49. Політичні і правові ідеї в творчій спадщині та громадсько-політичній діяльності п.Куліша

Проблема державницько-правових ідей особливо гостро постала в ХІХ ст. Саме розумінню сутності держави присвятили своє життя представники Кирило-Мефодіївського товариства, одним з яких був П Куліш.

Він обстоював ідею побудови нового суспільства на засадах справедливості, свободи і братерства. До державної самостійності України,  на думку П.Куліша, не можна йти поспіхом, через це він був проти революційних дій.

Куліш вважав, що саме вироблення і реалізація в діях власної національної політики відкрило б дорогу українцям до створення держави. Також український діяч виношував ідею історичної цілісності держави. Перед тим, як перейти до безпосередньої боротьби за політичну самостійність українського народу потрібно усамостійнити його національний дух. Він пропонував виховувати народ на прикладах загальнолюдської і християнської моралі, піклуватися про національні цінності, особливо мову. Уособленням державницько-правових ідей як одного із складників українознавства є двотомна збірка «Записки о Южной Руси».

Маючи можливість бути за кордоном, П.Куліш всебічно знайомився з соціально-економічним європейським життям, порівнюючи його з українським. Він дійшов висновку, що Україна не повинна бездумно наслідувати ні шлях Європи, ані Америки саме тому, що ще недостатньо розвинена національна свідомість.

У цей час уособленням державницько-правових ідей для українського діяча була ідея про хутір.

Уособленням державницько-правових ідей є образи високодуховних типів кращих представників українського народу. Бандуристів П.Куліш показав носіями культури, зокрема усної народної творчості й моральних чеснот Запорозької держави. Не обійшов увагою П.Куліш характерні позитивні риси народу, серед яких – любов до волі, любов до рідної землі, що проявилися у багатовіковій боротьбі українського народу проти численних загарбників, у його прагненні до об’єднання як засобу досягнення своєї мрії.

Осмислення державницько-правових ідей і шляхи їх здійснення супроводжували П.Куліша все життя. Підтвердження цьому – переклад Святого Письма українською мовою.

Ствердження державницько-правових ідей П.Куліш передбачав у постійному розвитку і реалізації їх у життєдіяльність: відродження історичної пам’яті, піднесення рідної мови у всіх видах і формах, освіта і виховання на національному ґрунті, створення підручників, енциклопедій, словників, налагодження періодичних  україномовних видань, розвій науки, відродження культури.

50. Особливості та специфіка розвитку української суспільно-політичної та правової думки в умовах Австрійської імперії

Внаслідок трьох розподілів Польщі до Російської імперії відійшла Правобережна Україна та Західна Волинь, а до Австрійської імперії - Галичина. В цілому, Галичина, Буковина й Закарпаття залишались у першій половині ХІХ ст. найвідсталішими провінціями Австрійської імперії.

51. Діяльність і програмні документи Головної Руської Ради

2 травня 1848 року представники демократичних кіл українства, зокрема світської інтелігенції та греко-католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Григорієм Яхимовичем, утворили у Львові Головну Руську Раду, що стала першою українською організацією. Вперше українці створили свій власний представницький орган, який висунув політичну програму. Як постійно діючий орган, вона мала представляти українське населення Східної Галичини перед центральним урядом.

  Головна руська рада мала 45 місцевих відділів, так званих «поменших Рад».  Ці філіали підтримували широкі зв´язки з Головною радою, вели активну діяльність серед населення, скликаючи масові збори, обговорюючи питання шкільного, економічного та політичного життя. У своєму Маніфесті Рада заявила, що галичани — це частина великого руського (українського) народу, який нараховує 15 млн громадян і говорить однією мовою.  Рада — перший політичний орган у XVIII-XIX ст., який відкрито виступив із загальнонаціональних українських державницьких позицій.

  Головна руська рада зібрала 200 тис. підписів під петицією до австрійського уряду з проханням розділити Галичину на дві частини — українську і польську. До української Галичини мало приєднатися Закарпаття. Висловлювалося побажання щодо введення української мови в народній і вищій освіті та в держдепартаменті. Свої політичні плани Головна руська рада здійснювала в умовах гострої боротьби з польською Радою Народовою, яка намагалася перетворити Галичину в польську провінцію.

Влітку 1848 р. Головна руська рада проголосила створення галицько-руської «Матиці». Це була культурна організація, яка мала проводити видавничу діяльність, друкуючи українські підручники та іншу літературу, здійснювати рідною мовою широку просвітню роботу.

Головна рада вживала дії щодо створення українських збройних формувань - національної гвардії в містах, сільській самооборони і Батальйону руських гірських стрільців. Схвалила земельну реформу 1848 року. У політичних питаннях рада пішла на союз з австрійською монархією, а також вітала придушення російським царизмом революційного руху в країні.

Її друкованим органом стала «Зоря Галицька» — перша у Львові газета українською мовою. Головна руська рада, виступаючи за проведення демократичних реформ, прагнула забезпечити вільний національний розвиток українського населення краю. У програмній декларації Ради проголошувалося, що галицькі українці належать до великого українського народу, який тоді налічував 15 млн осіб, згадувалося про їхню колишню самостійність та про часи занепаду. У документі містився заклик до пробудження, адресований українському народові, і забезпечення йому кращої долі в межах австрійської конституції.

Газета відкривалася редакційним зверненням "Браття русини!". Далекі політичні вимоги висувалися у відозвах "До молоді", "О язиці руськім" та Інших.