробітників і підрозділів, поточні інформаційні звіти підрозділів;

- опубліковані джерела: звіти урядових агентств, звіти торговельних асоціацій, звіти з котирування акцій на біржі, статистичні звіти, наукові публікації, торговельні журнали, прес-релізи, довідники, аналітичні огляди, загальні публікації;

- інші джерела: постачальники, замовники, споживачі, конкуренти, посередники, винахідники і раціоналізатори, рекламні агентства, засоби масової інформації, Internet;

- інформаційна індустрія: фірми‚ що займаються моніторингом, аудитом, консалтингом, дослідженнями в галузі маркетингу, інші спеціалізовані агентства.

Переваги і недоліки у використанні як первинної, так і вторинної інформації, а саме:

- використання вторинної інформації заощаджує час та кошти, але вона може бути застарілою порівняно з первинною;

- вторинна інформація може бути використана для попереднього уточнення цілі дослідження, її вірогідність базується на декількох джерелах;

- доцільно використовувати вторинну інформацію як контрольну для зібраної первинної інформації;

- вторинну інформацію могли готувати і публікувати зовсім з іншими цілями, які не збігаються із цілями фірми, тому опубліковані висновки можуть увести в оману;

- при використанні вторинної інформації бажано знати техніку та технологію отримання її;

- вторинна інформація повинна збігатися з вашими інформаційними потребами у просторі і часі;

- первинна інформація збирається відповідно до точних цілей дослідного завдання;

- методологія збирання даних контролюється, всі результати доступні для підприємства і можуть бути засекречені;

- недоліком первинної інформації є значні витрати матеріальних і трудових ресурсів, необхідних для збирання її.

Зовнішні джерела інформації поділяються на:

спеціалізовані (бюлетені агентств);

вторинні - опублікована інформація (бюлетені статистики, баланси банків);

оригінальні джерела (корисні дослідження з позиції споживача, проведені власними відділами).

Внутрішні джерела інформації включають:

дослідження внутрішніх даних відділом аналізу;

дослідження інформації, яка надходить від функціональних підрозділів підприємства.

Інформаційне забезпечення прогнозування включає різноманітні види інформації:

- правове, господарське та фінансове законодавство;

- нормативно-планову (фінансові дані, виробничо-планові);

- облікову інформацію (дані бухгалтерського обліку; поточний облік; статистичний облік; оперативний облік (відомості, довідки);

- позаоблікова інформацію (матеріали ревізій, аудиторських перевірок, матеріали друку, виробничих нарад, доповідні записки).

Організації використовують інформацію в чотирьох основних цілях:

- для створення можливості чи функціонувати для зростання прибутку і розширення ринків;

- для зниження ризику і зменшення невизначеності;

- для одержання влади і засобів впливу на інші;

- для контролю й оцінки продуктивності й ефективності своєї фірми.

З цих ролей найважливішим є зниження ризику.

Види бізнес-інформації

Бізнес-інформацію звичайно класифікують одним із двох способів. Перший спосіб - по розміщенню джерела інформації.

Другим способом інформацію можна класифікувати по її призначенню. Таким чином, для розглянутих нижче загальноприйнятих категорій відмітними ознаками виступають, по-перше, джерело і, по-друге, призначення.

Зовнішня інформація

1.Ринкова інформація.

2. Інформація про конкурентів.

3. Макроекономічна і геополітична інформація.

4. Інформація про постачальників.

5. Зовнішня фінансова інформація.

6. Інформація про регулювання й оподатковування.

Внутрішня інформація

1. Інформація про виробництво.

2. Інформація про трудові ресурси.

3. Внутрішня фінансова інформація.

Джерела бізнес-інформації:

- урядові заклади; - бібліотеки;

- торгові асоціації; - газети і журнали;

- компанії, що займаються приватними дослідженнями й інформацією;

служби бізнесу-інформації; - бази даних у режимі онлайн.