Наведіть основні ознаки олігополії. Теоретичні моделі олігополії.
Олігополія - це галузь, в якій більша частина продажу здійснюється кількома великими фірмами, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ціну власними діями. Олігополія відноситься до реальних ринкових структур і найбільш поширена у сучасних високотехнологічних галузях промисловості.
До ознак олігополістичного ринку слід віднести: мало чисельність фірм у галузі, висока концентрація виробництва, однорідна або диференційована продукція, вступ до галузі майже обмежений, загальна взаємозалежність фірм, самостійна цінова політика фірм.
Олігополістичний ринок може бути представлений як стандартизованим (чиста олігополія), таки диференційованим (диференційована олігополія) продуктом. Незалежно від цього олігополістичних ринки завжди характеризуються наявністю у фірм значної ринкової влади і спадної кривої попиту на продукцію кожної окремої фірми. Проте їх особливість полягає в тому, що в умовах олігополістичної взаємодії (реагування на дії один одного,) фірми стикаються не тільки з реакцією споживачів, але і з реакцією своїх конкурентів. Тому, на відміну від раніше розглянутих ринкових структур, при олігополії фірма обмежена у прийнятті рішень не тільки похилій кривої попиту, а й діями конкурентів. В умовах олігополії конкурентна взаємодія фірм зачіпає всі сфери конкуренції - ціну, обсяг продажів, частку ринку, диференціацію продукції, стратегію стимулювання збуту, інноваційну діяльність, послуги. Залежно від ситуації фірми можуть обрати різні конкурентні стратегії. Тому для олігополістичних ринків єдиної точки рівноваги, до якої прагнуть фірми, немає. Оскільки загальної моделі олігополії не існує, фірми однієї галузі можуть взаємодіяти і як монополісти, і як конкурентні фірми. Все залежить від характеру взаємодії фірм. Коли фірми галузі координують свої дії шляхом імітації ціноутворення і стратегії конкуренції один з одним (кооперативна стратегія), ціна і пропозиція будуть тяжіти до монопольним, а крайньою формою такої стратегії буде картель.
У мікроекономіці не існує єдиної моделі олігополії. Розроблені часткові моделі рівноваги, - моделі Курно, Штакельберга, Бертрана і ряд їх модифікацій,
Рівновага Неша - це набір таких стратегій, коли кожен суб'єкт економіки обирає найкращий для себе варіант дій, виходячи з того, що інші учасники дотримуються певної стратегії.
Модель Курно - це модель простої дуополії, - олігополії з двома фірмами, які виробляють однорідну продукцію, обидві фірми мають рівну економічну силу, випускають ідентичну продукцію. Кожна фірма обирає обсяг випуску, котрий максимізує її прибуток, згідно з її уявленнями щодо можливих рішень конкурентів. Фірми максимізують прибуток, виробляючи оптимальний обсяг продукції, визначений за правилом MR = МС , згідно своїх функцій реакції.
Функція реакції - це крива, що показує, який обсяг продукції буде виробляти один олігополіст за кожного заданого обсягу виробництва іншого
Рис. 11.1. Рівновага ринку в моделі Курно
Модель Бертрана (розроблена у 1883 році) - дві фірми виробляють однорідну продукцію, обирають ціни, а не обсяги випуску. Вони конкурують, знижуючи ціну товару та збільшуючи обсяг випуску. Цінова конкуренція змушує обидві фірми знизити ціну до рівня граничних витрат (Р = МС) , за якої вони отримують нульовий економічний прибуток.
Модель Штакельберга (розроблена у 1934 р.) (лідерства за обсягами) - одна з фірм є лідером, має більшу економічну силу і незалежну позицію, тому першою визначає свій обсяг виробництва. Інша фірма є аутсайдером, який здійснює стратегію пристосування та коригує свою поведінку залежно від вибору, зробленого лідером.
Модель дуополії з диференційованою продукцією - олігополістичні фірми випускають диференційовану продукцію. Попит на продукцію кожної з двох фірм залежить від її власної ціни і ціни конкурента. У точці перетину кривих реакції встановлюється рівновага Неша.