1.Теорія соціального управління як наука та навчальна дисципліна

Зміст науки соціального управління виявлення законів і закономірностей, розробка принципів, функцій, форм і методів цілеспрямованої діяльності людей у процесі управління суспільством, його головними сферами і ланками.

Теорія соціального управління-узагальнююча система науково-теоретичних знань про управління як єдину соціальну функцію.

предмет дослідження

• пізнання загальних, основних, найсуттєвіших закономірностей здійснення соціальної функції як цілісної системи.

• Вона виробляє загальнотеоретичні поняття й категорії соціального управління.

• Умовно поділяється:

• Теорії соціального управління як сукупність загальних політико-економічних та соціально-філософських концепцій, що пояснюють механізм функціонування соціуму на різних історичних етапах

• Теорії організації та управління, які дають практичні рекомендації з раціоналізації праці та удосконаленню управління

ТСУ -це комплексна система знань, що використовує дані різних соціальних наук для розробки принципів і методів впливу на людей у соціальних процесах на основі встановлення законів і закономірностей управління суспільством.

Як навчальна дисципліна ТСУ забезпечує цілісне уявлення про взаємодію складних соціальних систем, їх структуру, зовнішні і внутрішні зв'язки, саморозвиток і дію однієї на іншу, про специфічні відносини, які складаються між об'єктом і суб'єктом управління в процесі їх взаємодії.

ТСУ як навчальна дисципліна

• Розкриває систему законів, принципів, функцій, методів соціального управління в умовах ринкової економіки на сучасному етапі;

• Аналізує провідні теорії управління;

• Вивчає основні етапи становлення організаційних наук

2.Комплексний підхід до управління

На сучасному рівні пізнання науки про управління становлять певний комплекс наук, для визначення якого можна користуватися збірним поняттям “наука управління”    Наука управління покликана передусім досліджувати систему соціального управління, природу та зміст його функцій, форми і методи управлінської діяльності, взаємозв'язок між ними, організацію управлінської праці у різних сферах її застосування. При цьому дослідження науки управління завжди мають чітко виражену мету і спрямованість — максимально сприяти досягненню найбільш оптимальних результатів в організуючій діяльності управління. Ця мета, по суті, й визначає об'єкт і предмет, комплексний характер знань науки управління як творчого результату синтезування досягнень цілого ряду суспільних і природничо-технічних наук.

Управління в різних сферах суспільного життя має свою специфіку, і вивчення управлінського процесу вимагає диференційованого підходу, являє собою предмет спеціального наукового дослідження, що є об'єктивною необхідністю, більше того — потребою розвитку комплексу наук про управління (управлінських наук), кожна з яких вивчає управління в межах свого предмета пізнання. Такими є наука управління виробництвом, дослідною діяльністю, науки, що вивчають управління в духовній та політико-ідеологічній сферах тощо. Всі вони мають власний предмет, характерні особливості методів наукового дослідження, а у своїй сукупності повинні забезпечити вивчення управління як цілісного суспільного явища.    Процес диференціації управлінських наук у складі науки управління триває. Нині ще не можна з вичерпною повнотою перелічити всі окремі управлінські науки. Деякі з них повністю сформувались, а деякі не вийшли з початкового стану; цей процес розвивається і прискорюється.

В основу класифікації окремих управлінських наук слід покласти загальноприйняту класифікацію наук. Відтак до комплексу цих наук слід віднести:

 - галузеві управлінські науки, що створюються або вже створені (управління виробництвом, дослідницькою діяльністю, соціальне управління тощо);

  - міжгалузеві управлінські науки (наукова організація праці, управління трудовим колективом тощо)

   -спеціальні управлінські науки (психологія управління та ін.); 

- прикладні управлінські науки (техніка конторської справи, діловодство тощо)

- загальнотеоретичні дисципліни, що умовно об'єднуються поняттям “теорія організації” або “теорія організації і управління”.

Окрім комплексу наук про управління, різні аспекти управлінських явищ і процесів у суспільстві вивчаються і так званою організаційною наукою. Оскільки різні науки вивчають процес управління, то й поняття «управління» трактують з позицій різних наук:

1. З позиції менеджменту управління — це процес проектування і інновації соціальних організацій, мотивації людей до діяльності для досягнення цілей організації.

У теорії менеджменту управління в більшій мірі досліджується з погляду конкретної ситуації, що виникає в практиці управління, тобто як мистецтво управління.

2. Економічна наука схильна трактувати управління як спосіб отримання економічного результату при якнайменших виробничих витратах.

3. Правознавство трактує управління як державне правове регулювання за допомогою законів.

4. Політологія розуміє управління як дію на суспільство з боку держави політичними методами і т.п.

Існує безліч позицій і інших підходів, що відображають різноманітне відношення до управління. Часто замість слова управління використовуються поняття: регулювання, керівництво, адміністрування, менеджмент, організація і т.п.

 В загальному розумінні управління - це процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідного для того, щоб досягнути цілей організації.