11.Розвиток управлінської думки в Давньому Китаї.

Конфуцій (552-479 рр. до н. є. )

• Проголосив ідею відповідності слова та діла

• Суспільством треба управляти згідно з моральними засадами, а не безособовими адміністративно-правовими або утилітарно-економічними методами.

• головну увагу приділяв міжособистісним стосункам («держава - це моя сім'я»), тому відносини в суспільстві треба будувати за моделлю патріархальної родини

• Сенс людського існування полягає у встановленні в Піднебесній вищої і всезагальної форми соціально-етичного порядку - «дао», де царює гуманність, справедливість, мужність, братська любов, власна гідність, вірність.

Сим Цянь (145-86 рр. до н. є)

• Запорукою ефективного управління в суспільстві виступає поєднання двох сторін людської сутності — природної та культурної основ.

• Поділ між людьми проходить не за майновими ознаками, не за соціальним статусом, а за моральністю.

• Елітарна меншість (правителі) повинна керуватися моральними та інтелектуальними міркуваннями на відміну від «малих людей» - основного населення, яке переважно керується лише тваринними інстинктами.

12.Теорія і практика управління а.Сміта та р.Оуена

А. Сміт (1723-1790 рр.).

• створив загальновизнану концепцію контролю та розрахунку винагороди

• пов'язував тенденцію заробітної платні зі станом господарства держави, з його прогресивними, регресивними або незмінними процесами.

• запропонував теорію «невидимої руки» - стихійного впливу об'єктивних економічних законів, які діють незалежно, а часто і всупереч волі людей.

• Головні постулати:

• природна свобода потребує скасування всіх заходів стосовно обмеження мобільності робочої сили;

• торгівлю землею не можна нічим обмежувати;

• треба скасувати державну регламентацію стосовно промисловості та внутрішньої торгівлі;

• зовнішня торгівля повинна бути вільною, без будь-яких обмежень

Р. Оуен (1771-1857 рр.)

• намагався поєднати теорію управління з практикою виробничого процесу

• провів експеримент, надавши робітникам комфортне житло, поліпшивши умови праці, побуту, відпочинку і т.п.

• впроваджено ще певний ряд соціальних нововведень, результатом яких стала небачена до того економічна ефективність

13.Школа наукового управління

Науковий підхід в управлінні (1885-1920рр). Становлення основних шкіл наукового управління. Першою була наукова теорія управління: Ф.Тейлор, Френк та Лілі Гілберт, Г.Гант

Ф. Тейлор (1856-1915)- Основні положення теорій управління викладені у його роботах «Управління фабрикою» (1903), «Принципи наукового управління» (1911), «Свідчення перед спеціальною комісією конгресу» (1912).

В основі системи управління Тейлора — методи раціоналізації праці окремих робітників, що обумовили перебудову процесу виробництва і відповідно організацію процесу управління.

Основні положення теорії Тейлора такі:

1. Створення наукового фундаменту, який замінить старі, традиційні методи роботи, наукове дослідження кожного його елементу;

2. Добір працівників (робітників та менеджерів)на основі наукових критеріїв, їхнє тренування і навчання;

3. Співробітництво адміністрації і працівників по практичному впровадженню науково обґрунтованої системи організації праці;

4. Рівномірний розподіл праці і відповідальності між адміністрацією й іншими працівниками.

5. Забезпечення робітників ресурсами, необхідними для ефективного виконання завдань;

6. Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності праці;

7. Виокремлення роботи з планування та обміркування в окремий процес та утвердження менеджменту як самостійного виду діяльності і науки.

Головне завдання управління:

• забезпечення максимального прибутку для підприємця разом з максимальним добробутом робітника, що передбачає вироблення та запровадження методів раціоналізації праці робітників та підрозділів, перебудову організації процесу управління взагалі елемент системи управління, який є найбільш важливим для всіх її рівнів, — темпи роботи, — лишається досить невизначеним, водночас він потребує розумного управління та контролю.

Вирішення її за допомогою принципу, «систематичного та наукового хронометрування».

Результати хронометражу документувалися й на підставі цього визначалися стандартні часові норми для виконання тих чи інших робіт програма «досягаючого працівника»

1. доручення кожному робітнику можливо вищого типу роботи, який є доступним для його вміння та фізичних особливостей;

2. заохочення кожного робітника до того, щоб він давав максимум роботи, та прагнув до перевершення цього максимуму;

3. кожному робітнику, який працює у найвищому темпі першокласного працівника, слід виплачувати надбавку від 30 до 100 відсотків

Успішне керівництво потребує знання:

1. образу думок робітників, способу їх міркування, висловлювання

2. способу чи манери ставитися до запропонованих завдань.

Правила спілкування між керівником та підлеглим

1. відповідність тону розмов між начальниками та робітниками рівню останніх;

2. чіткість, стислість та предметність розмови;

3. обговорення найбільш гострих проблем та вільне висловлювання робітником своєї думки;

4. догана повинна містити «нотки людського почуття», доброзичливість, допомога та наочний урок мають замінити підхльостування та осуд;

5. спілкування має завершуватися переконанням

Головною метою менеджменту є забезпечення максимального процвітання підприємців разом з максимальним процвітанням всіх представників найманої праці для працівників - не лише високий рівень заробітної плати, а й розвиток кожного до максимально можливої для нього продуктивної досконалості. Для кампанії - великі дивіденди, та довершення усіх аспектів ділової активності

Науковий менеджмент, на думку Ф. Тейлора — це не спосіб підвищення ефективності виробництва. Це здійснення так званої «ментальної революції» у свідомості як працівника, так й управлінця: змінюючи ставлення до роботи, до колег та стосунки між працівниками й наймачами, попередить виникнення виробничих конфліктів й створить атмосферу довіри та гармонії у суспільстві в цілому.