58. Ефективна теорія лідерства

Оптимальне співвідношення елементів керівництва

К.Вернер запропонував основні формули:

Ел/ Еа=ЛАК,

де Ел – сума ліберальних елементів керівництва,

Еа – сума авторитарних елементів керівництва,

ЛАК – ліберально-авторитарний коефіцієнт.

Р.Блейк та Дж.Мутон,

визначаючи стиль керівництва, виходять із двох основних факторів – турбота про виробництво (орієнтація на завдання) та турбота про людей (орієнтація на людей).

найбільш ефективним із поєднань є стиль, що поєднує в собі турботу про виробництво та турботу про людей.

59.Фактори, які визначають стиль керівництва:

організація : правила і вимоги, які існують в організації, можуть бути настільки жорсткими, що керівник не може реалізувати свій власний стиль керівництва підлеглими;

цінності : переконання керівника ґрунтуються на цінностях чи ідеях, пов»язаних з уявленнями про те, як слід будувати свої взаємини з підлеглими і використовувати результати управління;

особистий досвід: керівник може демонструвати той чи інший стиль, так як він уже з успіхом його використовував;

випадковість: передбачення керівника, прийняття «на віру», без врахування можливих наслідків.

60. Програми та проекти як організаційна форма цілепокладання

Організаційна форма цілепокладання - є комплексні цільові програми і проекти, які дозволяють співвіднести цілепокладання, точніше визначити їх ієрархію з врахуванням наявних ресурсів, виділити пріоритетні з них і направити їх реалізацію на досягнення головною, або генеральною, цілі.

У програмно-цільовому управлінні проект виступає як структурний елемент великомасштабної програми національного характеру. Він конкретизує програму, містить детальний перелік і характер робіт, необхідних для досягнення цілі.

Програми дуже багатообразні за характером, ціллю, обсягом, терміном і іншими ознаками. Загальнодержавні — це програми досягнення крупних загальнонаціональних цілей, які часто охоплюють всі сфери суспільного життя (виробничу, невиробничу, фінансову, податкову, соціальну, духовну, міжнародну).

Функціональні — це багатогалузеві програми, орієнтовані на вирішення крупних проблем розвитку групи галузей або виконання загальнонаціонального завдання зусиллями ряду галузей (розвиток, наприклад, паливно-енергетичної бази, атомної енергетики, оборонного або будівельного комплексу і т. п.).

Регіональні і муніципальні програми розробляються в цілях перетворення і відродження регіонів і муніципальних утворень.

У свою чергу, кожен з типів програм містить підтипи, що розрізняються за певними ознаками, пов'язаними з цілями, обсягом, глибиною перетворень, рівнями, на яких програма розробляється. Так, наприклад, територіального типа програми можуть розроблятися і здійснюватися на наступних рівнях:

• перший рівень — комплексне використання окремих природних ресурсів території, що залучаються до народногосподарського обігу; цей рівень передбачає створення комбінованих виробництв на базі одного виду природних ресурсів;

• другий рівень — комплексне використання декількох видів супутніх природних ресурсів, що залучаються до господарського обігу одночасно; на цьому рівні вирішуються внутрішньо територіальні міжгалузеві проблеми;

• третій рівень — комплексний розвиток господарства в рамках біоекономічних систем; на цьому рівні використовується оточуюче середовище за умови підтримки його заданого якісного стану; тут важливе забезпечення взаємозв'язку виробництва і біосфери;

• четвертий рівень — комплексний розвиток соціально-економічної системи, що забезпечує єдність виробництва, відтворення населення і поліпшення умов його життя, відтворення природних умов;

• п'ятий рівень — комплексний облік розвитку даного регіону з вирішенням проблем освоєння інших сусідніх регіонів, з вирішенням великомасштабних і довгострокових народногосподарських проблем.

Особливе місце в їх числі займають науково-технічні програми. Як і будь-які інші комплексні програми, вони містять сукупність заходів, що передбачають досягнення певних цілей (наукові відкриття, створення нових зразків техніки, нових технологій і т. д.).

У комплексній науковій програмі повинні міститися відповіді на питання:

• яка головна ціль програми;

• хто, яким чином і в які терміни її реалізовуватиме;

• які ресурси потрібні для реалізації програми і які джерела їх надходження;

• хто, де, коли і як саме використовуватиме результати реалізованої комплексної програми.

