45. Головні політичні та правові ідеї «Книги буття українського народу» (Закону Божого).

Вершиною розвитку політичної думки першої половини ХІХ ст. стала політична доктрина Кирило-Мефодіївського товариства. Основні політичні ідеї цього товариства було викладено в його програмних документах, одним з яких була “Книгa буття українського народу”  («Закон Божий»).

У “Книзі буття українського народу”, яку підготував Микола Костомаров, були викладені головні пункти концепції історичного розвитку, політичної доктрини та ідеологічної системи товариства. До політичної доктрини були включені такі моменти: походження усякої влади від бога, положення, що влада не може бути абсолютною, самодержавною. Далі доктрина визначала хиби демократичного устрою, бо і демократія, вважав Костомаров, не дає гарантій перед свавіллям влади “багатьох царків”. Однак альтернативою мав би бути все ж республіканський устрій, де влада була б виборна, змінна і підзвітна народним зборам. Щодо самої форми держави, то нею мала б бути федерація.

 Соціальна нерівність у творі пояснюється лицемірством панівного класу, який прийняв християнство, але продовжував гнобити народ. Підкреслюється зв'язок між минулим та майбутнім України, волелюбність українського народу визначається як його невід'ємна риса. Твір містить ряд положень щодо скасування кріпацтва, національної та соціальної нерівності, а також ідею об'єднання слов'ян, народів у федеративну республіку з наданням кожному народові авт. прав. Автор постулює ідею непорушності національних прав українців. Україну він вважає центром об'єднання усіх слов'ян, народів, вбачаючи в цьому її роль в історії людства.

В «Книзі буття українського народу» є ряд прогресивних положень, зокрема про необхідність ліквідації кріпосницького права і національної нерівності, знищення дворянських привілеїв і станів, об'єднання слов'янських народів у федеративну республіку з парламентським ладом і з наданням кожному народові рівних прав і автономії.

46. Політико-правові ідеї у творчості т.Шевченка

Характерною ознакою політико-правових поглядів Т.Г. Шевченка є глибоке несприйняття, засудження самодержавства.  Т.Г. Шевченко дав глибоку й нищівну критику російського законодавства, організації суду та судочинства, першим в історії революційної думки в Україні показав злочинну суть тодішніх законодавчих актів, висловив рішучий протест проти царських законів та юридичного їх трактування як способу пригнічення трудової людини. Його ідеалом була трудова демократична республіка.

 Світле майбутнє України поет пов´язував не з буржуазно-правовим ладом, а з самоуправлінням народу, з громадською, колегіальною формою реалізації влади як гарантією від свавілля властителів. Для Т. Г. Шевченка соціальне справедливим є рівномірний розподіл землі між членами суспільства, ліквідація станового поділу громадян, уведення юридичної рівності, обов'язкова праця всіх членів суспільства, усунення експлуатації.

Говорячи про політичний ідеал Т.Г. Шевченка, слід підкреслити його увагу до сили «праведного» закону. Т.Г. Шевченко чітко показав, що закон, прийнятий екслуататорською владою, не можна сприймати як "справедливий", тому що він не відповідає людським цінностям.

  У творах Т.Г. Шевченка поряд з антикріпосницькими, антицарськими ідеями червоною ниткою проходить думка про самостійність України. Уся його творчість пройнята безмежною любов´ю до України, її народу.

   Отже, у творчості Т.Г. Шевченка, в його політичних поглядах поєднувались ідеї революційності, демократизму і самостійності України. Його творчість справила великий вплив на розвиток визвольних ідей, національної самосвідомості українського народу, на формування української інтелігенції, здатної до боротьби за ідеали соціальної і національної свободи.