Проаналізуйте процес споживання та динаміку зміни сукупної та граничної корисності блага. Закон спадної граничної корисності.
Однією з головних задач мікроекономічного аналізу є дослідження поведінки споживача. Необхідно проаналізувати, яким чином споживач приймає рішення про споживання благ, яка їх мотивація, яким чином вони використовують бюджетні можливості, яким чином формується індивідуальний та ринковий попит. Теорія попиту вивчає поведінку споживача. Споживач може бути індивідуальним, а також суспільним, представленим населенням міста, регіону або країни в цілому. Корисність, ціна і дохід – складові теорії споживання.
Визначають два основні підходи до формалізації вибору споживачів – кількісний (кардиналістський) та порядковий (ординалістський) підходи. Згідно з кардиналістським підходом (К.Менгер, У.Джевонс, Л.Вальрас та ін.) пропонували для дослідження попиту виміряти сукупну корисність від споживання блага в кількісних показниках. Були запропоновані спеціальні одиниці для виміру корисності – “ютилі”. Наприклад, споживання однієї склянки соку приносить споживачеві корисність 10 ютилів, двох склянок – 5 ютилів.
Кількісній теорії належать великі досягнення в теорії корисності – відкриття граничної корисності, закону спадної граничної корисності, обґрунтування рівноваги споживача на основі еквімаржинального принципу, дослідження психолого-економічних законів споживання та ін.
Аналіз поведінки споживача виходить з того, що між корисністю та кількістю споживчих продуктів існує певний функціональний зв’язок. Його відображає функція корисності, яка являє собою залежність максимально можливого рівня корисності від споживання певної кількості благ: U = f ( x1, …, xn)де x1... xn – обсяги споживання благ 1 ...n.
Ступінь корисності може виражатися в різних показниках.Сукупна корисність (TU) – величина, що відбиває загальне задоволення індивіда споживанням визначеної кількості благ. Сукупна корисність зі збільшенням блага постійно зростає, гранична корисність зменшується. Гранична корисність (MU) – це додаткова корисність, отримана за рахунок збільшення споживання даного блага на одну одиницю MU =∆TU /∆Q
Максимум задоволення сукупної корисності досягається у точці А, коли гранична корисність дорівнює нулю (рис. 2.1.). Це означає, що благо повністю задовольняє потребу.
max
TU MU
А
В
А
В
а) б)
Рис. 2.1. Сукупна (а) та гранична (б) корисність
За умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Х знижується. Це емпіричне положення має фундаментальний характер, стосується всіх економічних благ і називається законом спадної граничної корисності (перший закон Г.Госсена). Закон є справедливим передусім для одного акту споживання, його дія для більшості благ розпочинається, як правило, з другої одиниці.
Корисність – це здатність блага задовольняти потребу людини.
Закон спадної граничної корисності (перший закон Г.Госсена): за умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Х знижується. Закон є справедливим передусім для одного акту споживання, його дія для більшості благ розпочинається, як правило, з другої одиниці.
У сучасній теорії споживчого вибору припускається, що:
1) грошовий дохід споживача обмежений;
2) ціни не залежать від кількості благ, що купують;
3) всі споживачі уявляють собі граничну корисність усіх продуктів;
4) споживачі прагнуть до максимізації сукупної корисності.
Сукупна величина корисності (TU) - це сумарний ефект, який отримує споживач від набору різноманітних благ.
Гранична корисність (MU) - це додаткова корисність, отримана споживачем від останньої (граничної) одиниці блага.
