7. Передумови та головні риси першої та другої управлінських революцій

Перша управлінська революція(релігійно-комерційна)

• з'явився новий тип ділових людей, ще не підприємців і не менеджерів, але вже й не релігійних діячів;

• жерці, окрім виконання ритуальних процедур, збирали податки, керували державною скарбницею, регулювали державний бюджет, відали майном тощо

• вели ділову документацію, бухгалтерські розрахунки, юридичні записи, здійснювали збутові, контрольні, планові та інші управлінські функції. Побічний результат релігійно-управлінської діяльності жерців — поява писемності, якою згодом оволоділи й інші верстви населення.

• менеджмент сформувався як інструмент комерційної та релігійно-державницької діяльності, перетворюючись з часом на окремий соціальний інститут і професійне заняття певного прошарку людей.

Друга управлінська революція (світсько-адміністративна)

• відбулася приблизно через півтори тисячі років і пов'язана з іменем вавилонського правителя Хаммурапі (1790-1750 рр. до н.е.).

• було створене відоме зведення законів, що містило понад 280 законодавчих актів, які стосувалися різноманітних аспектів управління державою.

• значення цього управлінського кодексу, який регулював усе розмаїття суспільних відносин: став керівництвом до дії для адміністраторів усієї великої імперії.

• Хаммурапі розробив оригінальний лідерський стиль управління, постійно підтримуючи свій соціальний образ опікуна і захисника своїх підлеглих.

• Значення ІІ упр.революції:

• у виникненні чисто світської манери державного управління,

• першої формальної системи організації і регулювання відносин між людьми ,

• у зародженні перших паростків лідерського стилю управління і методів впливу на мотивацію поведінки людей заради досягнення визначеної мети.

8. Передумови та головні риси третьої та четвертої управлінських революцій

Третя управлінська революція(виробничо-будівнича)

Цар НавуходоносорII(605-562 рр. до н.е.) був автором системи виробничого контролю, яка поєднувала державні методи управління з контролем діяльності у сфері виробництва і будівництва.

Сутність нововведень:

• значну кількість управлінських нововведень можна знайти в Стародавньому Римі, особливо в системі територіального управління Діоклетіана (243-316 рр. до н.е.), в організації Римської католицької церкви в епоху середньовіччя, яку й зараз вважають найдосконалішою формою організації управління в західному світі:

• управління персоналом, формування системи влади та авторитету, спеціалізація управлінських функцій тощо.

Четверта управлінська революція

• практично співпадає з індустріальною західною революцією (XVII-XVIII ст.), яка стимулювала розвиток європейського капіталізму та мала найбільш суттєвий вплив на розвиток теорії і практики сучасного управліннявизрівала сучасна система акціонерного капіталу, володарі якого все більше відходили від управління бізнесом як економічною діяльністю;

• на підприємствах замість одноосібного керівника-власника з'явилося декілька найманих менеджерів, які могли бути вихідцями не тільки з привілейованих прошарків населення;

• відокремлення управління від виробництва і капіталу, перетворення адміністративної діяльності і менеджменту на самостійну і впливову соціально-економічну силу суспільного життя;

• адміністрування розглядалося як спосіб формулювання загальних цілей і політики компанії, а менеджмент — як спосіб організації та контролю за їх реалізацією.

• характеризується появою фігури капіталіста, а кінець цього періоду — появою фігури професійного менеджера.