Загальними рисами всіх програм, незалежно від їх змісту, обсягу тощо є:

— їх направленість на ціль , на кінцевий результат, підпорядкування всіх заходів і дій, здійснюваних в рамках програми, кінцевій цілі, кінцевому результату, будь то результат господарський, політичний, науково-технічний тощо;

— наявність в програмі системи не лише кількісних, але і якісних показників, оскільки далеко не всі запрограмовані соціальні цілі і кінцеві результати можуть бути виражені кількісно, піддаються вартісній оцінці;

• об'єднання в певних організаційних рамках під загальним керівництвом і управлінням всіх організацій, виконавців, незалежно від їх відомчої і територіальної приналежності від самого початку і до закінчення робіт;

• чіткий розподіл прав, обов'язків і відповідальності між всіма організаціями, виконавцями, орієнтація виконавців і особливо керівників всіх рівнів на результат кінцевий і результати проміжні, такі, що є засобом, етапом, ланкою в досягненні кінцевої цілі;

• строга і чітка координація і ув'язка функцій організацій, ланок як різних рівнів (по вертикалі), так і одного рівня (по горизонталі);

• гнучка система управління, що відповідає особливостям програми, максимально наближена до виконавців.

Програмно-цільовий підхід виражає об'єктивну діалектику єдності компонентів соціальної системи, підлеглість, узгодженість частин з цілим. Крупні народногосподарські і соціально-політичні цілі, цілі загальносистемні є направляючим і організуючим початком у функціонуванні і розвитку окремих компонентів економіки, у вирішенні конкретних завдань.

Прийняттю програми передує тривала і складна підготовка. Ця попередня робота включає дві стадії — підготовчу і попередню.

На підготовчій стадії здійснюється вибір проблеми, що вирішується програмою, окреслюються можливі межі, масштаби проблеми. В результаті в органи управління подається проблемна записка, на основі якої приймається рішення про попередню розробку програми.

На попередній стадії глибоко аналізується стан програми, готуються вихідні завдання по її розробці. Тут точно окреслюється суспільна потреба, задовольнити яку звичайними методами, без програми, неможливо; визначаються головна ціль і сукупність крупних підцілей, встановлюються цільові нормативи і варіанти укрупнених заходів щодо досягнення цілей, необхідні ресурси, орієнтовні терміни і відповідальні виконавці. На цій стадії здійснюються прогнозні розрахунки — цільові і екстраполяційні, визначаються межі і структура програми, складається програма робіт з організації розробки і реалізації програми, обговорюється можлива система управління програмою.

Розробка програми ведеться поетапно.

В цілому проектування і створення комплексів (комплексних програм) передбачає:

• визначення цілі;

• визначення можливих альтернатив;

• виділення ресурсів, необхідних для досягнення цілі;

• проектування і створення системи управління і організації комплексу;

• створення механізму функціонування і управління комплексом.

Програмно-цільове управління містить стадії:

• пізнавальну, інформаційну — вивчення ситуації, сьогодення і, можливо, майбутнього стану системи, виявлення проблем, ресурсів і перспектив — це перед цільова стадія;

• цільову — формулювання головної цілі, її розчленовування на підцілі, побудова "дерева цілей";

• практично-стратегічну — вироблення стратегії реалізації цілі, розробка і опис заходів, засобів і шляхів здійснення стратегії, досягнення цілі;

• організаційну — створення системи як сукупності організацій, необхідних для досягнення цілі, реалізація програми, формування органу управління системою організацій, що беруть участь в програмі;

• реалізаційно-практичну — здійснення програми системою відповідних організацій;

• результуючу — підведення підсумків.

Реалізаційно-практична стадія обов'язково містить перелік заходів, які слід прийняти для реалізації поставленої цілі. Причому дуже важливо скоординувати і субординувати ці заходи. Одна група заходів проводиться паралельно, інша послідовно, коли виконання одних заходів служить вихідною умовою для проведення інших. Третя група повністю або частково проводиться поза програмою. У одному випадку в програму включається результат цих заходів, а в іншому —- самі заходи на їх завершальній стадії.