9.Передумови та головні риси п*ятої та шостої управлінських революцій

П‘ята управлінська революція (бюрократична)кінець XIX — середина XX ст.

Базувалася на концепції бюрократизації системи управління, що дало змогу:

• Сформувати великі ієрархічні структури менеджменту;

• Здійснити розподіл управлінської праці;

• Ввести відповідні норми і стандарти;

• Установити посадові обов”язки і відповідальність управлінського персоналу.

• Важливе місце посідає державний чиновник, який пройшов спеціальну управлінську підготовку тотальна бюрократизація управлінського апарату;

• Бюрократія перетворюється на панівний елемент соціальної структури суспільства, домінуючий в управління всіма сферами суспільства

П’ята управлінська революціясприяла становленню наукового менеджменту, розвитку його основних наукових шкіл, концепцій і напрямів.

Шоста управлінська революція (нова управлінська парадигма або тиха самоуправлінська революція)

Розпочалась з 80-х років ХХст.

• Широке використання системного та ситуаційного підходів в управлінні

• Пристосування організаційних структур до нових соціально-економічних умов,

• Впровадження в практику управління принципів самоорганізації і самоуправління

• Сучасні організації – державні, громадські або приватні все частіше звертаються до методів стратегічного планування і управління

• Перевага все більше віддається децентралізованим моделям, механізмам і методам управління, що краще зорієнтовані на передбачення і виявлення нових проблем, вироблення та прийняття адекватних управлінських рішень

На сучасному етапі

• динамічний розвиток теорії та практики управління в усьому світі;

• В центрі сучасних управлінських концепцій стоїть Людина;

• Лідирувати будуть фахівці в галузі персоналознавства:

• директор – це директор по кадрах, менеджер – це менеджер по персоналу

10.Античні теорії управління: Платон, Арістотель, Полібій.

У Давній Греції вироблявся певний тип раціонального ведення як домашнього господарства в масштабах обійстя, так і громадянського життя в масштабах держави - міста - поліса.

Платон (427-327 рр. до н. є.)

• створив цілісну концепцію раціонального облаштування суспільства та держави держава - це «людина у великих розмірах».

• тільки філософи і здатні ефективно управляти державою

• проблема соціального розшарування в суспільстві - створив теорію соціальної стратифікації

• Із соціальної нерівності логічно випливають і соціальні суперечності, головні чинники цього - бідність і багатство, наука управління державою має базуватися на глибокому знанні людини, раціональному та науковому підході до керівництва

• Кібернетика (мистецтво вести кораблі) – мистецтво управління містом, державою

• Заслуговують на увагу:

• розуміння неодмінної послідовності фаз у розвитку держави,пріоритет моральних засад в управлінні господарством, містом, державою.

Арістотель (384-322 рр. до н. є.)

• розробляв проблеми управління державою виокремив шість типів політичних режимів з позицій їх «правильності» або «неправильності».

• До «правильної» зараховує монархію, аристократію та політію, під якою розуміє владу всього народу заради суспільного добра.

• «Неправильні» форми - це тиранія, олігархія та демократія, в умовах яких правляча верхівка дбає лише про власні егоїстичні інтереси

• Концепція «середнього класу», актуальна й досі:

• держава, яка складається переважно з людей середнього рівня достатку, стабільна й соціально орієнтована - її громадяни найкраще захищені.

Полібій (210 -122 рр. до н. є)

• сприймав хід історії суспільства через конкретні форми політичної влади та їх оцінку за критеріями доцільності й моральності

• виділяє такі форми: царська влада, аристократія й демократія.

• головна ідея Полібія - кожна людина в суспільстві повинна виконувати свої обов'язки, бути патріотом і громадянином своєї держави.