7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб,

порядок та строки фінансових розрахунків, а також гарантії виконання

сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сто-

ронами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

• умови банківського переказу до (авансового платежу) і/або після

відвантаження товару або умови документарного акредитива, або ін-

касо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Мініс-трів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р.

№ 444, редакція від 28.07.04 «Про типові платіжні умови зовнішньо-

економічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застере-

жень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбача-ють розрахунки в іноземній валюті»;

• умови за гарантією, якщо вони є або коли вони необхідні (види

гарантій: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливістьзміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому роз-

ділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання здавання проводиться за кількістю згідно з товаросуп-

ровідними документами, за якістю-згідно з документами, що засвід-чують якість товару.

9. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упа-

ковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відпо-

відне маркування (найменування продавця та покупця, номер догово-ру (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови

складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те,

за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані

сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади

та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов’язань

на строк дії цих обставин. Строк дії форс-мажорних обставин підтвер-джується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосу-

вання штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред’явлення рек-

ламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов’язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов’язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Арбітраж. Вказується місце арбітражного суду, повне його на-йменування, країна й матеріальне право, яке буде застосовуватися при розгляді спорів, і обговорені випадків, при яких сторони можуть звер-нутися в суд.

13. Юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін. Вка-

зуються повні юридичні адреси, повні поштові й платіжні реквізити

(№ рахунку, назва банку) контрагентів договору (контракту)

За домовленістю сторін у ньому можуть передбачатись і додаткові

умови страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм наванта-ження (розвантаження), умови передачі технічної документації на то-вар, збереження торговельних марок, порядок сплати податків, мит, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту дого вір(контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору(контракту), можливість і порядок внесення доповнень і змін до договору (контракту) та ін. (дод. В).

4.4. Основні джерела правового регулювання

зовнішньоекономічних контрактів

Визначаючи загальні ознаки зовнішньоекономічних конт-

рактів, необхідно звертати увагу на специфіку джерел правового регулювання таких договорів. До основних джерел належать:

1) міжнародні договори;

2) національне законодавство;

3) звичаї.

У практиці міжнародної торгівлі використовуються такі джерела

міжнародного правового регулювання:

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу то-

варів (1980);

• Конвенція ООН про давність позову в міжнародній купівлі-

продажу товарів (1974);

• Конвенція про право, що використовується до договорів міжна-

родної купівлі-продажу товарів (1985), та ін.

Найбільш широко в практиці міжнародної торгівлі використову-

ється Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-

продажу, прийнята у Відні в 1980 р. Це міжнародний документ, що

має практичне значення при підписанні і виконанні зовнішньоторговельних контрактів. Віденська конвенція була розроблена комісією ООН про право міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) з метою визначення єдиних норм, що регулювали б міжнародні торгові договори.

Учасниками Віденської конвенції є понад 30 країн, зокрема, Авст-

рія, Китай, Німеччина, Італія, Польща, Швейцарія, США, Ірак, Фран-

ція та ін. На території України Конвенція вступила в дію з 1 лютого

1991 р.

Віденська конвенція складається з чотирьох частин і 101 статті, в

яких докладно визначається порядок підписання договору міжнародної купівлі-продажу (ч. ІІ) і його основні умови (ч. III). Віденська конвенція не регламентує (встановлення певних правил) всі аспекти міжнародної купівлі-продажу. Матеріали Віденської конвенції охоплюють широке поле питань з регламентації договірних відносин між контрагентами з різних країн походження.

Значення Віденської конвенції полягає в усуненні значних розбіж-ностей у національних законодавствах, що регулюють міжнародну ку-півлю-продаж товарів; визначенні рис міжнародного характеру дого-вору; встановленні переліку видів договорів і послуг, на які не поширюється її дія; визначенні головних прав і обов’язків сторін за договором; встановленні форми контракту купівлі-продажу; визначенні засобів правового захисту у разі порушення договору продавцем чи покупцем та ін.

Разом з тим Віденська конвенція носить диспозитивний (надання права суб'єктам самим вирішувати питання)характер.

Це означає, що сторони можуть у договорі відступити від будь-якого положення Конвенції чи змінити його дії. І це повинно бути вказано в контракті. Якщо в контракті купівлі-продажу таких відступів не передбачено, до нього мають застосовуватись норми Віденської конвенції 1980 р.

Що стосується національного законодавства, то в Україні такими

нормативно-правовими актами є:

• Закон України «Про зовнiшньоекономiчну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII (Редакція від 11.08.2013)

• Закон України «Про порядок здiйснення розрахункiв в iноземнiй

валютi» від 23.09.1994 № 185/94-ВР (Редакція від 11.08.2013)

• Закон України «Про регулювання товарообмiнних (бартерних)

операцiй у галузi зовнiшньоекономiчної діяльності» від 23.12.1998 № 351-XIV (Редакція від 11.08.2013,)

• Закон України «Про операцiї з давальницькою сировиною у

зовнiшньоекономiчних вiдносинах» Втратив чинність в 2012

• Закон України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 № 584-VII (Прийняття від 19.09.2013) вступив в дію з 01.01.2014

• Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI (Редакція від 23.10.2013)

• Цивiльний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (Редакція від 01.01.2014)

• Указ Президента України вiд 4 жовтня 1994 р. № 567/94 «Про застосування Мiжнародних правил iнтерпретацiї комерцiйних термiнiв» Втратив в 2011р.

• Указ Президента України вiд 4 жовтня 1994 р. № 566/94 «Про заходи щодо впорядкування розрахункiв за договорами, що укладають суб’єкти пiдприємницької дiяльностi України»  від 04.10.1994 № 566/94

• Декрет Кабінету Мiнiстрiв України вiд 19 лютого 1993 р. № 15-93 «Про систему валютного регулювання i валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93(Редакція від 11.08.2013, )

• Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 року №444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті»

Названі вище та цілий ряд інших нормативно-правових документів відіграють визначальну роль у вирішенні суперечок в арбітражі. Крім того, умови, які мають і можуть бути передбачені зовнішньо- економічним договором (контрактом), установлює, зокрема,