4. Дослідить рівновагу споживача з кардиналістських позицій.

Рівновага споживача з кардиналістських позицій: Функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що остання гривня (долар, марка, євро тощо), витрачена на придбання будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність (другий закон Г.Госсена):

Р ІВНОВАГА СПОЖИВАЧА

Рівновага споживача – це стан, у якому досягається оптимальна структура покупок (згідно з принципом раціональності), будь-яка зміна в структурі покупок знижує рівень задоволення споживача.

5. Визначте особливості аналізу функції корисності з ординалістських позицій. Криві байдужості, їх властивості.

Рівновага споживача з ординалістських позицій: Рівновага споживача відповідає такій комбінації придбаних то­варів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір, у нього зникають стимули замінювати його на інший.

Y

Y₃

Y₂ MU_X /MU_Y = P_X /P_Y

Y₁

X

X₁ X₂ X₃

Умови рівноваги споживача:

• відношення цін товарів дорівнює граничній нормі заміщення Рх / Ру = MRS

• відношення граничної корисності товарів дорівнює граничній нормі заміщення MUx / MUy = MRS

• відношення цін товарів дорівнює відношенню граничних корисностей

Px / Py = MUx / MUy

• гранична корисність, віднесена до ціни товару. Однакова для всіх товарів:

MUx / Px = MUy / Py

• у точці рівноваги бюджетна лінія є дотичною до кривої байдужості.

Рівновага споживача, при якій він придбає обидва товари, називається внутрішньою. Якщо споживач буде максимізувати свою корисність, зупинившись на придбанні лише одного товару, то така рівновага називається кутовою.

Умовність, абстрактність та суб’єктивність кількісного підходу до виміру корисності привели до появи у 80-х роках ХІХ ст. ординалістської (порядкової) теорії корисності. Найбільший вклад в розробку даної теорії внесли Ф.Еджуорт, В.Парето, Е.Слуцький, Р.Аллен, Дж.Хікс та ін. Вони запропонували вимірювати суб’єктивну корисність за допомогою не абсолютної (кардиналістська теорія), а відносної шкали, яка показує уподобання споживача або ранг спожитого блага (ординалістська або порядкова теорія корисності). Авторами цієї теорії було сформульовано аксіоми порядкового підходу: припущення про зрівняльність. Споживач спроможний зрівнювати та упорядковувати (ранжирування) блага. Якщо є два набори благ (А і В), то споживач може віддати перевагу А (А >В), набору В (В> А) або визнати їх рівноцінними (А≈В);припущення про транзитивність вибору. Транзитивність вибору полягає в тому, що якщо А >В і В >С, то А >С, або якщо А ≈В і В≈С, то А≈С, або якщо А>В і В≈С, то А >С; субституціональність: товари можуть заміщувати один одного у наборах;раціональність вибору.

Система переваг дає змогу моделювати оптимальний вибір споживача за порядковою функцією корисності. Згідно з нею споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого. Для простоти ми будемо розглядати споживчі набори, що складаються лише із двох благ. Згідно з аксіомою про зрівняльність, споживач спроможний ранжирувати корисності або вважать різні набори благ рівноцінними за корисністю. По відношенню до останніх споживач у своєму виборі виявляє “байдужість”. В зв’язку з цим у теорії споживання використовується крива байдужості. Крива байдужості - це лінія, кожна точка якої являє собою набори благ (х, у), рівноцінних між собою з точки зору споживача, тобто пропонують однаковий рівень задоволення потреб споживача.

Крива байдужості - це лінія, кожна точка якої являє собою набори благ (х, у), рівноцінних між собою з точки зору споживача, тобто пропонують однаковий рівень задоволення потреб споживача (однаковий рівень корисності).

Карта кривих байдужості – набір кривих байдужості, кожна з яких визначає іншій рівень корисності.

Властивості кривих байдужості:

1)Криві байдужості (для нормальних, повноцінних товарів) мають спадний характер.

2)Набори на кривих, більш віддалених від початку координат, відповідають вищому ступеню споживацького задоволення, ніж ті, що лежать на менш віддалених кривих (U₃ >U₂ >U₁).

3)Криві байдужості ніколи не перетинаються згідно з принципом транзитивності.

4)Крива байдужості може бути проведена через будь-яку точку у просторі споживчих благ. Це виходить з аксіоми про зрівняльність.

5)Криві байдужості, як правило, випуклі до початку координат. Іншими словами, нахил кривої байдужості зменшується з ростом споживання будь-якого блага. Ця властивість пояснюється дією закону спадної граничної корисності.

Вибираючи між благами, споживач може відмовитися від одного блага на користь іншого. Починаючи від ринкового кошика А і просуваючись до ринкового кошика В та С, ми бачимо, що споживач готовий відмовитися від певних одиниць блага Х на користь блага Y. Чим більше Х і менше Y споживає особа, тим більше Х вона віддасть, щоб отримати додаткову кількість блага Y. Щоб визначити кількість одного товару, яким споживач пожертвує, аби придбати інший товар, використовують граничну норму заміни.