10 Найбільших країн-виробників автомобілів за 2012 рік

КНР 19,271,808

США 10,328,884

Японія 9,942,711

Німеччина 5,649,269

Південна Корея 4,557,738

Індія 4,145,194

Бразилія 3,342,617

Мексика 3,001,974

Таїланд 2,483,043

Канада 2,463,732

Росія 2,231,737

В країнах з високорозвиненою ринковою економікою значне місце займають сільськогосподарські та агропромислові компанії (США, Німеччина, Франція, Бельгія, Нідерланди, Швеція, Данія, Канада, Австрія та інші).Торгові фірми займаються операціями купівлі-продажу і можуть входити чи в систему збуту промислових фірм, чи виступати в ролі незалежних торгових посередників.

Говорячи про класифікацію фірм за критерієм правового статусу, слід відзначити, що кожна фірма, що приймає участь у господарській діяльності має відповідну організаційно-правову форму своєї діяльності. Основні види правових форм, характерних для більшості країн – це індивідуальні підприємці та об'єднання підприємців.

До індивідуальних підприємців відносяться фізичні особи, що здійснюють господарські операції в різних сферах діяльності(промислової, торгової, транспортної, банківськоЇ....)Представники даної категорії підписують угоди від свого імені та несуть повну відповідальність всім своїм майном відповідно до зобов'язань .Вони підлягають публічній звітності і не являються юридичними особами.

Об'єднання підприємців в свою чергу , реалізуються в двох видах: товариство і спілка.При організації товариств підприємці не тільки об'єднують свої капітали, але й приймають безпосередню участь в діяльності фірми, керують нею.Члени товариств несуть необмежену майнову відповідальність відповідно до зобов'язань .

Товариства бувають акціонерні, підприємницькі, господарські....

При організації спілок об'єднуються тільки капітали підприємців, а самі вони не приймають участі у веденні справ фірми.Керівництво фірмою здійснюють професіональні мененджери, яких призначають самі вкладники.

Існують і проміжні форми між товариствами і спілками(наприклад командитне товариство, акціонерно-командитне товариство...

Командитне товариство — товариство, в якому разом з одним чи більше учасників, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном, є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

За характером власності фірми поділяються на приватні, державні та кооперативні.

За приналежністю капіталу і контролю –на національні, іноземні та змішані.

Національними називають фірми , капітал яких належить підприємцям своєї країни.

До іноземних відносяться фірми, капітал яких належить іноземним підприємцям повністю чи в певній частині. Іноземні фірми створюються в формі філіалів, дочірних і акціонерних компаній закордонних головних фірм і реєструються в країні місцезнаходження.Інколи іноземні фірми відіграють провідну роль на ринку тієї чи іншої країни, тому при виборі партнера треба знати, ЯКІЙ МАТЕРИНСЬКІЙ(ГОЛОВНІЙ) компанії належить іноземна фірма і який характер її підлеглості.

Змішаними називають фірми, капітал яких належить підприємцям двох або кількох країн. Реєстрація так званої змішаної фірми відбувається в країні одного з засновників на основі діючого в ній законодавства. У випадку, коли метою створення так званої змішаної компанії, є здійснення спільної підприємницької діяльності, то вона носить назву «спільне підприємство». В формі змішаних створюються такі міжнародні об'єднання як

1) картелі

Картель — це об’єднання підприємців на основі угоди, в якому зазначаються обов’язкові для всіх учасників умови, що стосуються обсягу виробництва, цін, збутової політики. При цьому учасники картелю мають юридичну та економічну самостійність і діють тільки в рамках встановленого угоди.

1. Як правило, в картелі об’єднуються підприємства однієї галузі. Вони укладають угоду, що стосується господарських сторін діяльності: ринку збуту, рівня цін, обсягу виробництва, асортименту товару, найму робочої сили і т.д.

2. У картелі зазвичай не буває чітко вираженого головного ланки, підприємства, що входять в картель, зберігають свою самостійність, а угода між учасниками полягає в результаті зустрічей і переговорів керівництва виробничих організацій.

3. Картель як вид об’єднання підприємств має деякі особливості: - Об’єднання засноване на договорі, тобто змові групи виробників з метою виключення конкуренції між ними та отримання монопольного прибутку; - Підприємства — учасники картелю реалізують продукцію спільно, а нерідко — і виробляють її; - У картелі присутня система примусів і обмежень, а до порушників застосовуються санкції, встановлені договором.

4. Оскільки в багатьох країнах в даний час діє монопольне законодавство, то картельні об’єднання заборонені.

2)синдикати

Синдикат — це об’єднання ряду підприємств однієї галузі проми­словості, учасники якого зберігають власність на засоби виробниц­тва, але втрачають власність на виготовлений продукт, а значить, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність. У синдикатів реалізація продукції здійснюється через спеціально ство­рену загальну збутову контору.

Більш складні форми монополістичних об’єднань виникають тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу безпосеред­нього виробництва. У цьому випадку виникла необхідність об’єднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов’язаних виробництв кількох галузей промисловості, які були задіяні у створенні кінцевого продукту. Наприклад, у межах гігантських автомобільних корпорацій об’єднувалися підприємства, що видобували сировину, виплавляли сталь, виробляли деталі і, нарешті, складали власне ав­томобілі. Саме на цій основі виникла така більш складна форма мо­нополістичних об’єднань, як

3. трест

Трест — це об’єднання ряду підприємств однієї або декількох га­лузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва та виготовлений продукт, виробничу та комерційну са­мостійність, тобто відбувається об’єднання виробництва, збуту, фінансів, управління, а в залежності від суми вкладеного капіталу власники окремих підприємств, що входять до складу тресту, отри­мують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні і привласнювати відповідну частку прибутку. Спираючись на свою владу, компанії-трести проводили в межах своїх галузей вигідну їм політику і примушували слідувати їй інших галузевих виробників.