Тема 3. Започаткування підприємницької діяльності
3.1. Формування статутного капіталу підприємництва.
3.2. Ліцензування та патентування підприємницької діяльності.
3.3. Способи входження в бізнес.
3.4. Засновницькі документи та державна реєстрація підприємства.
Ключові терміни
Підприємницька ідея, статутний капітал, ліцензія, патент, франчайзинг, статут, установчий договір, засновницькі документи, свідоцтво про державну реєстрацію.
3.1. Формування статутного капіталу підприємництва
Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох факторів. Однією з необхідних умов досягнення успіху в бізнесі є вдалий початок справи. Визначившись із видом діяльності та організації, в якій ця діяльність буде відбуватися майбутній підприємець приступає до наступної, найважливішої з огляду права, стадії підприємницького процес, яка дає змогу офіційно розпочати підприємницьку діяльність. Ця стадія передбачає організаційно-правові аспекти створення суб’єкта підприємництва й алгоритм започаткування підприємницької діяльності. Організовувати фірму, відкрити власну справу нелегко. Процедура створення власного бізнесу специфічна для кожного конкретного випадку. Проте існує низка загальних проблем з якими доводиться стикатися підприємцю-початківцю, тому можна говорити про узагальнену технологію започаткування підприємництва.
Необхідною умовою започаткування підприємницької справи для більшості суб’єктів є наявність початкового капіталу, який називають статутним капіталом (фондом). Статутний капітал (СК) забезпечує фінансування процесу придбання й використання господарських ресурсів з метою отримання прибутку. Сутність статутного капіталу визначається через визначення (рис. 3.1.1) та функції (рис. 3.1.2).
Рис. 3.1.1. Сутність визначення статутного капіталу
Рис. 3.1.2. Функції статутного капіталу
Функція інвестування – забезпечення фінансово-економічного процесу підприємництва.
Функція управління – величина внеску у СК (господарського товариства) визначає кількість голосів при прийнятті рішень.
Функція регулювання відносин власності – полягає у визначенні скільки майна, продукції та прибутку припадає кожному учаснику відповідно до його пайового внеску.
Вкладом учасника до статутного капіталу може бути:
майно (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності);
цінні папери (акції, облігації);
усі види майнових прав (на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами), а також об’єктами інтелектуальної власності (права на винахід, авторське право, ноу-хау та ін.);
грошові кошти (в т. ч. в іноземній валюті).
Терміни, розмір, порядок внесення та оцінка вкладів кожного засновника до статутного капіталу обумовлюється чинним законодавством та засновницькими документами. Вартість майна, яку вносять учасники до статутного капіталу, визначається за цінами, що діють на період створення підприємництва або за домовленістю учасників. Оцінювання здійснюється як в національній так і в іноземній валюті по курсу НБУ.
Протягом календарного року всі учасники підприємства (фірми) мають повністю внести свій вклад до статутного капіталу. У разі невиконання учасниками усіх зобов’язань за час протермінування вони сплачують 10 % річних з недонесення засновницькими документами.
Кошти статутного капіталу спрямовуються на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного капіталу на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний капітал є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів. Забороняється використовувати для формування статутного капіталу підприємства бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу. При виході учасника зі складу підприємства або в разі ліквідації підприємства учаснику сплачується вартість частини майна пропорційно до його частки у статутному капіталі. Поверненя частки відбувається на протязі року від часу рішення і може бути здійснене як в натуральній, так і в грошовій формі.
Обсяг статутного капіталу може бути збільшено за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна обсягів статутного капіталу набуває чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував статут підприємства. Обсяг статутного капіталу закріплюється в установчому договорі або статуті підприємства.
При формуванні статутного капіталу розрізняють два поняття – внески і додаткові внески засновників до статутного фонду, які відрізняються за економічно-правовим характером. Додаткові внески на величину статутного фонду. При банкрутстві підприємства додаткові внески не беруться до уваги. Додаткові внески виконують тільки функцію інвестування.
Існує певна регламентація при формуванні статутного капіталу для деяких організаційно-правових форм (визначення мінімальної величини статутного капіталу для Товариств з обмеженою відповідальністю та Акційних товариств), так і видів підприємницької діяльності, зокрема для фінансового підприємства (визначення мінімальної величини та обмеження по структурі). Так внески до статутного капіталу страхової компанії не можуть бути зроблені у формі нематеріальних активів, а частка грошових коштів у статутному фонді має бути не менше 60 %. При цьому дозволяється сплата грошової частини внесків (не більше 25 %) державними цінними паперами за їх номіналом.